Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми забезпечення ефективного державного регулювання лісогосподарського виробництва. У роботі узагальнено вітчизняний та світовий досвід, отримали подальший розвиток теоретичні і методичні питання щодо моделі розвитку та удосконалення економічного механізму лісогосподарської діяльності. Одержані наукові результати дають змогу зробити наступні висновки. 1. Становлення ринкової моделі господарювання актуалізує необхідність формування відповідних теоретичних основ, методологічних підходів, економічного механізму усіх сфер лісогосподарської діяльності. Економічна оцінка лісів України засвідчила значні щорічні втрати доходності країни із-за занижених (на 40-50% порівняно з нормальними) запасів функціонуючих деревостанів, порушеної вікової структури лісів, незначної частки (33%) щорічної вирубки приросту деревини, відсутності незалежного державного обліку і контролю грошових потоків від реалізації деревини на внутрішньому і зовнішньому ринках. Стан лісів та перспектива розвитку лісосировинної бази стали основою обґрунтування основних проблем та пріоритетів її розвитку як джерела зростання пропозиції деревних ресурсів та збільшення валового випуску промислової продукції. 2. Уточнено економічні поняття попиту і пропозиції деревних ресурсів, запропоновано методику визначення обсягу попиту на деревину на принципах зручності і доступності для користувачів, співставимості розрахункових показників, повного обліку, повного і ефективного використання ресурсів, збалансованості попиту і пропозиції. Для визначення обсягу попиту на деревину запропонована система показників вхідної інформації, серед яких є перелік видів лісоматеріалів, методи розрахунків, напрями раціоналізації попиту і в цілому об’єднано в запропоновану модель на основі формалізації залежностей та зв’язків показників. Визначені обсяги попиту по розмірно-якісних характеристиках (крупномірні, середні та дрібні сортименти по напрямах споживання) засвідчили тенденцію зменшення у 2005 р. споживання деревини порівняно з 1990 р. (до 61%) та збільшення порівняно з 1995 р. (до 142%). Установлені обсяги пропозиції деревних ресурсів засвідчили їх скорочення в 2002 р. до 51,4%, а в балансі деревних ресурсів – починаючи з 2001 р. перевищення попиту над пропозицією, а дефіцит деревини в 2005 р. складе 14%, що примушує здійснити наукові дослідження, зробити пропозиції по інтенсифікації виробничих процесів шляхом збільшення лісозаготівель в функціонуючих деревостанах, впровадження плантаційного методу в функціонуючих деревостанах, промислово-експлуатаційного методу в захисних деревостанах (полів, доріг, рік, водоймищ) та збільшення площі лісів, лісосічного фонду і користування лісом у віддаленій перспективі (через 30-50 років). 3. Аналіз основних характеристик стану та інтенсивності використання ресурсів лісу за регіонами засвідчив значну нерівномірність розміщення лісів, їх запасів, обсягів приросту та його вилучення з деревостанів. Ці характеристики є основою комплексного лісогосподарського районування території країни та пошуку напрямів розширеного відтворення, а також важелів інтенсифікації виробничих процесів, збільшення лісосировинної бази, лісозаготівель та задоволення попиту на деревину. Основними принципами збалансування і пропозиції деревних ресурсів визначено: пріоритетність державного регулювання та економічних важелів; системний підхід та багатоваріантність реалізації проблем; єдність промислової політики та економічного забезпечення збалансованості попиту і пропозиції; ринкове ціноутворення вартості ресурсів; формування еластичності попиту і пропозиції. Для реалізації зазначених принципів запропоновано засоби реалізації економічного механізму регулювання попиту і пропозиції на ринку лісоматеріалів, які включають форми та методи ринкової саморегуляції, корпоративних інтересів та державного регулювання (м’якого, середнього та сильного впливу), а також теоретичні обґрунтування та схему збалансування обсягів: короткострокове ринкове (до 1 року), середньострокове на основі зміни структури споживання (5-10 років), довгострокове при зміні державної лісової політики та соціальних пріоритетів (15-30 років). 4. В системі вузлових проблем та пріоритетів розвитку лісосировинної бази визначальним є доопрацювання теоретичних основ регіональних систем інтенсифікації лісогосподарського виробництва, регулювання розвитку лісосировинної бази регіонів з урахуванням інтересів держави щодо задоволення попиту на деревину та на екологічні послуги лісу, визначена значущість лісу для розвитку регіонів як складової природно-ресурсного потенціалу. 5. Підвищення ефективності лісогосподарської діяльності запропоновано забезпечити шляхом розробки і впровадження Концепції лісівничої політики, моделі розвитку та методів регулювання. Концепція включає мету, розрахунки та обґрунтування обсягів попиту і пропозиції деревних ресурсів, економічний аналіз стану лісосировинної бази, резерви регіонального збільшення лісосировинної бази, варіанти розвитку лісогосподарського виробництва, напрями реформування економічного механізму, економічну ефективність реформувань. Складові елементи Концепції схематично реструктуризовано і об’єднано в принципи державного регулювання, формування структур управління, відтворення та користування ресурсами лісу. Методи регулювання виробничих процесів згруповано в правові, економічні, технологічні. 6. Регіональна та галузева реструктуризація виробництва деревних ресурсів запропонована з урахуванням лісистості регіонів, регіональної вікової структури лісів, співвідношень нормативної і фактичної структури забезпеченості площами лісостанів по вікових групах, обсягів середньорічного приросту деревини та його використання, обсягів відтворення лісонасаджень, наявності не використо-вуваних, еродованих та низькопродуктивних земель. В цілому нові посадка та реконструкція захисних насаджень можуть бути здійснені на площі біля 4,8 млн. га, що в перспективі може забезпечити підвищення лісистості території до 22-24% та щорічного приросту заготівлі деревини до 15 млн. м3 деревини. 7. Формування економічного механізму як системи засобів реалізації запропонованої Концепції та моделі господарювання з урахуванням стану економіки лісових галузей та світового досвіду автор пропонує здійснити за двома варіантами: песимістичним і оптимістичним. Песимістичний варіант базується на основному принципі – відокремлення лісогосподарського виробництва від промисловості. Впровадження цього варіанта забезпечить розмежування ряду функцій: вирощування лісу, оцінку вирощеної деревини і продаж кінцевої продукції будуть здійснювати суб’єкти лісогосподарського виробництва, а купівлю деревини, лісозаготівлю і промислову переробку – суб’єкти промислових галузей. При орієнтації на реформування за оптимістичним сценарієм необхідно на першому етапі забезпечити самоокупність господарювання, компенсацію витрат держбюджету на утримання органів управління усіх рівнів, на весь обсяг витрат по веденню лісогосподарських робіт. Досягнення зазначених умов пропонується здійснити комплексами заходів по підвищенню такс на деревину на пні, поширення цієї умови і на ліквідну деревину від рубок догляду за лісом та створити адресний, спеціальний Лісний фонд у держбюджеті, переорієнтувати діяльність Державної лісної охорони на чітке дотримання екологічних та господарських вимог щодо користування лісом, забезпечити ринкове ціноутворення вартості деревини. За 2006–2007 роки пропонується змінити функціональні обов’язки Мінекоресурсів та Держкомлісгоспу, передавши функції управління – Мінекоресурсів, а виробничі – Держкомлісгоспу, який реформувати в Державне підприємство “Ліси України” і утримання якого здійснювати за рахунок відрахувань з доходів держлісгоспів до Лісного фонду держбюджету. При цьому перейти від плати за спеціальне використання лісових ресурсів (по таксах) до справляння лісового податку (за вкриті лісом землі). |
