В ході дослідження узагальнено теоретичні засади недержавного пенсійного страхування, проведено оцінку стану та діяльності системи недержавного пенсійного страхування в Україні, а також розроблено заходи щодо запровадження цієї системи на селі. Одержані результати дослідження дозволяють сформулювати наступні висновки: 1. Дослідивши економічну сутність категорій «пенсійне забезпечення» та «пенсійне страхування», встановлено, що основна відмінність між ними полягає в джерелах формування ресурсів для виплати пенсій та в переліку виконуваних функцій. Пенсійне забезпечення громадян здійснюється за рахунок різних джерел: бюджетних коштів, цільових державних фондів, фондів недержавного страхування, банківських пенсійних рахунків та ін. Джерелом коштів пенсійного страхування є внески вкладників (самих майбутніх пенсіонерів, їх роботодавців чи державних органів), що сплачуються до страхових фондів. 2. Аналіз історичних аспектів формування та розвитку пенсійного страхування в Україні та світі показав, що пенсійне страхування змінюється разом із розвитком суспільних відносин. Основи сучасних моделей пенсійного забезпечення були закладені у період формування індустріального суспільства і базуються на принципах солідарності поколінь та державного субсидування. Однак наприкінці ХХ століття об’єктивні умови обумовили необхідність переходу пенсійних систем від розподілу до накопичення, що підвищило значимість особистої відповідальності громадян у пенсійному забезпеченні. 3. Україна сьогодні також здійснює реформування пенсійної системи. Не дивлячись на значний проміжок часу з моменту утворення, система пенсійного забезпечення українських громадян ще й досі остаточно не сформована. Дослідженням теоретичних положень організації пенсійної системи встановлено пріоритетність розвитку накопичувальних методів пенсійного забезпечення і зокрема системи недержавного пенсійного страхування. 4. Встановлено, що система недержавного пенсійного забезпечення України базується не лише на принципах страхування, але й передбачає індивідуальні заощадження громадян за допомогою банківських пенсійних рахунків. Однак сьогодні діяльність банківських установ щодо пенсійного забезпечення громадян не врегульована законодавчо і, крім того, такий вид банківської діяльності не розглядається в науковій економічній літературі. Пенсійний банківський депозит автором визначено як строковий вклад власника грошових коштів - фізичної особи на банківський рахунок на визначений термін з можливістю поповнення цього рахунку, основною метою якого є накопичення коштів для виплати їх власнику при настанні пенсійного (зазначеного у договорі) віку, а для банку – використання цих коштів для довгострокового кредитування чи інвестування суб’єктів економічної діяльності. 5. Дослідження ринку недержавного пенсійного забезпечення показало, що сьогодні лише 0,58 % громадян працездатного віку мають договори страхування додаткової пенсії в страхових компаніях, 1,19 % - є учасниками недержавних пенсійних фондів, 0,15 % - мають договори банківського управління активами з умовами пенсійного забезпечення та понад 98 % працездатних громадян є лише потенційними його учасниками. Така структура ринку свідчить про його нерозвиненість та існуючий потенціал для розвитку суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення. 6. Оцінка діяльності суб’єктів системи недержавного пенсійного забезпечення та тенденцій їх розвитку дозволила встановити, що основу цієї системи становитимуть недержавні пенсійні фонди різних форм, в той час як страхові компанії прийматимуть участь у пенсійному забезпеченні шляхом укладання договорів про виплату довічних пенсій за рахунок пенсійних активів НПФ (страховики зі страхування життя) та страхування учасників НПФ від нещасних випадків (страховики з ризикових видів страхування), а банківські установи залишать за собою лише функцію зберігання коштів НПФ. 7. Аналіз системи недержавних пенсійних фондів показав, що обсяги діяльності НПФ стрімко збільшуються. Темпи приросту кількості учасників недержавних пенсійних фондів, а також суми їх пенсійних активів становили в 2007 році відповідно 44 % та 102,7 %, в той час як кількість діючих фондів зросла на 43,5 %. За результатами оцінки надійності недержавних пенсійних фондів встановлено негативні та позитивні фактори, що обумовлюють надійність НПФ на даному етапі розвитку системи недержавного пенсійного страхування. При цьому негативні фактори, в першу чергу, стосуються незначного періоду роботи фондів на ринку, в той час як кількісні показники їх надійності знаходяться на високому рівні. Найвищі показники надійності мають недержавні пенсійні фонди професійного типу, на що, в першу чергу, впливає великий розмір фондів та додатковий нагляд з боку професійних об’єднань та громадських організацій. Найбільш доходними в 2007 році були фонди, створені фінансовими установами. В цілому, робота системи недержавних пенсійних фондів в Україні на етапі її створення спрямована, в першу чергу, на закріплення фондів на ринку, завоювання довіри населення та набуття досвіду роботи. 8. Встановлено, що аграрний сектор економіки України має низку особливостей, що обумовлюють специфіку цієї галузі в організації пенсійного забезпечення. Основними факторами, що впливають на формування ефективної системи накопичувального пенсійного страхування в аграрному секторі, є низький рівень заробітних плат у галузі сільськогосподарського виробництва, значна частка доходів населення не пов’язана із заробітною платою, значна питома вага особистих селянських господарств в аграрному виробництві, високий рівень дотаційності з боку держави при пенсійному забезпеченні, значна потреба аграрної сфери в інвестиційних ресурсах та низька інвестиційна привабливість тощо. 9. Аналіз зарубіжного досвіду накопичувального пенсійного страхування показав, що для найбільш повного врахування особливостей певних галузей економіки доцільним є його запровадження на основі професійних пенсійних схем. Професійна пенсійна система має базуватись на охопленні працівників однієї галузі економіки чи декількох споріднених галузей. При цьому найбільш ефективним є створення професійного недержавного пенсійного фонду. 10. Запропоновано створення професійної системи накопичувального пенсійного забезпечення в сільському господарстві, основним суб’єктом якої має стати Аграрний професійний недержавний пенсійний фонд. Для запровадження цієї системи слід прийняти низку нормативно-правових актів, що визначали б правовий статус та регулювали відносини між її суб’єктами. Джерелом формування коштів професійної системи накопичувального пенсійного забезпечення в сільському господарстві мають стати внески роботодавців на користь працівників та самозайнятого населення на свою користь (обов’язкова частина пенсійного страхування); найманих працівників та самозайнятого населення (добровільна частина пенсійного страхування), а також державні субсидії (надання гарантій отримання мінімального розміру пенсійних виплат з накопичувальної системи). 11. Встановлено, що інвестиційний потенціал АПНПФ через десять років після його утворення становитиме щонайменше 47,5 мільярдів гривень. В роботі розроблено механізм розміщення коштів накопичувальної пенсійної системи в аграрний сектор економіки з використанням державної позики, а також перспективні напрямки розміщення пенсійних активів, засновані на формуванні в Україні ринку землі та створенні відповідної його інфраструктури. Впровадження таких заходів забезпечить професійну пенсійну систему необхідними фінансовими інструментами, які відповідатимуть принципам надійності, ліквідності та доходності. 12. Запропоновано структуру інвестиційного портфеля АПНПФ, що дозволяє мінімізувати розміщення пенсійних активів в фінансові інструменти неаграрних сфер діяльності і при цьому забезпечити високий рівень диверсифікації. Наведений план розміщення пенсійних активів має бути покладений в основу інвестиційної декларації Аграрного професійного недержавного пенсійного фонду. |
