Анотація до роботи:

Гладуш Т.І. Нові можливості електроелімінації у вивченні патогенезу опіків очей, їх діагностики та лікування (експериментально-клінічне дослідження). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.18 – очні хвороби. – Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П.Філатова АМН України, Одеса, 2004.

Експериментальними дослідженнями у кролів на моделі стандартного важкого хімічного (лужного) опіку рогівки виявлені зміни компонентів білкового метаболізму (вмісту білка, амінного азоту та рівня протеолітичної активності) в динаміці опікового процесу в оці, які корелюють між собою як в рогівці, волозі передньої камери і плазмі крові, так і між собою зокрема в цих середовищах і мають характерну стадійність, яка лежить в основі клінічних проявів стадійності опікового процесу в оці. Встановлено і обгрунтовано 5 патогенетичних його стадій: «первинного некрозу», «пригнічення білкового синтезу і інтоксикації», «вторинного некрозу», «глибоких трофічних розладів» і «відновлювальну», визначені їх терміни. Встановлено, що за допомогою електроелімінації з тканин обпеченого ока можливо елімінувати білкові фрагменти некротичних тканин і іони пошкоджуючих речовин, що свідчить про доцільність її застосування при наданні невідкладної допомоги і для лікування опіків очей. Клінічними дослідженнями встановлено, що вміст білка, амінного азоту і рівень протеолітичної активності в елімінаті залежать від важкості, етіології і стадії опікового процесу в оці і є об’єктивним методом їх діагностики. Встановлено, що застосування електроелімінації в комплексній протиопіковій терапії хворих з важкими опіками очей поліпшує їх клінічний перебіг і покращує результати лікування.

1. Опіки очей є частим і найбільш тяжким видом пошкодження органа зору, яке веде до тривалої непрацездатності і інвалідності потерпілих. Лікування тяжких опіків очей є складною задачею, що обумовлено складністю і недостатньою вивченістю їх патогенезу, відсутністю об’єктивних методів діагностики і недостатньою ефективністю існуючих методів їх лікування. Тому подальше вивчення патогенезу опіків очей, розробка об’єктивних методів їх діагностики і нових методів лікування є актуальною задачею.

2. Проведеними вперше комплексними експериментальними біохімічними дослідженнями при важкому хімічному (лужному) опіці рогівки вмісту в рогівці, волозі передньої камери і плазмі крові основних компонентів білкового метаболізму: загального білка – як основної складової тканини рогівки, амінного азоту – як інтегрального показника білкового обміну і рівня протеолітичної активності – як показника деструктивно-запальних процесів в тканинах виявлені глибокі патологічні зміни цих показників, як в самій рогівці, так і в волозі передньої камери і в плазмі крові. Встановлено, що ці зміни корелюють між собою як в кожному з вивчаємих середовищ, так і між собою зокрема в цих середовищах і мають певну стадійність в динаміці опікового процесу. Одержані дані дозволяють глибше розуміти суть патогенезу клінічних проявів опікового процесу в оці і його стадійності (динаміку перебігу деструктивно-запальних і відновлювальних процесів в тканинах ока), що дозволяє орієнтувати лікаря на проведення патогенетично направленої терапії опіків очей з врахуванням як місцевих, так і загальних проявів опікового процесу і його стадій.

3. Вперше біохімічно обгрунтовано і виділено п'ять патогенетичних стадій опікового процесу в оці при експериментальному важкому опіку рогівки і встановлено їх терміни: «первинного некрозу» тканин (1-ша доба), «пригнічення білкового синтезу і інтоксикації» тканин (1-7 доба), «вторинного некрозу» тканин (7-14 доба), «глибоких трофічних розладів» в тканинах ока (14-21 доба) і «відновлювальну» (після 21 доби).

4. Проведеними в експерименті порівняльними біохімічними дослідженнями вмісту загального білка, амінного азоту і рівня протеолітичної активності в обпеченій рогівці без і після електроелімінації встановлено, що електроелімінація шляхом видалення з тканин ока білкових фрагментів некротичних тканин чинить нормалізуючу дію на вміст і динаміку цих показників в рогівці.

5. Встановлено в експерименті, що по вмісту в елімінаті білка, амінного азоту і рівню протеолітичної активності можна об'єктивно діагностувати динаміку деструктивно-запальних і відновлювальних процесів в тканинах обпеченого ока, що дозволяє планувати лікувальні заходи, направлені на їх нормалізацію.

6. Вперше експериментально обгрунтовано і встановлено, що електроелімінацію можна застосовувати для видалення білкових фрагментів некротичних тканин і іонів пошкоджуючої речовини (кислот, лугів), при наданні невідкладної допомоги і для лікування опіків очей. Запропонований новий пристрій і спосіб для проведення «іригаційної електроелімінації».

7. Встановлено, що електроелімінація чинить лікувальну дію на клінічний перебіг опікового процесу в очах експериментальних тварин, що проявлялося зменшенням запальної реакції в оці, прискоренням епітелізації рогівки, зменшенням її васкуляризації і ступеня помутніння.

8. Встановлено, що у хворих з опіками очей вміст білка, амінного азоту і рівень протеолітичної активності в елімінаті залежать від ступеня важкості опіку, його етіології, термінів, що пройшли після опіку, і узгоджуються із стадіями опікового процесу, встановлені їх терміни для опіків очей різного ступеня важкості. Вперше встановлено, що електроелімінація (за вмістом в елімінаті білка, амінного азоту і рівня протеолітичної активності) є методом об'єктивної оцінки ступеня важкості опіку, динаміки перебігу опікового процесу і його стадій, що визначає вибір патогенетично направлених методів лікування і дозволяє контролювати його ефективність.

9. Вперше електроелімінація застосована для лікування важких опіків очей у хворих та встановлено, що електроелімінація чинить лікувальну дію на перебіг опікового процесу в оці, що виразилося в кращій епітелізації ерозії рогівки, в зменшенні кількості випадків торпідного її перебігу, звиразкування і витончення строми рогівки, що дозволило зменшити кількість випадків застосування лікувальної або лікувально-тектонічної кератопластики, в зменшенні кількості ускладнень опікового процесу і інтенсивності помутніння рогівки в його наслідках. Це дозволяє рекомендувати включати електроелімінацію в комплексну терапію тяжких опіків очей.

Публікації автора:

1. Якименко С.А., Коломийчук С.Г., Гладуш Т.И. Некоторые биохимические показатели в динамике ожогового процесса в глазу и их значение // Офтальмол. журн. – 2002. - №3. – С.5-10.

2. Якименко С.А., Коломийчук С.Г., Гладуш Т.И. Новые возможности электроэлиминации в изучении патогенеза ожогов глаз, их диагностике и лечении // Офтальмол. журн. – 2002. - №5. – С.4-10.

3. Гладуш Т.И. Динамика основных признаков ожогового процесса в глазу при тяжелом химическом ожоге роговицы без и после электроэлиминации (экспериментальные исследования) // Офтальмол. журн. – 2003. - №3. – С.74-76.

4. Якименко С.А., Гладуш Т.И. Застосування електроелімінації для діагностики тяжкості опіків очей і динаміки їхнього перебігу // Одеський мед. журнал. – 2003. – № 6. – С.80-84.

5. Якименко С.А., Гладуш Т.И. Изучение лечебной эффективности электро-элиминации при тяжелых ожогах глаз // Офтальмол. журн. – 2003. - №5. – С.27-30.

6. Yakymenko S.A., Leus N.F., Chalanova R.I., Kolomiychuk S.G., Pryanishnikova T.M., Gladush T.I. Diagnostic and curative Value of electroelimination in eye burns //Abstract book XII Congress European Society of Ophthalmology. Stockholm, 1999. - C. 243.

7. Гладуш Т.И. Изучение возможностей диагностического и лечебного применения электроэлиминации при тяжелых ожогах глаз // Тез. 2 конф. дитячих офтальмологів України «Сучасні технології діагностики та лікування очноїпатології у дітей». – Київ, 2003. – С.59.

8. Якименко С.А., Гладуш Т.И. Патогенетическое обоснование и изучение возможностей диагностического и лечебного применения электроэлиминации при тяжелых ожогах глаз // Тез. IV Украинско-Польской конференции офтальмологов. Киев, 2003. – С.122-123.

9. Гладуш Т.И. Лечебное воздействие электроэлиминации на ожоговый процесс в глазу и ее диагностическое значение // Тез. доп. наук.-практ.конф. офтальмологів до 100-річчя кафедри та клініки очних хвороб ОДМУ. – Одеса, 2003. – С.70-71.