Анотація до роботи:

Кухар О.П. Нейротропні властивості антибактеріальных препаратів при сумісному введенні з анальгетиками і нестероїдними протизапальними препаратами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 14.03.05 – фармакологія. – Національний фармацевтичний університет МОЗ України, Харків, 2008.

Дисертація присвячена експериментальному вивченню впливу наркотичних анальгетиків та нестероїдних протизапальних препаратів на знеболюючу активність аміноглікозидів та просудомні властивості фторхінолонів. В експерименті показано, що аміноглікозиди демонструють максимальну знеболюючу активність при внутрішньочеревному введенні на моделі «електрошкірної стимуляції хвоста» у щурів за реакцією вокалізації у відповідних дозах: амікацин 10 мг/кг, гентаміцин 15 мг/кг, нетилміцин 20 мг/кг, канаміцин 20 мг/кг, стрептоміцин 15 мг/кг і тобраміцин 5 мг/кг. За знеболюючою активністю аміноглікозиди суттєво не відрізняються та розташовуються в наступній послідовності: стрептоміцин +34 % (р<0,05), канаміцин +40 % (р<0,05), нетилміцин +46 % (р<0,05), тобраміцин +49 % (р<0,05), гентаміцин +51 % (р<0,05) і амікацин +53 % (р<0,05).

Гентаміцин при внутрішньочеревному введенні в дозі 15 мг/кг не підсилював знеболюючу активність диклофенаку натрію, німесуліду та целекоксибу, але здатний підвищувати аналгезію трамадолу в дозі 15 мг/кг на моделі «електрошкірної стимуляції хвоста» у щурів.

Диклофенак натрію в дозі 10 мг/кг на моделі «пентилентетразолових» судом у мишей підвищував просудомну активність гатифлоксацину і моксифлоксацину, але знижував - ципрофлоксацину. Целекоксиб і німесулід знижували просудомні властивості вивчених фторхінолонів. Гентаміцин і моксифлоксацин при одноразовому і курсовому внутрішньочеревному введенні викликали пригнічення локомоторно-дослідницької і, особливо, емоційної активності в тесті «відкрите поле», що свідчило про їх нейротропні властивості. Сумісне введення фторхінолонів з буторфанолом і трамадолом викликало значне підвищення просудомної дії.

При одноразовому і курсовому введенні гентаміцин і моксифлоксацин демонстрували прооксидантні властивості, які нівелювалися антиоксидантними властивостями трамадолу при їх сумісному введенні в утвореннях головного мозку (стовбурі, корі і гипокампі).

Таким чином, дослідження виявили найбільш безопасні і ефективні комбінації антибактеріальних препаратів з анальгетиками та НПЗП для подальших клінічних досліджень.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення наукової задачі, яка полягає у вивченні знеболюючої дії аміноглікозидів та просудомної активності фторхінолонів при сумісному введенні з наркотичними анальгетиками і нестероїдними протизапальними препаратами для безпечної та ефективної фармакотерапії.

1. Аміноглікозиди демонструють знеболючу активність при внутрішньочеревному введенні на моделі «електрошкірної стимуляції хвоста» щурів за реакцією вокалізації тільки в певних дозах (амікацин 10 мг/кг, гентаміцин 15 мг/кг, нетилміцин 20 мг/кг, канаміцин 20 мг/кг, стрептоміцин 15 мг/кг, тобраміцин 5 мг/кг), вище і нижче за які аналгезія не виявляється.

2. Аміноглікозиди суттєво не відрізняються за знеболюючою активністю одне від одного, про що свідчать експериментальні дані: стрептоміцин +34 % (р<0,05), канаміцин +40 % (р<0,05), нетилміцин +46 % (р<0,05), тобраміцин +49 % (р<0,05), гентаміцин +51 % (р<0,05) і амікацин +53 % (р<0,05).

3. Гентаміцин при внутрішньочеревному введенні в дозі 15 мг/кг не підсилював знеболюючу дію диклофенаку натрію в дозі 10 мг/кг, німесуліду в дозі 40 мг/кг, целекоксибу в дозі 50 мг/кг, але здатний підвищувати аналгезію трамадолу в дозі 15 мг/кг на моделі «електрошкірної стимуляції хвоста» у щурів на 26 % (р<0,05) і 31 % (р<0,05) відповідно на 90-й і 120-й хвилинах експерименту.

4. Диклофенак натрію при внутрішньочеревному введенні в дозі 10 мг/кг на моделі «пентилентетразолових» (коразолових) судом у мишей підвищував просудомну активність гатифлоксацину і моксифлоксацину в дозах 100 мг/кг, але знижував останню у ципрофлоксацину. Целекоксиб і німесулід знижували просудомні властивості гатифлоксацину, моксифлоксацину і ципрофлоксацину. Моксифлоксацин підсилював просудомну активність буторфанолу і трамадолу.

5. Гентаміцин в дозі 15 мг/кг і моксифлоксацин в дозі 100 мг/кг при одноразовому і курсовому внутрішньочеревному введенні викликали пригнічення локомоторно-дослідницької і особливо емоційної активності в тесті «відкрите поле», що свідчить про їх нейротропні властивості.

6. В умовах дослідження головного мозку (стовбур, кора і гіпокамп) при одноразовому і курсовому введені гентаміцин і моксифлоксацин демонстрували прооксидантні властивості, які нівелювалися антиоксидантними властивостями відповідно трамадолу і целекоксибу при їх сумісному введенні.

Публікації автора:

1. Кухар О.П., Мамчур В.И. Вплив сумісного введення фторхінолонів та нестероїдних протизапальних засобів на судомну готовність в експерименті / Фармацевтичний часопис. 2008. № 1. С. 76-80. (Особистий внесок: проведення експерименту, аналіз отриманих даних та підготовка статті).

2. Кухарь О.П., Мамчур В.Й. Влияние гентамицина и трамадола на показатели перекисного окисления липидов в эксперименте / Запорожский медицинский журнал. 2008. № 2. С. 4850. (Особистий внесок: проведення експерименту, аналіз отриманих даних та підготовка статті).

3. Кухар О.П., Мамчур В.И. Експериментальне вивчення знеболюючої активності аміноглікозидних антибіотиків / Клінічна фармація. 2008. № 3. С. 3539. (Особистий внесок: аналіз даних літератури, участь у проведенні експерименту, аналіз отриманих даних, підготовка статті).

4. О безопастности совместного использования респираторных фторхинолонов и НПВС В.И. Мамчур, О.П. Кухарь, В.И. Опрышко, К. А. Кравченко / Журнал вушних, носових і горлових хвороб. 2007. № 3. С.168.

5. Вдовікова С.Ю., Кухар О.П., Чернов Є.О. Експериментальне вивчення знеболюючої активності гентаміцину / Новітні підходи до лікування в сучасній медицині: Материали V межнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених 17-19 квітня 2007 р.).-Ужгород: Ужгородський Національний університет, 2007. С.58.

6. Кухарь О.П. Место макролидов в клинической практике в третьем тысячелетии // Журнал практичного лікаря. 2007. № 4. С. 14.

7. Кухарь О.П., Мамчур Д.В., Мамчур В.И. Современные антимикробные препараты / Под ред. В.И. Мамчура. – Днепропетровск, 2006 74 с.

8. Клинические рекомендации для врачей по вопросам организации и оказания медицинской помощи больным с острыми хирургическими заболеваниями органов живота. Я.С. Березницкий, В.В. Бойко, М.П. Брусницина, Е.Н Клигуненко, О.П. Кухар. – Дніпропетровськ, Дніпро – val, 2004. – 352 с.(Особистий внесок: написання розділів з антимікробної терапії).