Анотація до роботи:

Чепурна Н.М. Науково-методичні засади розвитку системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників України (1970-2004рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Житомирський державний університет імені І.Франка, Житомир, 2005.

Дисертацію присвячено науково-методичним засадам розвитку СПКПП України у 1970-2004 рр., а саме: теоретично обгрунтованим, об’єктивно зумовленим цілям, завданням, принципам, функціям, структурі, змісту та методичному забезпеченню усіх її рівнів і форм. Цей період характеризується переходом від нестабільності в науково–методичному забезпеченні системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників до системності.

У результаті здійсненого історико-логічного аналізу становлення і розвитку СПКПП та її науково-методичного забезпечення у зазначений період з’ясовано, що вони значною мірою можуть слугувати базою для подальшого розвитку теорії і методики післядипломної педагогічної освіти в Україні, в якій навчальний процес розглядається як інтеграція загально-педагогічних, функціональних та культурологічних знань і вмінь педагогічних працівників; вибір форм і методів навчання дорослих грунтується на засадах андрагогіки, педагогічної творчості, педагогічної інноватики; систематично впроваджуються у зміст навчання досягнення педагогічної науки, передового досвіду, педагогічних інновацій. Результати цих досліджень мають фундаментальний характер і можуть бути використанні в подальшому розвитку системи післядипломної педагогічної освіти.

У дисертації на основі вивчення й аналізу історико-педагогічної та науково-методичної літератури, нормативно-правової документації закладів і установ післядипломної педагогічної освіти досліджено та зроблено висновки про тенденції і проблеми розвитку СПКПП України у 1970-2004 рр. Це дозволило охарактеризувати стан науково-методичного забезпечення змісту підвищення кваліфікації педагогічних працівників у курсовий і міжкурсовий періоди.

1. Проведене дослідження науково-методичних засад розвитку СПКПП України у 1970-2004 рр. підтверджує концептуальну ідею щодо їх актуального значення для сучасної системи післядипломної педагогічної освіти, в якій підвищення кваліфікації є важливим структурним елементом. Головні результати нашого дослідження полягають у теоретичному аналізі фундаментальних, теоретичних та методичних проблем підвищення кваліфікації педагогічних працівників, які були розроблені у даний історичний період та порівнянні поглядів вітчизняних науковців на дану проблему у періоди: 70-90-х рр., 90-х-2004 рр., виходячи з того, що у першому періоді сформувався системний підхід до функціонування галузі; у другому – забезпечувався її стабільний розвиток та посилювалися концептуальні засади функціонування підвищення кваліфікації на всіх рівнях управління (державний, обласний, міський/районний, шкільний). На останній період значно вплинули соціальні, економічні та культурологічні зміни, пов’язані з проголошенням незалежності України.

У 90-х рр. відбулося поглиблення науково-методичних засад СПКПП з проблем відродження її національного характеру, організації дистанційного навчання, демократизації управління, пошуків особистісно-орієнтованої, інноваційної моделі післядипломної педагогічної освіти.

У ході теоретичного та історико-логічного аналізу уточнено ряд наукових понять: “система підвищення кваліфікації”; “науково-методичне забезпечення системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників”.

2. У досліджуваний період на базі системного підходу проаналізовані загальні науково-методичні засади розвитку і функціонування СПКПП та її головних підсистем – республіканського (державного – з 1991р.), обласного, міського/районного, шкільного рівнів. Аналіз теоретичних і методичних матеріалів та практичного досвіду дає підстави виділити провідні тенденції та особливості розвитку СПКПП у контексті плідного вирішення таких проблем, як:

- визначення сутності, структури та умов ефективної діяльності СПКПП в Україні; принципу єдності загальнотеоретичних аспектів, педагогічного досвіду та посадових функцій кожної категорії педагогічних працівників при формуванні змісту курсів підвищення кваліфікації в інститутах післядипломної освіти;

- поглиблення науково-методичних засад підвищення кваліфікації у напрямах гуманітаризації, гуманізації та технологізації змісту навчання; теоретико-методичних засад та алгоритму діяльності методичних організацій і ЗНЗ у процесі впровадження в практику досягнень педагогічної науки, передового педагогічного досвіду та моделювання (вирощування) нового досвіду на базі актуальних наукових ідей;

- розроблення наукових засад методичної роботи як важливої ланки неперервного підвищення кваліфікації педагогічних працівників та структурно-функціональної моделі діяльності методиста;

- формулювання перспективних положень щодо умов підвищення ефективності методичної роботи у курсовий і міжкурсовий періоди; перспективних положень щодо підвалин розробки проблем інноваційної освітньої діяльності.

3. Важливим внеском науковців та практиків у розвиток науково-методичних засад розвитку СПКПП у досліджуваний період є розробка концепції діяльності ІУВ як науково-методичних центрів СПКПП, що мають такі основні функції: організаційно-методичні; науково-методичні; навчально-методичні.

Інтеграція цих функцій виявилась у створенні типових системно-комплексних планів неперервного підвищення кваліфікації педагогічних працівників на всеукраїнському та обласному рівнях, що забезпечило структурну єдність функціонування СПКПП. Це сприяло розробці науково-методичних засад підготовки і підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ, а саме: моделі функціональної компетентності директора школи як теоретичної основи складання навчальних планів і програм; специфіки організації педагогічного процесу та форм підвищення кваліфікації директорів шкіл і вивчення її результативності; наукових аспектів їхньої професійної підготовки.

4. Аналіз теоретичної та методичної спадщини з питань післядипломної освіти педагогічних працівників України в період останньої третини ХХ ст. – на початку ХХI ст., провідних ідей, які були обґрунтовані в цей період, свідчить про існування певної наукової школи, яка здійснює значний вплив на подальші дослідження цієї проблеми в Україні.

Залишаються актуальними науково-методичні рекомендації щодо визначення функцій діяльності інститутів післядипломної освіти як ВНЗ післядипломної педагогічної освіти; науково-методичні засади процесів упровадження в практику досягнень педагогічної науки, передового досвіду та педагогічних інновацій; основи підготовки і підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ до управління в ринкових умовах.

У процесі подальших досліджень засобів модернізації післядипломної педагогічної освіти і, зокрема, підвищення кваліфікації педагогічних працівників доцільно звернути увагу не тільки на зовнішньо-процесуальні аспекти проблеми, а, насамперед, глибоко дослідити внутрішні чинники особистості, які зумовлюють її позицію в системі підвищення кваліфікації.

Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем, пов’язаних з історико-логічним дослідженням науково-методичних засад розвитку СПКПП України у період з 1970 по 2004 роки.

Перспективним у подальшому науково-педагогічному дослідженні даної теми визначено: розвиток наукових поглядів на передовий педагогічний досвід у системі загальної середньої освіти України; розвиток організаційно-педагогічних засад діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти; історико-педагогічний аспект підготовки керівників закладів освіти.

Публікації автора:

1. Чепурна Н.М. Організація методичної роботи з педагогічними кадрами у міжкурсовий період // Пост методика. – 2003. - № 4. – С. 38-45.

2. Чепурна Н.М. Трудове навчання і виховання – основа формування особистості // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 4. – С. 6-9.

3. Чепурна Н.М. Контрольно-коригуюча діяльність керівника з питань дошкільної освіти в умовах навчально-виховного комплексу “школа-дошкільний навчальний заклад” // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи: Зб.наук.праць Уманського держ. пед ун-ту. – К. : Наук. світ, 2002. – Вип.6. – С. 73-80.

4. Наука управління загальноосвітнім навчальним закладом: Навч. посіб. /Т.М. Десятов, О.М. Коберник, Б.Л. Тевлін, Н.М. Чепурна. – Харків: Вид-ча група “Основа”, 2003. – 240 с.

5. Чепурна Н.М., Маслов В.І., Шпак Т.О. Управлінська компетентність керівника школи: Методичний посібник. – Черкаси: УНТЕІ, 1996. – 110 с.

6. Шавровська В.Н., Чепурна Н.М. Експериментально-дослідницька діяльність як основний чинник впровадження інноваційних технологій в практику роботи дошкільних навчальних закладів: Навч.-метод. посіб. – Черкаси, 2004. – 79 с.

7. Чепурна Н.М. Організаційно-педагогічні засади методичної роботи у міжкурсовий період // Тенденції розвитку методичної роботи у системі післядипломної освіти педагогів: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Івано-Франківськ: ОІППО, 2003. – С. 19-23.

8. Чепурна Н.М. З досвіду організації підвищення кваліфікації керівників і вчителів сільських шкіл // Сільська школа: стан, проблеми та перспективи розвитку: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Київ, 2000. – С. 148-151.

9. Чепурна Н.М. Проблема програмово-методичного забезпечення інноваційної діяльність педагога // Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої школи: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Тернопіль: “Економічна думка “, 2000. – С. 147-148.

10. Чепурна Н.М. Напрямки роботи з молодими педагогами // Реалізуємо програму “Освіта”: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Черкаси: ЧДІ, 1994 – С. 13-15.

11. Чепурна Н.М., Карікаш К.І. Проблеми переходу до особистісно-розвивальної моделі у процесі післядипломної освіти: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. - Київ, 1995. – С. 230-231.

12. Чепурна Н.М. Методична культура педагога // Професійно-художня освіта України: Зб. наук. праць. – Вип. 2. – Київ-Черкаси, 2003. – С. 145-148.