| Результатом дослідження є вирішення важливого наукового завдання, що полягає у взаємозв’язку функцій родини та шлюбу, вивченні впливу соцієтальних факторів на трансформацію шлюбу як соціального явища. Теоретико-методологічними засадами вивчення норм і девіацій сучасного шлюбу виступали положення системного, функціонального, інституціонального і соціокультурного підходів. Соціокультурні умови – це перш за все соціальна легітимація зміни шлюбних норм, тобто згода громадської думки з нормативно-ціннісними зрушеннями у сфері шлюбних відносин. Іншими соціокультурними умовами є вестернізація ментальності та інші загальні зміни суспільної свідомості і настроїв. Має значення також другий демографічний поворот та системна соціально-економічна й політична трансформація сучасного українського суспільства. Парадоксом є те, що шлюбні девіації поширюються також і завдяки впровадженню європейських нормативних зразків і стандартів. Засвоєння європейських норм суспільного життя має не тільки позитивні наслідки, а й латентні та негативні. Серед останніх – шлюбні девіації. У дослідженні емпірично доведено, що люди, які орієнтовані на європейські зразки, більше схильні до шлюбних девіацій. Наслідками трансформації норм шлюбних відносин є суттєва деформація численних функцій соціального інститут шлюбу і родини та погіршення загального стану цього інституту, зокрема поширення шлюбних девіацій. У дослідженнях цивільного шлюбу доведено, що відбувається процес інституціоналізації цієї форми шлюбу перш за все за рахунок його соціальної легітимації. Переважна кількість дорослої частини суспільства позитивно відноситься до цивільного шлюбу, дошлюбні відносини стають нормою. Частково в юридичній площині зрівнюються права подружжя офіційного й громадського шлюбів. На погляд дослідників, поширення цивільного шлюбу має як позитивні, так і негативні аспекти. Це позначається на системі функцій цих шлюбів. У даній роботі пропонується система аргументів проти подальшої легітимації цивільних шлюбів. Причинами цивільного шлюбу є зниження соціального контролю та формування позитивного відношення громадськості до цієї форми шлюбу, неготовність до зрілих, стабільних відносин, прагнення суб'єктів зберегти за собою більше ступенів свободи, посилення раціоналізму, не сформованість почуття родинності, бажання плавкого переходу до “зрілих стосунків”, обережність у прийнятті шлюбних рішень, інфантильність суб'єктів, низька правова культура подружжя. Форма шлюбу домінує над змістом відносин людей. Ці відносини можуть бути ідентичними в офіційному і цивільному шлюбах, проте, водночас, різнитися за суттю. У нашій роботі теоретично та емпірично проаналізовані такі сучасні шлюбні девіації, як екстериторіальний, одностатевий шлюби, свінгер (обмін подружжям). Виявлено, що ці девіації на противагу цивільному шлюбу не підтримуються більшістю громадян, а частіше засуджуються, тобто соціальної легітимації стосовно цих девіацій не відбувається. Але частина суспільства, яка більше орієнтовна на європейські нормативні зразки з еластичнішими постмодернізаційними цінностями, сприймає ці шлюбні девіації більш лояльно. Вивчення сучасного стану шлюбу може зумовити подвійність висновків щодо наслідків поширення шлюбних девіацій (катастрофічний і конструктивний). З позицій катастрофічного підходу, аналіз стану інституту шлюбу розкриває загальний механізм руйнування основних інститутів суспільства. Головною його особливістю є суспільна підтримка соціальних девіацій. Причому руйнуються основні цінності, тоді як відносно дрібні, другорядні технічні сторони відносин можуть залишатися без змін і навіть посилюватися. Це створює ілюзію наведення порядку й утримання ситуації під контролем. Цивільний шлюб руйнує, принаймні, три найважливіші функції шлюбу: 1. Зневажається соціальна санкція на спільне проживання для здійснення подружніх відносин. 2. Народження дитини і реалізація репродуктивної функції родини, у більш широкому значенні, не є в цій формі шлюбу основною. 3. Цивільний шлюб не породжує родинності. Без цих функцій шлюб як соціальний інститут утрачає своє значення. Нові форми шлюбу, які вільні від класичних традицій, мають задовольнити запити вільного від умовностей і соціального контролю індивіда. Лібералізм зумовлює руйнування основних умов буття людини і суспільства і загрожує їм фізичною і моральною деградацією. З конструктивної точки зору можна дійти таких висновків. Насправді традиційна форма шлюбних відносин не втрачає свого значення. Поряд з повноцінним функціонуванням традиційних шлюбних відносин існують цивільний шлюб і інші форми шлюбних відносин з деякими варіаціями. Цивільний шлюб розглядається як тимчасовий стан, що готує до основного шлюбу. Інші шлюбні девіації мало поширені, і є окремими випадками міжособистісних відносин у шлюбі, й на інститут шлюбу не впливають. Без сумніву, на сучасному етапі відбувається трансформація інституту родини й шлюбу. Руйнуються звичні форми шлюбних і сімейних відносин, або змінюються функції, або змінюється їх ієрархія. Але говорити про крах інституту шлюбу й родини завчасно. У результаті трансформації шлюб для частини людей це, перш за все, засіб жити разом. Але колишні форми і функції шлюбу не знищуються. Колишні і нові форми, функції шлюбу співіснують паралельно. За рахунок нових форм шлюбних відносин соціальне й особистісне життя стає більш розмаїтим. Результатом сучасної трансформації інституту шлюбу і родини є збагачення культурних форм шлюбно-сімейних відносин. Вони стають індивідуалізованими, більш диференційованими і різноманітними. Шлюб не руйнується, він стає складнішим. |
