Горецький Олексій Анатолійович. Науковий доробок С.Д. Карейші (1854 - 1934) в галузі залізничного транспорту : Дис... канд. наук: 07.00.07 - 2009.
Анотація до роботи:
Горецький О. А. Науковий доробок С. Д. Карейші (1854–1934) в галузі залізничного транспорту. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 – історія науки і техніки. – Державний економіко-технологічний університет, Київ, 2009.
У дисертації подається аналіз наукової, інженерної, організаційної і громадської діяльності відомого вітчизняного інженера шляхів сполучення, вченого-залізничника, фахівця в галузі залізничного транспорту, залізничного адміністратора С. Д. Карейші, його історичного значення і заслуг для розвитку залізничної справи у кінці ХІХ – поч. ХХ сторіч. Систематизувавши різноманітний джерельний матеріал, автор цілісно характеризує основні аспекти розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Російській імперії і в Україні, співставляючи цей процес із зарубіжним. Охарактеризовано внесок С. Д. Карейші у розвиток вчення про залізничні станції та вузли, його діяльність в контексті розвитку науки про залізничні споруди та колійне господарство, розробку ним автоматизованих систем технологічного зв’язку, його основоположні ідеї щодо боротьби зі снігом на залізницях, охарактеризовано науково-історичний напрямок діяльності вченого.
Постать визначного українського вченого, інженера-залізничника С. Д. Карейші (1854–1834) вперше стала об’єктом дисертаційної роботи. Дослідження діяльності вченого в усіх його аспектах засвідчило відсутність всебічного наукового аналізу та обмаль в Україні відомостей про його науково-педагогічну діяльність, незнання окремих аспектів біографії та світогляду вченого, невикористання у науковому обігу нових архівних, документальних і літературних матеріалів. Все це не дозволяло глибоко і всебічно представляти особистість і науково-педагогічну діяльність С. Д. Карейші.
Встановлено, що формування наукового світогляду С. Д. Карейші відбувалося під впливом розвитку концепцій транспортної науки ХІХ ст. Вирішальний вплив на це формування мали його вчителі та наставники Рішельєвського ліцею в Одесі: математики В. П. Віардо, В. В. Петровський та професор Генріх Брунн, знавець російської словесності та літератури Т. П. Зеленецький, правник М. П. Соловйов, професор ботаніки А. Д. Байков, професор зоології О. Д. Нордманн, попечитель ліцею Д. М. Князевич. Формування світогляду майбутнього вченого також припало на другу половину ХІХ ст., на час розвитку технічного прогресу, відкриттів і сподівань вітчизняної науки і техніки та навчання в Інституті інженерів шляхів сполучення у Санкт-Петербурзі. Успіху С. Д. Карейші як вченого та інженера сприяли незвичайні здібності дослідника-залізничника, працелюбність, цілеспрямованість і високий професіоналізм. Його лозунг «жодного дня без рядка» дозволив С. Д. Карейші написати понад 500 наукових праць, серед яких – фундаментальні монографії, підручники та посібники.
Уперше запропоновано періодизацію життя та діяльності С. Д. Карейші, а саме: ранній (полтавський та одеський), київський, оренбурзький та санкт-петербурзький періоди його життя, а також його творчої спадщини.
Визначено, що С. Д. Карейша зробив вагомий внесок у розробку технічних основ вчення про станції та вузли залізничного транспорту, продемонстрував його діяльність в розвитку науки про залізничні споруди та колійне господарство, він є основоположником вчення про снігоборотьбу на залізницях, займався розробкою автоматизованих систем технологічного зв’язку та історією науки і техніки. Засвідчено, що наукові дослідження С. Д. Карейші здійснювалися в контексті завдань транспортної науки. Встановлено, що його праці – це значний внесок в залізничну справу, завдяки яким він став одним із провідних фахівців-залізничників світу. Його праці – це унікальні джерела, що дають змогу об’єктивно відтворити події історії розвитку нашої залізничної науки.
С. Д. Карейша закінчив курс в Інституті інженерів шляхів сполучення у Петербурзі. Працював керівником експлуатаційного відділу казенних (державних) залізниць і професором Інституту інженерів шляхів сполучення. У 1911 р. його обирають ректором цього інституту. На цій посаді він працював до 1917 року. Наш співвітчизник увійшов в історію як перший всесвітньо визнаний фахівець зі снігоборотьби. Йому належить пріоритет застосування наукових методів спорудження залізничних станцій та верхньої будови колії. З його іменем пов’язані перші теоретичні дослідження, спрямовані на вирішення багатьох практичних завдань залізничної справи. Його основні праці: «О централизации управления стрелками и сигналами» (диссертация); «О мерах для увеличения пропускной способности железных дорог вообще и разных системах блокирования пути в частности» напечатаны в «Трудах Совещательных съездов инженеров службы пути и тяги». Відтак побачили світ такі праці: «Приборы по центральному правлению стрелками и сигналами и блок-аппараты на Парижской выставке 1889 г.»; «Среднеазиатский хлопок, его культура, очистка, прессовка и отпрака на рынки Европейской России», «Североамериканские железные дороги, исследование железнодорожного дела в Северо-Американских Соединенных Штатах», «Борьба со снегом на русских железных дорогах» (доклад на Международном железнодорожном конгрессе в Париже 1900 г.», «Исторический очерк развития верхнего строения железных дорог в России», «Исследование о применении вооруженного бетона (железобетона) к железнодорожным сооружениям в России» (доклад на международном железнодорожном конгрессе в Вашингтоне в 1905 гг)»; «Эксплоатация железнодорожных станций», посібник «Железнодлорожные станции», підручник «Курс железных дорог» тощо.
Наукові інтереси вченого співпадали з тими напрямами розвитку колійного господарства, які були вузькими аспектами залізничної галузі. Його основна увага сконцентрувалася на боротьбі з пучинами, на проектуванні та експлуатації станцій, проблемах снігоборотьби. Великий внесок вчений зробив у розробку способів розрахунку стрілочних переїздів, стрілочних вулиць та інших видів сполучень і переїзду рейкових колій. Він був учасником створення на початку ХХ століття типових стрілочних переводів з нормальних типових рейок, що стало важливим етапом у поліпшенні колійного розвитку станцій. Майже паралельно з іншим видатним вченим-залізничником В. М. Образцовим С. Д. Карейша немало зробив для створення наукових основ проектування залізничних станцій. Такі його праці, як: «О проектировании и расположении путей и зданий на станциях железных дорог», «Малые станции вообще и американской схемы в частности», «Большие пассажирские станции», «Железнодорожные станции» – багато років служили основними посібниками для студентів й інженерів, що займалися проектуванням станцій і працювали на залізничному транспорті.
Висвітлено внесок С. Д. Карейші у розвиток вітчизняної галузевої періодики. Вчений тривалий час був членом редколегії журналу «Инженер» (Київ), активним періодизатором вітчизняної та зарубіжної літератури в галузі залізничного транспорту в журналі Міністерства шляхів сполучення «Железнодорожное дело».
Публікації автора:
1. Горецький О. С. Д. Карейша про верхню будову залізничної колії в Російській імперії (кінець ХІХ – поч. ХХ століть) / О. А. Горецький // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2008. – Вип. 35. – С. 40–47.
2. Горецький О. С. Д. Карейша в питаннях захисту колії від снігових заметів / О. А. Горецький // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2008. – Вип. 36. – С. 115–120.
3. Горецький О. Дослідження життя та діяльності інженера-залізничника С. Д. Карейші: історіографія проблеми / О. А. Горецький // Історія української науки на межі тисячоліть. – 2008. – Вип. 37. – С. 74–88.
4. Горецький О. А. С. Д. Карейша (1854–1934) – визначний вчений-залізничник, інженер і викладач / О. А. Горецький // Питання історії науки і техніки. – 2008. – № 3. – С. 44–48.
5. Горецький О. А. С. Д. Карейша про гужові, водні та залізничні шляхи сполучення та їх значення для розвитку промисловості і торгівлі (початок ХХ сторіччя) / О. А. Горецький // Перші наукові читання, присвячені діяльності Олександра Парфенійовича Бородіна (1848–1898) : матеріали доповідей, 26 березня 2005 р., м. Київ. – К., 2005. – С. 14–18.
6. Горецький О. А. Сергій Дем’янович Карейша – видатний інженер шляхів сполучення / О. А. Горецький // Дванадцята Всеукр. конф. молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів : матеріали доповідей, Київ, 20 травня 2007 р. – К., 2007. – С. 77.
7. Горецький О. А. С. Д. Карейша (1854-1934) – дванадцятий ректор Петербурзького державного університету шляхів сполучення / О. А. Горецький // Актуальні питання історії науки і техніки : матеріали 6-ї Всеукр. наук. конф., 11–12 жовтня 2007 р., м. Полтава. – Полтава, 2008. – С. 20–22.
8. Горецький О. А. Громадська та бібліографічна діяльність С. Д. Карейші в радянському періоді життя (1920–1934 рр.) / О. А. Горецький // Історія освіти, науки і техніки : матеріали Четвертої конф. молодих учених та спеціалістів, 29 січня 2008 р., м. Київ. – К., 2008. – С. 100–101.
9. Горецький О. А. Роль С. Д. Карейші в розвитку інформації про залізничну справу / О. А. Горецький // Актуальні питання історії науки і техніки : матеріали 7-ї Всеукр. наук. конф., 2–3 жовтня 2008 р., м. Київ. – К., 2008. – С. 239–241.
10. Горецький О. А. С. Д. Карейша про скріплення рейок зі шпалами / О. А. Горецький // Тринадцята Всеукр. конф. молодих істориків освіти, науки і техніки та спеціалістів : матеріали конф., 23 трав. 2008 р., м. Київ.– К., 2008. – С. 41–45.
