1. В дісертації теоретично обґрунтовано нове рішення наукового завдання - виявлення клінічних особистостей та типів перебігу нервової анорексії, розроблені диференційно-діагностичні критерії, лікувальні тактики і варіанти психокорекції цього захворювання. 2. Проведені дослідження вказують, що нервова анорексія зустрічається як самостійна нозологічна одиниця (68%), а також як синдром в рамках ендогенного процесу (34%). Ґрунтом для виникнення нервової анорексії є різні варіанти акцентуації особистості (48% істеричні акцентуації особистості, 18% ананкастні акцентуації особистості, 34% шизоїдні акцентуації особистості). 3. Нервова анорексія, що виникає на грунту істеричної акцентуації розгортається рано, ще в препубертатному віці, і перебігає доброякісно, з достатньо швидким вилікуванням (91%) або незначними резидуальними психопатологічними явищами у вигляді надмірної фіксації на своїй зовнішності та здоров’ї (9%). У осіб з ананкастною акцентуацією нервова анорексія виникає у більш пізньому пубертатному віці, вона більш резистентна до терапії, у перебізі якої дуже часто виникають рецидиви, анорексія у 68% випадках змінюється булімією. 4. Нервова анорексія, що входить до структури шизофренії, проявляється у дебюті шизофренії і є предиктом злоякісного перебігу цього захворювання. Обмеження прийому їжі супроводжується інтравертованістю (98%), гротескністю(95%), емоційною холодністю(94%), дисоціацією між перебільшуваною увагою до своєї зовнішності та байдужістю до думки оточуючих про зовнішність пацієнтки(98%). Подальші напади проявляються rалюцинаторно-маячною(78%) або афективною симптоматикою(97%), у 49% спостерігається інверсія харчової поведінки, виникає грубий дефект особистості. Захворювання важко курабельне, його перебiг безперервний або проявляється частими рецидивами. 5. Вивчення нервової анорексії, яка сформувалася на грунті істероїдної та ананкастної акцентуації свідчить про сприятливий характер перебігу захворювання (швидкий регрес симптоматики, рідке рецидування. відсутність булімічних проявів). Нервова анорексія в структурі шизофренії характеризується важким перебігом, про що свідчать часті рецидиви, булімія, дисморфоманії та дисморфофобії. 6. Метод Шмішека виявив, що всі пацієнти, що страждали на нервову анорексію, мали загострення особистісних особливостей. При цьому у 48% пацієнток відзначались істероїдні риси характеру, у 18% - ананкастні, у 34% - шизоїдні. Метод CМДО виявив, що у 34% досліджених відмічався високий акцент по восьмій шкалі, що клінічно відповідало відгородженості від реального світу, некомунікабельності і своєрідності суджень; у 18% відмічалось підвищення по 7, 8 і нульовій шкалам, що відповідало ускладненню при встановленні соціальних зв’язків, песимізму, тривожності і неприйняттю особистого «я»; у 48% випадків відмічалась конверсійна п’ятірка, що відповідало бажанню звернути на себе увагу. Метод ТАТ виявив у 34% вихолощеність, гротескність, теоретизацію і своєрідні фантазії, у 48% - переваження любовної тематики, у 18% - концентрацію на дрібних деталях. Кореляційний аналіз, проведений між важкістю перебігу захворювання і особистим профілем пациентів установив, що чим більше акцент по восьмій шкалі, тим важче проходить захворювання (r = 0,75); чим більше вихолощеність при описанні малюнків по методу ТАТ, тим також важче перебіг захворювання (r = 0,73). 7. Особи з нервовою анорексією з перебігом у рамках ендогенного процесу потребують довготривалої, протягом 4-6 місяців терапії антипсихотіками (рисполепт, соліан, зіпрекса, сероквель), антидепресантами (ципролекс, золофт), транквiлiзаторами (реланіум), психотерапії самовиразом. Особам з нервовою анорексією, з перебігом на ґрунті анакастних акцентуацій особистості рекомендується поєднувати лікування сучасними антидепресантами (золофт), антипсихотіками (еглоніл, рідазін) з психотерапевтичними програмами (нейролінгвістичним програмуванням, а саме «зворотній зв’язок з невдачею», «змах», «вибух», терапія самовиразом); при нервовій анорексії, яка виникає у істеричних акцентуантів, основний акцент в терапії спрямований на лікування антидепресантами (золофт, ципралекс) в комплексі з психотерапевтичними тактиками (техніки психодрами, техніки для пожвавлення активної уяви, у тому числі «поплавець в океані», «храм тиші», терапія самовиразом). 8. Розроблена система лікування привела до видужування пацієнтів з нервовою анорексією, яка базується на розладах особистості у 83,1% випадків та покращенню у 16,9%. У пацієнтів з шизофренією та сіндромом нервової анорексії, покращення відмічалось в 85,8%, відсутність динаміки у 14,2%, погіршень не було. |
