Анотація до роботи:

Муравська О.В. Німецька траурна погребальна музика лютеранської традиції як феномен європейської культури XVII – XX ст. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за фахом 17.00.03 – Музичне мистецтво. Одеська державна музична академія імені А.В.Нежданової. – Одеса, 2004.

Дисертація присвячена характеристиці типологічної жанрової моделі німецької лютеранської траурної погребальної музики, яка до цього часу не була предметом дослідження у вітчизняному музикознавстві. Названа сфера духовної музики розглядається як самостійний жанр, як художній феномен, що був народжений конкретною історичною культурно – релігійною традицією, інтегрований до європейського соціо-культурного буття та репрезентував один із аспектів християнського уявлення про смерть як підсумок життєвого шляху людини. Одночасно, "Німецький реквієм" складає одну з галузей генеалогічного древа християнської заупокійної музики в цілому, що представлена також латинським католицьким реквіємом, православною панахидою та ін.

Матеріали аналізу творів цього жанру духовної музики, що представлені у дослідженні, у повній мірі відображають триетапну взаємодію християнсько-релігійних та позарелігійно-культурних феноменів у творчості композиторів XVII - XX ст. Історія розвитку "Німецького реквієму" відповідно охоплює широкий спектр зразків від творів, що були складовою частиною траурної лютеранської церемонії (Г.Шютц, І.С.Бах – 1 етап), до його позацеремоніального концертного варіанту, який символізував романтичні пошуки індивідуального шляху до Бога (Р.Шуман, І.Брамс – II етап). Третій етап демонструє відверто позацерковні концертно-меморіальні твори у жанрі "Німецького реквієму" у авторів ХХ ст. (Г.Ейслер, П.Хіндеміт, Е.Денисов).

Дослідження траурної погребальної музики лютеранської традиції в широкому культурологічному, історико – стильовому і духовному контексті дає можливість виходів на методику жанрового аналізу заупокійної музики різних конфесій, уточнення її класифікації, спрямованої на усвідомлення тих процесів культури минулого та сучасності, що виявляють через художню творчість глибинні перетворення людської сутності.

У Висновках узагальнені результати дослідження.

Творча ініціатива протестантизму, первісно орієнтована на створення общинної церкви, зверненої до першохристиянських духовних джерел, повною мірою торкнулася самого богослужіння і його музичної частини, визначивши буття спеціальних духовних жанрів на самостійній літературній і музичній основах, що підтверджується зокрема історією "Німецького реквієму".

По-перше, аналіз творів Г.Шютца, І.С.Баха, Р.Шумана, І.Брамса, Г.Ейслера, П.Хіндеміта, Е.Денисова реально свідчить про існування лютеранської траурної погребальної музики як самостійного жанру, соціально-культурного, художнього феномену, народженого в рамках відповідної культурно-релігійної традиції. Одночасно він складає одну з галузей генеалогічного древа християнської заупокійної музики в цілому, представлену аналогічними жанрами в інших конфесіях. Смислове ядро "Німецького реквієму", навіть якщо він представлений художнім "наслідуванням" у сфері мистецтва, сформовано суто релігійним середовищем.

По-друге, "Німецький реквієм" як складова частина лютеранського траурного погребального акту набуває сенс "дару-меморіалу" та "втішання" на відміну від латинського реквієму як канонізованого "обряду-спокути".

По-третє, змістовно-значеннєва сторона розглянутих зразків лютеранської траурної музики базується на уявленні про смерть як підсумок діяльного життя індивіда, що відбиває один із аспектів християнської "ідеї смерті". Значущість цього підсумку осяяна визнанням безсмертя людських справ, опорою на високі духовні авторитети.

По-четверте, "Німецький реквієм" характеризується тяжінням до епіко-оповідального типу драматургії, відсутністю трагізму в сприйнятті смерті, стриманістю емоційного тонусу.

По-п'яте, визначені провідні типологічні ознаки лютеранської траурної музики, що забезпечують життєздатність даного жанру в західноєвропейській музичній культурі XVII - XX ст. Серед них виділяємо:

- авторську свободу в доборі і компонуванні тексту та структурної концепції жанру;

- феномен корпоративності в установці на монологічність узагальнено-особового висловлення, що охоплює тексти від першої особи сукупністю хорового і сольного звучань, у чому відбита специфіка співвідношення культово-текстового і музичного компонентів "Німецького реквієму";

- опору на типові (для даної епохи) засоби музичного вираження, включаючи німецьку мову як загальнодоступну для лютеранської громади;

- принципове запобігання оперності, тяжіння до надособово-хоральних принципів музичного втілення ідеї-змісту "Німецького реквієму".

По-шосте, виявлені 3 етапи еволюції розглянутого жанру, що узгоджені з основними етапами розвитку протестантизму в цілому. Їхній зміст укладений в русі від вузькоконфесіональних общин "одновірців" лютеран, через релігійний плюралізм до екуменізму. Динаміка розвитку "Німецького реквієму" відповідно охоплює широкий спектр зразків від творів, що були складовою частиною траурного погребального акту і декларували лютеранський аспект розуміння феномену смерті (Г.Шютц, І.С.Бах - І етап), до його позацерковного концертного варіанту, що символізував романтичні пошуки індивідуального шляху до Бога (Р.Шуман, І.Брамс - II етап). Нарешті, III етап демонструє відверто позацерковні концертно-меморіальні твори у жанрі "Німецького реквієму" у авторів ХХ ст.

Відображення у терміні різновиду реквієму ("Німецького реквієму") як явища культури, відмінного від інших конфесіональних різновидів заупокійної музики, складає шлях до поняття-дефініції: "Німецький реквієм" – музична частина лютеранської траурної служби, що вибудовується з опорою на німецьку мову, втілює ідею людського Діяння як вищого змісту Буття і Смерті-Підсумку, звернена до надособистої корпоративності вираження.

Публікації автора:

1. Реквієм та заупокійна музика протестантської традиції у руслі європейського історико – культурного процесу // Теоретичні і практичні питання культурології. Вип. II. – Запоріжжя, 1999. – С. 25 – 31.

2. Реквієми Г.Ейслера і П.Хіндеміта у контексті традицій протестантської заупокійної музики // Проблеми особистісної орієнтації педагогічного процесу: Збірник наукових праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Харків, 2000. – С. 168 – 177.

3. "Німецький реквієм" І.Брамса і традиції протестантської заупокійної музики // Музичне мистецтво і культура. Науковий вісник Одеської державної консерваторії імені А.В.Нежданової. Вип. 1. – Одеса, 2000. – С. 216 – 222.

4. Реквієм Е.Денисова і традиції заупокійної християнської музики // Теоретичні та практичні питання культурології. Вип. XI. – Мелітополь, 2002. – С. 18 – 31

5. "Німецький реквієм" І.Брамса в репертуарі спадкоємців традиції К.Пігрова // Культурологічні проблеми музичної україністики. – Одеса, 1996. – С. 107 – 109.

6. Актуальні питання історичного музикознавства та проблема жанру (співавтор О.М.Маркова) // Культурологічні проблеми музичної україністики. – Одеса, 1996. – С. 110 – 118.

7. Жанри заупокійної музики як феномен західноєвропейської культури XVII – XIX ст. // Культурологічні проблеми музичної україністики. Вип. 3. Питання музичної семантики. – Одеса, 1997. – С. 26 – 35.

8. Реквієм Е.Денисова. Традиції і новації // Культурологічні проблеми музичної україністики. Вип. 2. Ч. 1. – Одеса, 1997. – С. 86 – 93.