Аналіз досліджуваної проблеми і теоретичні передумови його проведення, розроблені на основі комунікативно-функціонального підходу до вивчення мовних засобів позначення усмішки в сучасній англійській мові під кутом зору емотивного аспекту їх реалізації, а також узагальнення результатів аналізу мовного матеріалу дозволяють стверджувати таке: 1. У сучасній англійській мові існує корпус специфічно організованих мовних засобів, які використовуються для позначення невербального компонента комунікації “усмішка”. Наявність спільних семантичних компонентів (“задіяння куточків рота як форма невербальної дії”, “емоція”, “вид емоційного переживання”, “позитивність/негативність”, “інтенсивність”) дозволяє визначити семантико-смислову спільність між виділеними номінаціями й зумовлює їх статус як емотивних знаків, тобто таких лексичних одиниць, що слугують для мовної репрезентації усмішки і в яких кодифіковано міститься інформація про емоційний стан суб’єкта комунікації – носія кінеми “усмішка”. У цьому розумінні номінації усмішки виступають своєрідними сигналами емотивного художнього тексту, що зумовлюють разом з іншими лінгвістичними компонентами тексту його емотивну функцію. 2. За характером знакової співвіднесеності спеціальні мовні засоби позначення усмішки поділяються на номінації усмішки з емотивно-константною знаковою природою (мовні одиниці, за якими постійно закріплений позитивний або негативний оцінний знак емотивності) і номінації усмішки з емотивно-змінною знаковою природою (мовні одиниці однаковою мірою здатні до передачі і позитивного, і негативного емотивного значення; критерієм установлення типу оцінного знаку для цих номінацій є емотивний контекст). 3. Аналіз лексичного аспекту позначення усмішки свідчить про переважання емотивної ознаки в реалізації номінаціями усмішки логіко-семантичної валентності. Корпус лексичних одиниць, які характеризують кінему, може бути представлений таксономією прямих і непрямих конкретизаторів емотивної ознаки усмішки. Прямі конкретизатори експлікують емоції, що виражаються усмішкою; непрямі конкретизатори імплікують емотивне значення усмішки в межах оцінної зони “схвалення/несхвалення”. Прямі та непрямі конкретизатори можуть бути включені до групи мовних засобів, що фіксують позитивну або негативну емоційну спрямованість кінеми. Дані групи лексичних одиниць співвідносяться із зоною схвалення/несхвалення і передають емоційно позначене ставлення комуніканта (носія кінеми) до різноманітних явищ дійсності. 4. Процес вербалізації усмішки передбачає залучення певного набору засобів і способів інтенсифікації емотивного значення. Мовним засобам вираження невербального компонента комунікації “усмішка” властива внутрішня інтенсифікація, яка виявляється у здатності цих одиниць об’єднуватися в парадигму номінацій усмішки, що фіксують різний ступінь інтенсивності емотивної ознаки в межах конкретної зони на шкалі емоцій, і утворюється одиницями морфологічного та синтаксичного рівнів. Використання таких мовних засобів у художньому тексті інтенсифікує його емотивний зміст і сприяє посиленню його образності. 5. Стилістичне забарвлення номінацій усмішки передає стереотипні уявлення носіїв мови про вираження емоцій за допомогою невербального компонента комунікації “усмішка” в англомовному соціумі. Стилістично марковані вербалізації усмішки сприяють створенню прагматичного ефекту виразності художнього тексту. Основною метою використання таких одиниць є здійснення певного впливу, а саме – викликати у читача відповідну емоційну реакцію, сформувати емоційно позначене ставлення до персонажа-носія кінеми “усмішка”. Результати, отримані в ході виконаного дослідження, можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем мовної опосередкованості емоцій і для поглиблення дослідження номенклатури немовленнєвих засобів, що беруть участь у формуванні емотивного коду британської та американської лінгвокультури, а також у практиці навчання коректному володінню емотивним аспектом англомовної комунікації. | 