В дисертації розв’язано наукове завдання, що полягає в необхідності комплексного дослідження творчості О.П.Оглоблина у галузі історії народного господарства України. Вирішення поставленого завдання призначене для відтворення процесу розвитку історико-економічних знань в українській історіографії ХХ ст. та інтеграції творчого спадку О.П.Оглоблина в сучасний історіографічний процес в Україні. Це особливо важливо за умов, коли відбувається переосмислення наукових підходів до трактування історії України, у тому числі й її господарського розвитку. Проведене дослідження дає підстави зробити такі головні висновки: 1.Діяльність дослідників на ниві оглоблинознавства вже має вагомі здобутки. Зусиллями, головним чином, Л.Винара та І.Верби проаналізовано основні видані історико-економічні праці О.П.Оглоблина, в загальних рисах розкрито внесок історика в розробку теорії економічної незалежності України в її історичному розвитку. Однак ніхто із дослідників не ставив перед собою завдання проаналізувати увесь комплекс питань, пов’язаних із діяльністю О.П.Оглоблина в ділянці економічної історії України. Наявна джерельна база у цілому достатня для ґрунтовного вивчення діяльності О.П.Оглоблина як історика народного господарства, повного і всебічного дослідження історико-економічних поглядів вченого та його праць цієї тематики. 2. Творчий спадок О.П.Оглоблина на ниві економічної історії України нараховує майже 100 праць: монографій, підручників, статей, рецензій, лекційних курсів тощо. У них, поруч з дослідженням історії українського господарського розвитку, піднімаються питання методології, джерелознавства та історіографії економічної історії України. Головними у науковому доробку історика у цій царині є три монографічні серії праць: “Нариси історії української фабрики”, в яких розроблена концептуальна модель промислового розвитку України ХVІІІ – першої половини ХІХ ст., “Нариси з історії капіталізму на Україні”, присвячені історії торгівлі в Україні ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. та цикл праць з історії розвитку різних галузей промисловості, переважно металургійної, на Правобережній Україні в хронологічних межах ХVІ-ХІХ ст. Робота над кожною із цих монографічних серій стала окремою віхою творчого шляху вченого. 3. Історико-економічна спрямованість наукового пошуку О.П.Оглоблина зумовлювалася історіографічною ситуацією в Україні 1920-х рр. Швидкоплинне українське державотворення, процеси українізації, державно-правовий статус України у складі СРСР за договором 1922 р. сприяли піднесенню державницького напрямку, представники якого розробляли схему української історії на основі ідеї самостійності України. Істотною прогалиною у цій схемі залишалася проблема економічної самостійності України в її історичному розвитку. До О.П.Оглоблина плеяда вчених робила спробу вивчення історії народного господарства України, однак жоден із них не поставив завдання обґрунтувати самостійність українського економічного терену. Усвідомлюючи необхідність доповнити економічним підґрунтям схему українського історичного процесу, побудовану українською історіографією ХІХ-ХХ століть на підвалинах переважно етнічно-мовно-культурного та національно-політичного характеру, дослідник починає працювати над концепцією історично-економічного розвитку України. Зусиллями О.П.Оглоблина та М.Є.Слабченка в українській історіографії 1920-х рр. позначився історико-економічний напрям, представники якого за своє головне завдання вважали дослідження таких історично-господарських процесів і явищ, які визначали українську економіку як окремий (автономний) економічний організм. 4. Підпорядкувавши свою наукову діяльність ідеї економічної самостійності України в її історичному розвитку, О.П.Оглоблин запропонував якісно нові концептуальні підходи до реконструкції історії українського господарства. Вчений дотримувався погляду, що своєрідність українського історичного процесу виникла на базі автономності українського господарського розвитку. Він пов’язав господарську систему України з її національними інтересами, акцентував увагу на органічній інтегрованості українського господарства в західноєвропейське. Поставивши за мету обґрунтувати поняття української економіки як економіки національної, О.П.Оглоблин переконливо показав своєрідність економічного життя України, економічну активність населення українських земель, місцеві джерела розвитку промисловості, обґрунтував протилежність українських та імперських економічних інтересів. О.П.Оглоблин уживає термін “українська економіка” і щодо XVIII ст., коли Україна була економічно й політично роз’єднана і лише частина її складала автономну державну одиницю – Гетьманщину, і щодо кінця XVIII – першої половини ХІХ ст., коли відбувається об'єднання Лівобережжя з Правобережною та Південною Україною у складі Російської імперії. Для дослідника, без огляду на формальний політичний статус України, фактом є те, що економіка на історичних українських землях була національною економікою даного народу і мала свої власні інтереси. 5. У працях історико-економічного циклу О.П.Оглоблин розробив конкретно-історичну модель розвитку української промисловості й торгівлі в хронологічних межах ХVІІ – першої половини ХІХ ст. Він критично переглянув історіографічний доробок своїх попередників та сучасників: О.М.Лазаревського, С.А.Подолинського, І.Джиджори, І.Ф.Токмакова, В.Б.Антоновича, Л.М.Яснопольського, В.Л.Модзалевського, Д.І.Багалія, М.І.Зібера, К.Г.Воблого, М.Є.Слабченка, М.І.Яворського та інших. У той же час, якісно нові концептуальні підходи до оцінки й аналізу історично-економічних процесів в Україні, залучення потужного комплексу нових джерельних матеріалів обумовили новаторство О.П.Оглоблина. 6. Концептуальні міркування О.П.Оглоблина висували на порядок денний проблему російсько-українських економічних відносин, яка стала стрижневою у його працях історико-економічного циклу. Розглядаючи українське господарство й ринок як певну цілісність у межах Російської імперії, науковець доводить колоніальний характер російської економічної політики в Україні. Історик обґрунтовує висновок про те, що в основі цієї політики в Україні були політичні, воєнні та економічні потреби імперії та інтереси російської правлячої еліти. Його дослідження засвідчують, що інтеграція української економіки в імперську не відповідала інтересам України. Вона здійснювалася під впливом, у першу чергу, позаекономічних чинників і повинна була закласти економічний підмурок геополітичних спрямувань царського режиму. Через неможливість вести свою власну політику в таких секторах, як зовнішня торгівля, розвиток економічної структури, українська економіка більше втрачала, ніж вигравала. У трактуванні економічної політики Росії щодо України як колоніальної О.П.Оглоблин спирався на праці свого попередника І.Джиджори. У 1920-ті рр. яскравими виразниками такого підходу були також історик М.Є.Слабченко та економіст М.С.Волобуєв. 7. Важливі здобутки має діяльність О.П.Оглоблина у галузі історіографії історії української економіки. Він проаналізував стан вивчення питань господарського розвитку України в українській історіографії, дав оцінку їх висвітлення в російській та польській історіографії. Результатом цієї його роботи стали змістовні історіографічні вступи до другого та третього томів нарисів історії української фабрики, низка статей, рецензійних оглядів. Питання історіографії економічної історії України О.П.Оглоблин розробляв також у лекційному курсі в ІСВТ, в курсі лекцій “Історія українського господарства”. Незаперечний інтерес для сучасної української історіографії зберігає реконструйований ученим процес розвитку науки історії українського господарства, створена ним періодизація становлення в українській науковій думці ХІХ – початку ХХ ст. поняття української економіки, цікаві узагальнюючі оцінки внеску українських істориків 1920-х рр. в історіографію економічної історії України. 8. Своєю діяльністю у галузі джерелознавства вчений зробив істотний внесок у розробку джерельної бази історіографії української економіки. Історику належить велика заслуга у розшуку і введенні до наукового обігу важливих документальних джерел, статистичних матеріалів. Він підготував до видання низку архівознавчих статей, редагував документальні видання своїх колег. Частина опрацьованих істориком джерельних матеріалів зберігається в його особистому архівному фонді. 9. Аналіз творчого доробку О.П.Оглоблина дозволяє вважати його представником державницького напрямку в українській історіографії. Проблематика наукових досліджень історика, його концептуальні ідеї тяглості українського національно-політичного процесу, історично-економічної самостійності України, трактування української економіки як явища національного, ствердження невід’ємного права українського народу на власну державу, наголошення на колоніальному характері російської економічної політики свідчать, що історик керувався ідеєю української державності. 10. Обійнявши ряд відповідальних посад у системі вищої школи України, виконуючи у різних наукових установах науково-організаційні функції, О.П.Оглоблин сприяв становленню історико-економічних знань у системі української історичної науки, підготовці кадрів істориків. Активна діяльність О.П.Оглоблина та його учнів в рамках ІСВТ поклала початок створенню власної наукової школи історика, яка мала побудувати схему українського історичного процесу з наголосом на економічних чинниках. Рекомендації Результати дисертації мають бути покладені в основу подальшої розробки теми дослідження, сприяти систематичному вивченню життя, діяльності і наукової творчості видатного історика На черзі – вивчення зібраних і опрацьованих О.П.Оглоблиним масивів архівних матеріалів з історії промислового розвитку України, архівних матеріалів, що стосуються діяльності вченого на чолі Поліської експедиції, невиданих праць історика третьої монографічної серії. Належить видати рукописні праці О.П.Оглоблина, перш за все, монографії “Кріпацька фабрика”, “Історія металургії Правобережної України ХVІ – ХІХ ст.”, курс лекцій “Історія українського господарства”. Останній може бути використаний при розробці програм та лекційних курсів з історії народного господарства України. Слід також видати українською мовою класичні праці – “Мануфактуру в Гетманщине” та “Предкапиталистическую фабрику”, перевидати “Нариси з історії капіталізму на Україні”, низку статей, які зберігають значення для сучасної історичної науки. Результати дисертаційного дослідження мають сприяти активізації роботи сучасних істориків як над реконструкцією автономності економічного організму України в її історичному розвитку, так і над вивченням питань історіографії економічної історії України. Є потреба в навчальному посібнику з історіографії економічної історії України, у створенні якого можуть бути використані й матеріали дисертації. |
