1. У дисертації наведене нове вирішення наукової задачі підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з апалічним синдромом та його наслідками шляхом уточнення показань до оперативного лікування, обґрунтування диференційованої тактики та впровадження нового методу – нейротрансплантації. 2. Апалічний синдром – не є станом стійкого ураження центральної нервової системи, а має динамічний перебіг, на який суттєво впливають вік хворих, етіологічний чинник, що зумовив мозкову катастрофу, тривалість перебування хворого в коматозному стані, строки початку відновлення функцій мозку, а також наявність епілептичних нападів та спастичності м'язів кінцівок. 3. В клінічній картині хворих з АС та його наслідками переважають симптомокомплекси органічної деменції і псевдобульбарно-паралітичний (89,1%), причому в більшості випадків (70,3%) відзначено їх поєднання. 4. За даними методів нейровізуалізації у хворих з АС атрофія кори головного мозку встановлена у 53,1% пацієнтів, а поєднання атрофічного процесу в корі та глибинних структурах головного мозку – у 39,1%. Визначено, що поєднання атрофічного процесу в корі та глибинних структурах головного мозку прогностично несприятливо впливає на клінічний перебіг АС. 5. Апалічний синдром виникає однаково часто як у осіб чоловічої, так і жіночої статі, проте, у чоловіків у 2,2 рази частіше спостерігається АС травматичного походження. Встановлено, що стать пацієнтів вірогідно не впливає на клінічний перебіг та результати хірургічного лікування хворих з АС та його наслідками. 6. Вік пацієнтів з АС визначає клінічний перебіг та результати хірургічного лікування. Чим старший пацієнт, тим гірший прогноз клінічного перебігу та гірші результати лікування. Відповідно збільшенню віку хворих, кількість пацієнтів з АС нетравматичного походження зменшується, а кількість хворих з АС травматичного генезу – зростає. 7. Перебіг АС у 60,9% хворих в доопераційному періоді ускладнений судомним синдромом, причому вдвічі частіше він спостерігається при АС нетравматичного походження. У віддаленому періоді після лікування методом НТ зменшення частоти епілептичних нападів у хворих з нетравматичним АС спостерігається в 8,7 рази частіше в порівнянні з пацієнтами, у яких АС зумовлений травматичним ушкодженням мозку. 8. Позитивний результат щодо відновлення рівня життєдіяльності одержаний у 50% хворих, а за динамікою реінтеграції когнітивних функцій – у 12,5%. Незначне покращення рівня життєдіяльності мало місце у 34,4% хворих, тоді як відновлення когнітивних функцій до цього рівня спостерігалось у 62,5%. Незадовільні результати лікування мали місце у 15,6% і 25% хворих відповідно. Доведено, що у хворих з АС та його наслідками після проведення нейрохірургічного лікування методом нейротрансплантації відновлення функціонування на рівні життєдіяльності згідно шкали Раппапорта відбувається в 4 рази частіше, ніж реінтеграція психічних і когнітивних функцій згідно шкали центра Ранчо Лос Амігос. 9. Оптимальними строками лікування хворих з АС методом НТ є проміжок від 10 до 32 (21±4) місяців від початку захворювання. Поєднання інтратекальної та інтрапаренхімальної НТ є більш ефективним. Встановлено, що інтратекальна НТ при проведенні в строк до 1 року після початку захворювання, дає можливість досягти кращого відновлення функцій життєдіяльності, а інтрапаренхімальна НТ при виконанні в строки від 1,5 до 2-х років після ушкодження мозку, сприяє кращому відновленню когнітивних функцій. 10. При проведенні інтрапаренхімальної НТ двократне збільшення об’єму нейротрансплантата в 1,5 рази підвищує результативність операцій. В свою чергу, при проведенні інтратекальної НТ не встановлено вірогідної різниці в застосуванні як кріоконсервованої, так і нативної суспензії ембріональних нервових клітин. | 