Анотація до роботи:

Рукомеда Р.М. Неоєвразійство в сучасній політиці Росії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено дослідженню феномена євразійства та впливу його сучасної варіації у вигляді неоєвразійства на політичне життя Російської Федерації. Розкрито особливості неоєвразійства як політичної концепції та ідеології та проаналізовано основні напрями його розвитку. Автор визначає передумови, причини і витоки євразійської доктрини та подальшої її еволюції до варіанту неоєвразійства, яке до свого сутнісного складу додало вагомий геополітичний елемент. Саме геополітична складова посіла провідну роль у сучасному неоєвразійстві та визначає основні напрями його розвитку. Висвітлено прояви неоєвразійської концепції у внутрішній і зовнішній політиці Російської Федерації, зокрема, в інтеграційних російських спробах на пострадянському просторі. Проведено аналіз українського питання в євразійській доктрині та її сучасному варіанті. Здійснено прогноз впливу неоєвразійства на українські політичні реалії. Запропоновано загальний прогноз розвитку неоєвразійства в сучасному політичному житті Росії.

1. Головними поняттями євразійської доктрини виступають: “ідеократія”, “пасіонарність”, “Євразія”, “євразійський становий хребет”, “ідея-правителька”, “туранський елемент”, “симфонічна особистість”, “євразійська культура”, “православна релігія” та “православна церква”. З євразійської доктрини, сформованої у 20-30-х роках ХХ ст. і розвинутої Л. Гумільовим, постало сучасне неоєвразійство, представлене декількома напрямами в нинішньому політичному та інтелектуальному житті Росії. Основний сучасний напрям євразійства, представлений О. Дугіним, складає основу неоєвразійства, яке розуміють як політичну концепцію і як ідеологію. Неоєвразійство в сучасній Росії набуває все більш організаційно оформленого характеру.

2. Неоєвразійство відрізняють від класичного євразійства такі ознаки, як використання геополітичного підходу для інтерпретації сучасних політичних процесів, заперечення домінуючої ролі православ’я як духовного й релігійного фундамента доктрини, конкуренція з атлантизмом і глобалізмом, посилення уваги до економічної складової суспільного життя. За цими та іншими ознаками неоєвразійство претендує на роль нової російської національної ідентичності та форми самоідентифікації народів Росії. Воно дедалі виразніше проявляється у політичній та громадській сферах, знаходить підтримку з боку офіційної влади російської держави.

3. Має місце тенденція зростання числа прихильників неоєвразійських ідей. Про реальну підтримку неоєвразійства нинішніми російськими керівниками свідчить зміст таких основоположних політичних документів, як Концепція національної безпеки Росії, Концепція зовнішньої політики Росії та Військова доктрина Росії, в яких використано неоєвразійські ідеї при визначенні напрямів внутрішньої і зовнішньої політики російської держави. Неоєвразійство виходить на політичну арену сучасної Росії, про що свідчить виникнення й діяльність таких структур, як політичні партії “Євразія” і “Євразійська партія Росії”, “Міжнародний євразійський рух” та “Євразійський союз молоді”.

4. У зовнішньополітичній сфері Російська Федерація демонструє певні елементи реалізації неоєвразійства переважно щодо колишніх республік Радянського Союзу, хоча увага надається і таким державам, як Китай, Індія та Іран. Тому, як через регіональні організації, так і шляхом прямого військового, економічного, політичного, культурного та іншого співробітництва, Росія й надалі намагатиметься зміцнити свої зв’язки із зазначеними країнами. У разі успіху це дозволить ефективно протистояти більшості сучасних викликів Російській Федерації. На прикладі порівняння з атлантизмом виявлено, що неоєвразійство може виступати у якості нової ідеології, особливо, на тлі останнього загострення відносин російського керівництва із Заходом. У перспективі існує можливість трансформації неоєвразійської концепції в одну з програм інтеграції країн СНД.

5. Євразійська доктрина з самого початку свого виникнення виявляла інтерес до українського питання у контексті загальних україно-російських відносин і розглядала україно-російський зв’язок на глибинному рівні, небезпідставно вважаючи його одним з провідних чинників формування культурно-цивілізаційної парадигми російської і української державності. У той же час, неоєвразійство,
в якому домінуючу роль відіграє геополітичний підхід щодо сприйняття політичних та історичних процесів, втратило глибину сприйняття україно-російського зв’язку і розглядає українське питання виключно у контексті підпорядкування українських інтересів російським інтересам в усіх сферах. Неоєвразійці продовжують сприймати Україну виключно як об’єкт світової політики і не приховують своїх намірів щодо відновлення контролю над Україною, навіть якщо для цього необхідно ініціювати процес внутрішнього розколу в країні, що може обернутися дефрагментацією її території. З огляду на це, з точки зору національної безпеки України, неоєвразійство та прихильні до нього організації і рухи на кшталт Євразійського союзу молоді, становлять загрозу українським державним і національним інтересам.

6. Неоєвразійство на ідеологічному та політичному рівнях все глибше впливає на сучасну політику Російської Федерації, що призводить до зростання імперських устремлінь Кремля, посилення російського тиску на Україну з метою її остаточного входження до євразійського геополітичного проекту і вибору зовнішньополітичної орієнтації на користь Москви.

Публікації автора:

1. Рукомеда Р.М. У світлі євразійської доктрини // Політика і час. – 2002. – № 7. – С. 53-63.

2. Rukomeda R. In the Light of Eurasian Doctrine // Politics and the Times. – 2002. – № 3. – P. 61-72.

3. Рукомеда Р.М. Євразійська доктрина: методологічні засади // Наукові записки НаУКМА. Політичні науки. – Том 21. – 2003. – С. 26-31.

4. Рукомеда Р.М. У контексті євразійської доктрини // Політика і час. –
   № 1. – 2004. – С. 56-64.

5. Рукомеда Р.М. Євразійська доктрина та сучасна російська політика // Наукові записки НаУКМА. – Том 31. – 2004. – С. 47-53.

6. Чередниченко О.Т., Рукомеда Р.М. До поняття “трансформації”: сутність та характерні прояви у світовій практиці // Стратегічна панорама. – 2002. – № 4. – С. 67-82.