У дисертації проводиться комплексне дослідження текстів прозового шванку як лінгвостилістичного, лінгвопрагматичного і лінгвокогнітивного об’єктів. Із цих позицій розглядаються сутність і механізми створення комічного в підтексті. В основу досліджень покладено ідею системного взаємозв’язку і взаємозумовленості трьох названих вище аспектів. Конкретно це виражається в тому, що композиційно-стилістичні рівні, стильові риси, композиційно-мовленнєві форми прозового шванку враховано в процесі створення його прагматичної моделі, в описі авторської мовленнєвої стратегії і когнітології тексту (інформаційний аспект, фреймові схеми концептів). Композиція як лінгвостилістичне явище означає, що кожна мікро- і макростильова система має свої стилістико-композиційні закономірності, які пов’язують в одне ціле внутрішню і зовнішню композицію. Композиція – безпосередній реалізатор стилю, один із головних диференційних елементів стилю. Концепція композиції доповнюється ідеєю про наявність у композиції художнього тексту інтегруючого центру, яким є створення художнього узагальненого образу або концепту. Починаючи саме з рівня композиції, простежуються стильові риси чи домінанти тексту, після чого вивчається їх реалізація на мовленнєвих рівнях. Рівні композиції, що відображають у текстах шванку ракурс зображення, корелюють із рівнями композиції, що відображають авторський спосіб зображення. Зокрема, динамічність опису (це композиція за способом зображення) припускає наявність у тексті діалогів, конфлікту, пуанту (це елементи композиції за ракурсом зображення). Усі описані рівні композиції складають систему, необхідну для подальшого стилістичного аналізу текстів шванків (дослідження композиційних рівнів, стильових рис). Стильові риси прозового шванку корелюють із його КМФ. Лінгвопрагматична складова наших досліджень, зокрема опис авторської мовленнєвої стратегії, знаходить свій розвиток у когнітивному аналізі концептів, які відображають сатиричність шванку за допомогою несумісності атрибутів концептів. Зворотний зв’язок – когнітологія-прагматика-стилістика – реалізується в стилістичному експерименті перетворення тексту повчального оповідання в модельний текст шванку. Прагматика створення сатиричності в авторських мовленнєвих стратегіях значною мірою ґрунтується на імпліцитних складових тексту, які утворюються і сприймаються як динамічний процес. Це зумовлює необхідність розгляду в наших дослідженнях дискурсу шванку. Лінгвопрагматична спрямованість досліджень тексту прозового шванку виявляє механізми інтерактивності комунікативних актів, які базуються на здатності комунікантів реагувати на відсутні об’єкти під впливом їх знакової форми. Із цього випливає залучення мови і мовлення в усі компоненти спілкування – семантику, синтактику, прагматику. Опис прагматичних параметрів тексту і дискурсу шванку з позиції інтенцій суб’єктів мовлення являє собою опис авторської мовленнєвої стратегії і підпорядкованих їй комунікативних актів персонажів, а також опис створення текстових концептів. Дискурс шванку містить текст і контекст, їх складову – підтекст. Усі перелічені компоненти у шванку суттєво базуються на імпліцитному смислі, тому імпліцитність відіграє в дискурсі шванку суттєву роль для повноцінного його сприйняття читачем. У свою чергу, передачу значень, що входять в інтенції авторів шванків тексту, забезпечує більш високий ступінь сфокусованості слів і висловлювань у тексті. Текстові концепти мають свої особливості у шванках, а також спільні властивості, характерні для будь-яких текстів. Аналіз конкретних концептів, їх представлення у вигляді фреймів демонструє несумісність їх атрибутів, яка робить концепт шванку потенційно комічним. Шванк як тип тексту і як дискурс є (відносно) коротким сатиричним оповіданням (з елементами драматизму) про мовленнєві і немовленнєві дії шванкових фігур (персонажів), у якому засобом автологічного, об’єктивованого мовлення (із перевагою денотативних значень), а також за допомогою особливої авторської мовленнєвої стратегії, що базується на спеціальному сатиричному коді, утверджуються загальнозначущі цінності, відображається глибока психологічна ситуація комічності негативних явищ. Сатиричний код включає індикатор розгалуження смислів, протиріччя смислів, їх актуальність для персонажів і неактуальність (сатиричність) для читача. До перспектив проведеної роботи слід віднести використання вироблених підходів до вивчення інших текстів малих форм сатиричного спрямування. Стає реальним підтвердження гіпотези про принципову схожість авторських мовленнєвих стратегій у ряді текстів малих сатиричних форм, таких, як байка, анекдот, глоса та ін. Представляє інтерес також лінгвістичне вивчення шванку як згорнутої форми сучасних сатиричних оповідань. У зв’язку з цим у сатиричних текстах малих форм цікавим є зв’язок композиційно-мовленнєвих форм із еволюцією шванку в розгорнуте сатиричне оповідання, а також з динамікою авторських мовленнєвих стратегій. Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях автора: Мукатаєва Я.В. Становлення та еволюція жанру шванку / Я.В. Мукатаєва // Новітня філологія. – Миколаїв, 2006. – № 4 (24). – С. 165–176. Мукатаєва Я.В. Композиційно-мовленнєві форми німецького прозового шванку / Я.В. Мукатаєва // Новітня філологія. – Миколаїв, 2007. – № 8 (28). – С. 170–177.
Мукатаєва Я.В. Композиційно-стилістична структура німецького прозового шванку / Я.В. Мукатаєва // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. – Харків : Константа, 2007. – Серія : Романо-германська філологія. – Випуск 51. – № 772. – С. 112–116. Мукатаєва Я.В. Прагматика дискурсу шванку: авторські мовленнєві стратегії / Я.В. Мукатаєва // Мова і культура. – Київ, 2008. – Випуск 10. – Т. 12. – С. 58–64. Мукатаєва Я.В. Стилістичні засоби вираження гумору і сатири в німецьких прозових шванках / Я.В. Мукатаєва // Людина, мова, комунікація. Ювілейні четверті Каразінські читання, присвячені 200-річчю Харківського національного університету: матеріали міжнар. наук.-метод. конф. – Харків, 2004. – С. 191–193. Мукатаєва Я.В. Текстові концепти німецького прозового шванку / Я.В. Мукатаєва // Сучасні тенденції розвитку та дослідження германських мов : матеріали І Всеукр. наук.-практ. конф. – Мелітополь, 2008. – С. 89– 92.
|