Автором сформульовано низку положень науково-теоретичного характеру, спрямованих на вирішення наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні концепції цивільно-правового статусу НПФ. Практичні результати роботи викладені у вигляді пропозицій з удосконалення регулювання цивільно-правового статусу НПФ та запропонованих змін до законодавства. 1. На відміну від пенсійних планів ХІХ століття, що передбачали формування активів, які належали на певному правовому титулі юридичним особам-роботодавцям (при цьому учасники не мали ні речових, ні зобов’язальних прав стосовно таких активів), сучасні світові тенденції полягають у юридичній автономізації НПФ, тобто в їх становленні як самостійних юридичних осіб. 2. Вбачається неможливим формулювання єдиної дефініції НПФ, яка б ураховувала істотні ознаки НПФ, без співвіднесення із законодавством певної держави. У найбільш загальному вигляді НПФ можна визначити як: 1) сукупність активів, що являють собою грошові кошти учасників, залучені у вигляді внесків на пенсійні рахунки, та які інвестуються для збільшення вартості активів з метою виплат пенсій учасникам; 2) юридичну особу, що здійснює збирання та інвестування грошових коштів, призначених для виплати пенсій учасникам фонду, які досягли пенсійного віку. Систематизація правових ознак дозволяє визначити НПФ за законодавством України як юридичну особу, створену в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, та зобов’язану забезпечувати адміністрування, управління пенсійними активами та обслуговування пенсійних активів зберігачем. Пропонується у ст. 1 Закону України про НПЗ викласти визначення НПФ у наведеній редакції. 3. Місце НПФ у системі учасників цивільних правовідносин визначається його особливостями як юридичної особи та, зокрема, непідприємницького товариства. Основними (визначальними) елементами, що складають зміст цивільно-правового статусу НПФ, є: правосуб’єктність НПФ, правовий режим майна НПФ, особливості управління НПФ, цивільно-правова відповідальність НПФ за зобов’язаннями. 4. НПФ властива спеціальна правоздатність, обумовлена метою створення (накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат учасникам НПФ на підставах і в порядку, встановлених законом) та видом діяльності (недержавне пенсійне забезпечення) НПФ. Для усунення непорозумінь і запобігання вчинення правочинів, які б виходили за межі правоздатності непідприємницьких товариств, у ЦК України необхідно закріпити норму, яка б дозволяла наділяти непідприємницькі товариства спеціальною (цільовою) правосуб’єктністю на підставі норм закону або установчих документів цих юридичних осіб. 5. Окрім набуття і здійснення цивільних прав та обов’язків через органи управління або через представників-фізичних осіб, правосуб’єктність НПФ на підставі договорів реалізується представниками-юридичними особами (адміністратором та особою, що здійснює управління активами). Істотне місце в механізмі реалізації правосуб’єктності НПФ займає зберігач, який шляхом вчинення банківських правочинів забезпечує реалізацію правосуб’єктності НПФ через адміністратора та особу, що здійснює управління активами. 6. Практика діяльності НПФ свідчить про необхідність законодавчого закріплення існування в пенсійного фонду відокремленого майна для забезпечення його основної діяльності, яке б формувалося за рахунок внесків засновників і ставало власністю НПФ. При запропонованій конструкції майно, що належить на праві власності пенсійному фонду, розподілятиметься на пенсійні активи, призначені для виконання зобов’язань НПФ перед учасниками й іншими суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення, та майно, призначене для забезпечення основної діяльності НПФ. Законодавчо закріплена конструкція права власності учасників НПФ на пенсійні кошти з наукової точки зору не є обґрунтованою. Учасники повинні виступати не власниками пенсійних коштів, а носіями зобов’язальних прав у сумі пенсійних коштів, які обліковуються на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках, у зв’язку із чим необхідно внести відповідні зміни до Закону України про НПЗ. 7. Дослідження підходів до побудови схем управління юридичних осіб та аналіз цивільного законодавства свідчать про наявність достатніх теоретичних підстав і законодавчого підґрунтя для визнання зборів засновників НПФ вищим органом управління цієї юридичної особи. Пропонується на законодавчому рівні запровадити дворівневу схему управління НПФ із наданням зборам засновників статусу вищого органу управління. 8. Рівень деліктоздатності НПФ повинен визначатися виконанням установлених законом вимог щодо формування та підтримання певного обсягу майна для забезпечення основної діяльності цієї юридичної особи і фактичною реалізацією її правомочностей стосовно такого майна. Законом України про НПЗ повинен бути запроваджений підхід, згідно з яким НПФ несе відповідальність за власними зобов’язаннями всім майном, що належить йому на праві власності, з урахуванням встановлених цим Законом особливостей правового режиму і звернення стягнення на пенсійні активи. 9. З точки зору цивільно-правового статусу НПФ, значення договорів, що ним укладаються, полягає в їх безпосередньому зв’язку із правосуб’єктністю цієї юридичної особи. Повна правосуб’єктність НПФ виникає з моменту укладення договору про адміністрування, договору про управління активами і договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем. Пенсійний контракт і договір про виплату пенсії на визначений строк забезпечують досягнення мети створення НПФ в обох компонентах — накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат, а відтак, є договорами, спрямованими на реалізацію правосуб’єктності НПФ як суб’єкта недержавного пенсійного забезпечення. | 