У цілому серед висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі: На підставі аналізу історіографії досліджень юридичної відповідальності дисертантом обґрунтовується концепція “юридична відповідальність – правовідношення”. Автор довів, що ретроспективна юридична відповідальність в публічному праві – це взяті в динаміці правові відносини між правопорушником (чи особою, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення) і державними органами. Виникнення, розвиток, здійснення, припинення юридичної відповідальності тотожні динаміці правових відносин, які виникають, розвиваються, припиняються тільки й виключно на підставі юридичного факту та приписів правових норм, які виступають в якості нормативної основи юридичної відповідальності. Глибинні підстави юридичної відповідальності полягають у включенні суб’єкта правопорушення в охоронні правові відносини і в його пов’язаності з вимогами, які висуваються до нього нормами права. В правовій нормі ці вимоги формалізуються і набувають загальнообов’язкового, владного та забезпечуваного державним примусом характеру. Розроблено авторське визначення нормативної конструкції ретроспективної юридичної відповідальності та виокремлені такі її елементи: а) норми матеріального права та їх санкції; б) норми процесуального права та їх санкції; в) нормативно закріплені принципи інституту юридичної відповідальності, що об’єднуються у міжгалузевий інститут, який, з одного боку,
є інститутом матеріального права, а, з іншого, – інститутом процесуального права. Використання в процесі дослідження поняття нормативної конструкції юридичної відповідальності, на думку автора, дає можливість у значній мірі охопити не тільки всі підходи до сутності юридичної відповідальності, але й дозволяє прослідкувати її зв’язок з суб’єктивним правом, юридичними фактами, реалізацією права у його особливій формі – правозастосуванні. Особливості нормативної конструкції юридичної відповідальності полягають в тому, що вона: а) є похідною від норм права, сформульована і закріплена в них та носить формально-визначений характер; б) є не теоретичною, а реально діючою конструкцією, що існує в площині формалізованого в законодавстві права, а не створена теоретичним шляхом; в) з урахуванням її формальної визначеності повинна однозначно розумітися суб’єктами правозастосування та іншими учасниками цього процесу; г) розкривається через нормативні терміни, сформульовані законодавцем. Систему норм інституту юридичної відповідальності матеріального публічного права дисертант розподіляє на чотири групи: а) норми права, що регулюють загальні питання міжгалузевого інституту юридичної відповідальності; б) норми права, що містяться в кодифікованих нормативних актах, які регламентують окремі види юридичної відповідальності; в) норми права, які містяться в кодифікованих нормативно-правових актах, що не передбачають самостійних видів юридичної відповідальності; г) норми права, які містяться в поточних законодавчих актах, що регламентують питання застосування заходів юридичної відповідальності. На підставі аналізу змісту та сутності норм інституту процесуального права дисертант відзначає, що, незважаючи на особливості їх змісту, різний ступінь деталізації і розробки процесуальних інститутів, цим нормам притаманні подібні інтегративні, системні властивості, спільність їх функцій і завдань, які стоять як перед галузевими інститутами, так і перед міжгалузевим інститутом юридичної відповідальності. Автор аргументовано доводить, що юридична відповідальність як інститут процесуального права встановлюється процесуальною формою руху матеріальних норм. Остання складає встановлені процесуальними нормами, засновані на принципах процесуального права правила, процедури, виконання яких приводить до найбільш точного і раціонального застосування норм матеріального права та досягнення цілей, пов’язаних з притягненням особи до юридичної відповідальності. Разом з тим, на підставі норм процесуального права може бути застосований і окремий вид юридичної відповідальності – процесуальна відповідальність. На підставі дослідження проблеми співвідношення категорій “юридична відповідальність” і “санкція” дисертант дійшов висновку про суттєву різницю між цими поняттями, яка полягає в тому, що перше із них є родовим поняттям по відношенню до другого, видового – санкції як структурного елемента норми права. Проаналізувавши взаємозв’язок юридичної відповідальності і державного примусу, дисертант робить висновок, що ці категорії є взаємопов’язаними, але ототожнювати їх не можна, оскільки юридична відповідальність є лише однією з форм здійснення примусового забезпечення та реалізації санкцій правових норм. На підставі аналізу принципів юридичної відповідальності як елемента її нормативної конструкції, автор робить висновок про те, що принцип індивідуалізації є одним з пріоритетних, оскільки втілює ідеї справедливості і гуманізму, а його вимоги дозволяють на підставі санкції правової норми вибрати найбільш відповідні до тяжкості вчинку та індивідуальних особливостей суб’єкта правопорушення вид і міру юридичної відповідальності. Здійснений у дисертаційному дослідженні аналіз нормативної конструкції юридичної відповідальності в публічному праві сучасної України дозволяє дійти висновку, що нормативна база України щодо юридичної відповідальності потребує свого вдосконалення. Зокрема, в сучасному кримінальному, кримінально-процесуальному та адміністративному законодавстві існує недостатня кількість дефінітивних норм із зазначених питань, зокрема, на законодавчому рівні не розкриті навіть визначення як кримінальної, так і адміністративної відповідальності, ще й досі залишаються незакріпленими на нормативному рівні принципи галузевих інститутів юридичної відповідальності. На підставі вищезазначеного дисертант пропонує, крім внесення змін та доповнень до чинного галузевого законодавства, прийняття Законів України „Про принципи (основні засади) юридичної відповідальності” та “Про конституційну відповідальність в Україні”, а також Положення про дисциплінарну відповідальність, що стало б суттєвим доповненням до нормативної бази, яка визначає міжгалузевий інститут юридичної відповідальності в Україні, та сприяло б більш ефективному її застосуванню. Успішне й ефективне функціонування міжгалузевого та галузевих інститутів юридичної відповідальності сприятиме швидшому приєднанню України до Європейського Союзу. Завдяки наявності в правовій науці теоретично розробленої нормативної конструкції юридичної відповідальності, в Україні відкривається можливість подальшого вдосконалення національного законодавства та імплементування положень міжнародних стандартів з прав та свобод людини в національне законодавство нашої держави. |
