Дисертаційна робота спрямована на вирішення важливої економічної проблеми формування механізму державного регулювання тарифної політики у сфері телекомунікацій. У ній узагальнюються та розвиваються науково-методичні питання регулювання тарифної політики та містяться пропозиції стосовно її вдосконалення. Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки. 1. Сформований в Україні ринок телекомунікаційних послуг є монопольним. Показники фінансово-економічного стану ВАТ “Укртелеком” свідчать, що декларований ним прибуток не дозволяє скоригувати тарифну політику у бік зниження тарифів. В той же час існують ознаки застосування підприємством монопольних цін, що вказує на низьку ефективність тарифної політики на ринку телекомунікаційних послуг. Це зумовлює необхідність впровадження в Україні дієвого державного регулювання тарифної політики в сфері телекомунікацій. 2. Серед основних задач державного регулювання тарифів на послуги зв’язку слід виділити наступні: максимально можливе задоволення попиту на послуги з боку споживачів; підвищення ефективності діяльності операторів зв’язку; одержання засобів для інвестування подальшого розвитку, модернізації засобів і мереж зв’язку, розширення ринку послуг і поліпшення їхньої якості; забезпечення доступності соціально значимих послуг усім користувачам. 3. Для визначення ступеню завищення цін внаслідок використання монопольної влади в роботі був використаний метод порівняння цін за різних умов ціноутворення. Даний метод дає можливість встановити факт завищення цін монополістом в порівнянні з ринковою ціною. У випадку такого відхилення цін монополіста від ринкової рівноважної ціни, що перевищує визначені критерії для даного галузевого ринку, можна констатувати наявність зловживань ринковою владою та застосувати до порушника відповідні санкції. Основу даного методу складає порівняння ціноутворення суб’єкта господарської діяльності, що володіє ринковою владою, та фірми, що є виробником аналогічної продукції, але діє на конкурентному ринку. Після низки коригувань розміру тарифів досліджуваних виробників, що покликані позбавити впливу факторів середовища, де діють дані підприємства (вартість ресурсів, податків, норми прибутки, ризиків тощо), визначаються ціни для співставлення. Подальший аналіз має виявити різницю в цінах витрат, не зумовлених потребами виробництва, які є наслідком неефективної діяльності чи свідомою політикою завищення витрат. 4. Впровадження державного регулювання тарифної політики в сфері телекомунікацій ґрунтується на розробленій концепції поетапного її переходу до моделі ринкового ціноутворення з мінімальним ступенем впливу держави, суть якої полягає у збереженні в найближчий час практики формування збиткових тарифів з послідовним зниженням перехресного субсидування на основі тарифікації послуг по двох категоріях користувачів: населення і організацій (з ліквідацією пільгових тарифів для державних установ). По мірі удосконалення структури тарифів по підгалузях зв’язку і групах споживачів має бути здійснений перехід до методу граничного ціноутворення по кожному виду послуг на основі коефіцієнтів, що враховують інфляційну компоненту впливу на зміну витрат і граничну ефективність діяльності операторів зв’язку. 5. Практична реалізація механізму державного регулювання тарифів має здійснюватись у два етапи, що передбачає поступовий перехід до практики формування тарифів на рівні граничних витрат по мірі удосконалення структури тарифів по окремих послугах на основі застосування перехресного субсидування. В міру стабілізації економіки, підвищення життєвого рівня населення удосконалювання системи ціноутворення повинно бути спрямоване на більш повний облік ринкових ціноутворюючих факторів при формуванні тарифів. Ступінь державного впливу повинна бути знижена, зменшене коло регульованих тарифів, а їхня величина повинна встановлюватися переважно на основі співвідношення між попитом та пропозицією конкретних послуг, що склались у різних секторах їхнього споживання. 6. Для реалізації концепції регулювання тарифів був розроблений організаційно-економічний механізм державного регулювання телекомунікаційної галузі, що представляє собою систему взаємозалежних і взаємопов’язаних систем, в межах яких визначаються інструменти реалізації відповідних регуляторних функцій. В роботі з урахуванням необхідності розширення доступу споживачів до телекомунікаційних послуг та поліпшення їх якості визначаються пріоритети державної політики стосовно всіх підсистем організаційно-економічного механізму, обґрунтовується необхідність встановлення жорсткого зовнішнього контролю за здійсненням господарської діяльності органами виконавчої влади у випадках, коли дуалізм владних і господарських функцій не може бути швидко усунений; обґрунтовуються напрями подальшого розмежування функцій регулювання між Національною комісією з питань регулювання зв’язку та Центральним органом виконавчої влади в галузі зв’язку; пропонується порядок поступового наближення існуючих тарифів до реальних витрат по наданню відповідних послуг зв’язку. 7. Реформування державного регулювання сфери телекомунікацій зумовлює необхідність удосконалення організаційної структури управління комплексу, в межах якої доцільно розмежувати сфери, де необхідно сприяти розвитку конкуренції та виділити природну монополію, де така конкуренція економічно невиправдана. В зв’язку з цим у вертикально-інтегрованій компанії ВАТ ”Укртелеком” визначені види діяльності, які активно мають регулюватися державними органами. Це експлуатація первинної мережі та мереж телефонного зв’язку. Експлуатація передавальницьких пристроїв може здійснюватись і на конкурентних засадах різними операторами з широким вільним доступом їх до мереж, які знаходяться у власності ВАТ ”Укртелеком”. Для організації ефективної конкуренції в роботі пропонується здійснити примусовий організаційний поділ мережного обслуговування на основі виділення із складу ВАТ підрозділу по управлінню первинного та зонових мереж, а також посилити контроль над сплатою за доступ до мереж. 8. Для забезпечення реалізації ринкових підходів щодо регулювання цін обґрунтована доцільність використання в Україні методу ”стельових” (граничних) цін, суть якого полягає у вільному (у визначених межах) формуванні оператором остаточного рівня тарифів. Застосування даного методу дозволяє захистити споживачів від різкого росту цін в періоди інфляційних ”сплесків” і гарантувати виробникам послуг мінімальний прибуток, що забезпечить довгострокову тарифну політику і її економічну стійкість у період переходу до ринкової моделі. Крім того, доцільно запровадити механізм оптимізації структури тарифів на основі ліквідації окремих збиткових послуг та подолання практики їх субсидування за рахунок високорентабельних, що полягає у поступовій ліквідації розбіжностей в зв’язку із зростанням кількості абонентів місцевого зв’язку та введенням цифрових АТС і сучасних мереж. Це дозволить розширити асортимент комп’ютерного забезпечення та зменшити собівартість наданих послуг. 9. Реалізація комплексу запропонованих заходів буде сприяти впровадженню в Україні дієвого державного регулювання тарифної політики в сфері телекомунікацій. | 