Вісящев Володимир Андрійович. Науково-методичні основи управління проектами: економічний аспект: дисертація д-ра екон. наук: 08.02.03 / Науково-дослідний економічний ін-т Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. - К., 2003.
Анотація до роботи:
Вісящев В.А. Науково-методичні основи управління проектами: економічний аспект. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.02.03 — Організація управління, планування і регулювання економікою. — Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Київ, 2003.
В роботі відкрито новий науковий напрям „передпроектні дослідження і обґрунтування”, започатковано теорію і сучасну ідеологію проектного управління, сформовано термінологічний апарат з визначенням ключових понять і їх системної єдності з практикою ринкових перетворень у базових галузях економіки, обґрунтовано пріоритетні напрямки розробки і впровадження проектів економічного і соціального спрямування в процесі ринкових перетворень в Україні.
Запропоновано механізм використання теорії проектного управління у практичній діяльності всіх рівнів державної і регіональної влади, висвітлено принципові результати практичної апробації пропозицій і рекомендацій.
В контексті світового досвіду подальший соціально-економічний розвиток України у визначальній мірі залежатиме від використання новітніх технологій управління, насамперед проектного управління, але недостає системності та наукової обґрунтованості здійснюваним на всіх рівнях управління заходам і проектам, що серед багатьох причин пояснюється відсутністю або недостатньою з точки зору практики розробкою теорії проектного управління, належним чином адаптованої до умов перехідної економіки України.
Для вирішення цієї проблеми розроблено особливу ідеологію проектного управління як системну єдність двох взаємозалежних домінант – передпроектного дослідження і обґрунтування, а також власне управління проектами. Відсутність першої ланки як предмету дослідження в теорії призводить до того, що власне управління проектами досі не має того наукового керма, яке б спрямовувало проекти всіх рівнів на подолання загальнонаціональних і регіональних проблем і потреб, бо виявити і кількісно оцінити їх можнатільки за допомогою теорії передпроектного дослідження. Передпроектне дослідження — це особливий науковий напрям, який базується на надбаннях економічної
має суто практичне призначення, обґрунтовує спрямування проектів на досягнення стратегічних цілей, визначаючи при необхідності і проміжні задачі, науково формує механізм впровадження результатів передпроектного дослідження безпосередньо у практику створення різноманітних проектів розвитку регіону та діючих у ньому підприємств і компаній.
Освоєння в Україні в повному обсязі ринкових відносин вимагає наукового переосмислення принципів і механізмів управління на рівні регіону і всіх суб’єктів господарювання. Переважно розповсюджена функціональна система управління не стимулює досягнення суб’єктами ринково і суспільно значущих результатів, вона не адаптована до стратегічного розвитку підприємств і не має внутрішніх стимулів для впровадження ідеології розвитку через проекти. Ці обставини спонукають якнайшвидше оволодівати технологією проектного управління, що на рівні окремого суб’єкту господарювання визначається вперш за все впровадженням методів реінжинірингу. Узагальнення західного досвіду дає підстави стверджувати, що і в українській практиці реінжиніринг підштовхне менеджмент до зміни парадигми мислення, ракурсу оцінки, широти охоплення проблем, пов’язаних з поточною діяльністю, бо він визначає започатковане передпроектним дослідженням перепроектування бізнес-процесів в межах суб’єкту господарювання, фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових відносин для досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень у вирішальних, сучасних показниках діяльності компанії, таких як вартість, сервіс, темпи.
Проектне управління базується на точному кількісному вимірюванні стану підприємств, які діють в регіоні. Встановлено, що точний характер і спрямування майбутніх проектів може бути виведено із результатів позиціонування підприємств на графіках (кривих) їх життєвих циклів. Згідно з проведеними дослідженнями обґрунтовано ранжування проектів на проекти розвитку (коли підприємство знаходиться на етапі підйому), проекти утримання позицій (що відповідає етапу стабілізації на кривій життєвого циклу підприємства), проекти виходу з кризи (на кривій ЖЦП — це етап спаду) тощо. Для позиціонування підприємств на їхніх кривих ЖЦП найбільш придатні моделі, які відображають точну графічну інтерпретацію майбутнього стану підприємства.
Для аналізу стану підприємства на конкретному етапі його знаходження використовуються різноманітні моделі і методи, але для проектного управління найбільш придатні такі, що дають кількісні оцінки. В українській практиці зможуть бути ефективно використані методи функціонально-вартісного аналізу, функціонально-вартісного управління, економічного і функціонально-економічного аналізу. Застосування кількісних методів у передпроектних дослідженнях забезпечує можливість перейти від якісних до точних оцінок прийнятого курсу дій, точного представлення бізнес-ситуації в регіоні і на окремих підприємствах для санкціонування проектів відповідними органами управління і забезпечення передбачуваних дій по її поліпшенню, „переекзаменування” проекту і оцінки відхилень від первісного курсу дій. Доведено, що перехід на проектне управління економікою перш за все означає відмову від суто емпіричних дій і освоєння технологій управління, які базуються на точних методах.
Безвідносно до форми організації передпроектних досліджень виконавці повинні бути озброєні конкретними технологіями їх проведення. Безпосередньо науково-методичні основи передпроектних досліджень апробовано з урахуванням структури економіки Донецького регіону, проблем її ключових галузей, значення і можливостей власних джерел, більш ефективне використання яких за допомогою цілеспрямованих проектів здібно надати реальному секторові економіки регіону надійну енергетику розвитку. Багато в чому прийняті до уваги параметри економіки Донецького регіону збігаються з параметрами і проблемами інших регіонів держави. Тому можуть мати поширене значення розробки автором проблем передпроектного дослідження ефективності підвищення виробничих потужностей (потенціалу) підприємств, науково-методичного забезпечення проектів підвищення безпеки праці на виробництві, ефективності інвестиційної політики підприємств, обґрунтування напрямів розвитку фінансово-кредитних установ. Для всіх регіонів нашої держави ці питання є проблемними. Велика кількість підприємств, особливо базових галузей, має такі показники використання потенціалу, які знаходяться поза економічним сенсом їхнього існування. Виникають потреби в загальнодержавних і регіональних проектах реструктурізації не тільки окремих підприємств, але й цілих галузей. Економічно і соціально небезпечним став рівень виробничого травматизму. Все ще слабкою залишається фінансово-кредитна система і в той же час зростає об’єктивна потреба її зміцнення і активізації, тому що без власних фінансових джерел вже неможливо будувати і здійснювати стратегію розвитку держави, регіону, окремого підприємства.
Фінансово-економічні проблеми перманентного характеру обумовили фізичну і моральну деградацію виробничих сил більшості базових галузей і відповідні небезпечні як для регіонів, так і держави соціально-економічні наслідки. Передпроектні дослідження доводять, що в базових галузях, насамперед в добувній, відсутні ресурси для відтворення потенціалу шляхом будівництва нових підприємств, внаслідок чого актуальною стає проблема техніко-технологічного оновлення та оптимізації використання виробничих потужностей діючих підприємств.
Серед проблем, що мають всеохватний характер і визначаються керівниками вищих рівнів управління як загрожуючі національній безпеці своїми соціально-економічними наслідками, особливе місце займає проблема охорони праці і обмеження виробничого травматизму. Незважаючи на це, її наукова та практична розробка не відповідає ні масштабу, ні наслідкам цього загрозливого явища. Вперше створені та апробовані науково-методичні основи дослідження визначають проблему травматизму перш за все в аспекті соціальних наслідків. Вони мають безпосередньо суспільний характер. Доведено, що соціальні наслідки травматизму можна вимірювати макроекономічними інструментами. Використання наукового механізму врахування соціальних і економічних наслідків травматизму на вугледобувних підприємствах дозволило встановити, що у перерахунку на одного загиблого вони вимірюються сумою порядку $200 тис. і близько збігаються з оцінками в інших галузях діяльності. Передпроектне дослідження за розробленою теорією орієнтує перш за все на визнання національного значення проблеми травматизму незалежно від галузі чи виду діяльності людей, порушує соціально-етичні її аспекти і доводить вихідну концепцію автора, що екологія природи і людини — одні з найбільш рентабельних і високоморальних сфер вкладень інтелектуальних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів сучасного людства.
Відносна слабкість фінансово-кредитної системи України в цілому, особливо — окремих регіонів, а також млява політика у залученні зарубіжних інвестицій обумовлюють необхідність в більшій мірі спиратися на власні реінвестиційні можливості підприємств. Узагальнення та наукова оцінка досвіду провідних підприємств Донецького регіону підтверджує доцільність і реальну можливість такого напряму дій. Для кожного підприємства головним питанням є визначення за допомогою розробленої методології співвідношення стратегічних інвестиційних запитувань і потреб на фінансування поточної діяльності з тим, щоб їх загальний обсяг у динаміці не перевершував дійсних можливостей. Встановлено, що своєчасно і ефективно використані зайомні інвестиції дають динамічно зростаюче джерело самофінансування проектів завдяки реалізації механізму реінвестування отриманого із здійснених проектів прибутку.
Збільшення темпів економічного розвитку регіону в значній мірі залежить від стану і політики діючих в ньому фінансово-кредитних установ. На сучасному етапі їх роль у фінансуванні реальної економіки вже не відповідає їх дійсним можливостям насамперед внаслідок невизначеності принципових умов діяльності цих установ, механізмів гарантування повернення кредитів, нестабільності правового простору роботи банків як суб’єктів підприємницької діяльності. Пригнічуючим фактором є очікування ними зміни умов існування великих проектів, які були започатковані за ініціативою органів влади і здійснюються за фінансовою участю кредитних установ. Тому абсолютно необхідною повинна бути відповідальність держави за ініційовані нею проекти, що вирішують складні соціально-економічні проблеми. Це перша умова активізації інвестиційної політики фінансово-кредитних установ.
При вирішенні умови правової стабілізації фінансово-кредитним установам потрібно буде для динамічного нарощування кредитного потенціалу значно підвищити інтерес до страхового бізнесу, споживчого кредитування, вексельного кредиту, акцептних і авальних кредитів, факторингу, форфейтингу тощо. Ці новітні для наших умов, але широко використовувані західними банками технології, ще не відіграють значної ролі в акумулюванні коштів вкладників, що обмежує кредитний потенціал банків. Доведено, що низька поки ще інвестиційна активність комерційних банків в значній мірі відображує недоліки їх менеджменту, зокрема, недооцінку ними проектів власного розвитку у напрямках підвищення рівня капіталізації, надійності і забезпеченості виданих кредитів, гарантування внесків населення, наведення більш тісних зв’язків між усіма сегментами фінансового сектору, де поки що занадто велика розмежованість інтересів і вкрай низька координація і корпоративна згуртованість. Номінально існуюча зацікавленість фінансово-кредитних установ в обслуговуванні перш за все великих підприємств може бути реалізована практично, якщо вони створять або на сучасному рівні удосконалять структури маркетингу і оволодіють методами прогнозування і управління банківськими ризиками. Розвинена у роботі теорія оцінки, прогнозування і управління ризиками фінансово-кредитних установ враховує їх специфіку, різноманіття і залежність від фінансового стану зайомників. Введення у теорію цієї складової у вигляді методології діагностики зайомника вирішує одну з принципових обставин, яка традиційно обумовлює підвищені ризики кредитора і його відповідну стриману поведінку відносно багатьох зайомників з негативною кредитною історією.
Перетворення структури економіки регіону на ринковій та інноваційній основі стане практично можливим, якщо всі рівні управління нададуть необхідної підтримки підприємствам — точкам росту, тобто тим, що забезпечують власний розвиток завдяки фінансуванню проектів на основі реінвестування прибутку від здійснених проектів, а також фінансово-кредитним установам, які орієнтовані на активне інвестування реальної економіки. Фактична відсутність такої підтримки, з одного боку, змушує їх діяти поодинці і брати різноманітні ризики тільки на себе, а з другого боку, формує захисну політику поведінки, в якій нехтуються всі обставини крім власних інтересів.
Публікації автора:
(а) монографії і публікації в наукових фахових виданнях
Вісящев В.А. Наукові засади передпроектних досліджень і обгрунтувань: Монографія. — Севастополь: „Вебер”, 2003. — 440 с.
Висящев В.А. Проблемы и методы управления затратами на бизнес - проекты: Монография. — Донецк: Изд-во «НОРД Компьютер», 2003. — 132 с.
Висящев В.А. Бизнес-планирование: теория и практика: Монография. – Донецк: «Норд Компьютер», 2001. – 413 с.
Вісящев В.А., Поважний О.С., Степанчук С.С. Теоретичні і методичні основи проектного аналізу: Монографія. — Донецьк: Вид-во „НОРД Комп’ютер”, 2003.- 152 с.
Особистий внесок: ідея праці, розробка її концепції та методології аналізу проекту.
Висящев В.А. Инвестиционные проблемы экологии природы и человека // Научн. сб. «Развитие рыночных процессов в Украине: макроэкономические и региональные аспекты». — Донецк: ИЭП НАН Украины, ДонГТУ, 1997, С. 38-40.
Висящев В.А. Состояние и проблемы малого бизнеса и предпринимательства// Менеджер. —1998. – №1. – с. 5-11.
Висящев В.А. Организационно-экономические проблемы предпринимательства в специальных (свободных) экономических зонах (СЭЗ) и на территориях приоритетного развития (ТПР) Донецкого региона // Менеджер. — 1998. — №1. — С. 22-26.
Висящев В.А. Активизация предпринимательства как доминанта антикризисного управления // Менеджер. — 1999. — №1. — с. 18-26.
Вісящев В.А. Економічна ефективність підвищення виробничих потужностей шахт та максимізації їх використання (частина перша) // Менеджер. — 1999. — №3(5). — с. 57-66.
Вісящев В.А. Економічна ефективність підвищення виробничих потужностей шахт та максимізації їх використання (частина друга) // Менеджер. — 1999. — №4(6). — с. 35-43.
Висящев В.А. Зависимость инвестиционной политики предприятия от его финансово-экономического состояния // Менеджер. — 1999. — №2(4). — с. 96-105.
Вісящев В.А. Проектний менеджмент як сучасна управлінська ідеологія і напрямок підготовки фахівців для перехідної економіки // Менеджер. — 2001. — №3(15). — с. 4-8.
Висящев В.А. Современные педагогические технологии подготовки и повышения квалификации управленческих кадров // Менеджер. — 2001. — №3(15). — с. 102-104.
Висящев В.А., Казакова М.С. Трансформация государственного и общественного отношения к предпринимательству в Украине // Менеджер. — 2001. — №4(16) — с. 18-25.
Особистий внесок: ідея праці, виробка концепції аналізу та обґрунтування принципових висновків і пропозицій.
Висящев В.А. Теневое предпринимательство как научная проблема // Сб. научн. Трудов ДонГАУ «Методы развития предпринимательства и макроэкономического регулирования»: серия «Экономика», т. II, вып. 6. — Донецк:ДонГАУ, 2001. — с.8-18.
Висящев В.А. Предпринимательские проекты в преобразовании структуры экономики региона // Менеджер. — 2002. — №2(18). — с. 18-24.
Висящев В.А. Тернистый путь кафедры к статусу выпускающей // Менеджер. — 2002. — №4(20). — с. 89-93.
Висящев В.А. Оценка рисков и эффективности в проектах специфического характера // Менеджер. — 2002. — №4(20). — с. 182-188.
Висящев В.А. Экспертиза проектов мелкосерийного производства измерительных комплексов // Управління проектами та розвиток виробництва. — 2002. — №1(4). – с. 126-132.
Висящев В.А. Причинно-следственные отношения теневого предпринимательства, государства и общества: инновационный аспект // Зб. наук праць Донецької державної академії управління. — Т. ІІ. Серія „Державне управління”. Вип. 12 „Інноваційний менеджмент”. — Донецьк: ДонДАУ, 2002. — с. 50-65.
Висящев В.А. Механизм кадрового обеспечения региональных программ научно-технического развития // Менеджер. — 2003. — №1(23). — с. 17-21
Висящев В.А., Постников С.В. Зарубежный опыт организации предпринимательства в сельском хозяйстве и его применение в Украине // Сб. научн. трудов ДонГАУ „Организационно-хозяйственный механизм развития экономики Донбасса” : серия „Экономика”, Т. II, вып. 3. — Донецк: ДонГАУ, 2001. — с. 221-230.
Особистий внесок: розробка концепції оцінки та механізму адаптації зарубіжного досвіду проектного управління в сільському господарстві.
Элементы менеджмента в управлении объединением/В.А. Висящев, В.И. Кузяра и др./ Под общ. ред. В.А. Висящева. — Донецк: ЭНИКОМ, 1993. — 185 с.
Особистий внесок: розробка методики функціонального аналізу діяльності вугільного об’єднання як об’єкту проектного управління.
Беседин В.Ф., Висящев В.А. и др. НОТ в очистных забоях. — Изд-е 2-е, испр. и доп. — К.: Техніка, 1971. — 204 с.
Особистий внесок: доробка методики проектування і оцінки ефективності наукової організації праці на підприємстві
Гавриленко В.А., Висящев В.А. Оперативное управление затратами на угольных шахтах. — К.: Техніка, 1978. — 112 с.
Особистий внесок: розробка мережевих моделей управління витратами.
Висящев В.А. Технико-экономическое обоснование эффективности новой техники, повышающей безопасность труда // Известия вузов. Горный журнал. — 1982. — №3. — с. 84-98.
Висящев В.А. Совершенствование методики оценки социально-экономических последствий тяжелого травматизма // Научн. тр. МакНИИ. — 1996. —№6. — с. 12-26.
Висящев В.А. Научно-методическое обеспечение проектов повышения безопасности труда в предпринимательстве // Менеджер. — 2000. —№4(11). — с. 94-101.
Висящев В.А. Методика построения и использования профилей жизненного цикла проектов // Управління проектами та розвиток виробництва. — 2002. —№1(3). — с. 82-96.
(б) публікації в інших виданнях
Висящев В.А., Сокол В.Е. Управление проектами санации предприятий: Монография. — Донецк: Изд-во «НОРД Компьютер», 2003. — 95 с.
Особистий внесок: ідея і концепція побудування, розробка схеми управління проектами.
Висящев В.А., Бородин В.С. Методы управления инвестиционными проектами. — Донецк: ООО “НОРД Компьютер”, 2001. — 109 с.
Особистий внесок: розробка і систематизація методів обґрунтування інвестиційних проектів.
Висящев В.А., Пономаренко Е.В. Методология проектного менеджмента. — Донецк: ООО “НОРД Компьютер”, 2001. — 65 с.
Особистий внесок: розробка і систематизація кількісних методів управління проектами.
Особистий внесок: розробка ідеї і концепції створення аналітичного апарату оцінки потенціалу підприємств.
Беседин В.Ф., Висящев В.А. Оценка потерь угля в недрах. — К.: Техніка, 1975. — 164 с.
Особистий внесок: розробка концепції побудування системи оцінки втрат вугілля при експлуатації родовищ, розрахунки варіантів ефективного використання запасів.
Лобунець В.І., Івашко В.А., Вісящев В.А. Резерви підвищення виробничої потужності шахт. — К.: Техніка, 1969. – 180 с.
Особистий внесок: розробка математичного апарату моделювання і оптимізації використання потенціалу шахти.
Беседин В.Ф., Висящев В.А. и др. НОТ в очистных забоях. — К.: Техніка, 1967. — 224 с.
Особистий внесок: розробка методики проектування і оцінки ефективності наукової організації праці на підприємстві
Висящев В.А., Поважный С.Ф., Скубенко В.П., Поважный А.С. Организация и планирование производства (практикум для предпринимателей и менеджеров): Уч. пособие. - Донецк: АО «ДИКОМ-ПРЕСС», журнал «Донбасс», 1998. – 120 с., предисловие.
Особистий внесок: розробка ситуаційних і стандартних задач в галузі гірничого виробництва та оперативного виробничого планування.
Висящев В.А., Бородин В.С. Использование пакета MS Office в экономическом практикуме и курсовом проектировании: Уч. пособие. – Донецк: ООО «НОРД Компьютер», 2000. – 73 с.
Особистий внесок: використання табличного процесора MSExcel при обробці даних.
39-52 Публікації за темою дисертації: статті, тези доповідей, методичні видання і матеріали.
