Анотація до роботи:

Фірас Таляль Оді Сархан. Обгрунтування реабілітаційного лікування та оцінка його результатів у хворих з ушиванням перфоративної виразки дванадцятипалої кишки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. – Дніпропетровська державна медична академія, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертація присвячена покращенню результатів лікування хворих з перфоративною виразкою дванадцятипалої кишки (ДПК), оперованих із застосуванням ушивання перфоративного отвору та використання комплексної противиразкової терапії. В основу роботи покладено дані комплексного обстеження та лікування 225 хворих з перфоративною виразкою ДПК. Проведено дослідження кислотоутворюючої функції шлунка за допомогою внутрішньошлункової рН-метрії експрес-методом та методом добового рН-моніторингу; дослідження хелікобактерного засіву слизової оболонки шлунка за даними ¹³С-сечовинного дихального тесту та морфологічних досліджень біоптатів слизової оболонки шлунка. Встановлено, що у 71,4% хворих з перфоративною виразкою ДПК після ушивання перфоративного отвору має місце підвищена або збережена кислотопродукуюча функція шлунка, а у 76,6% обстежених виявлено наявність засіву Helicobacter pylori слизової оболонки шлунка. На основі проведених досліджень обгрунтовано комплекс антисекреторної та антихелікобактерної терапії, застосування якого в ранньому післяопераційному періоді дозволило знизити кількість рецидивів виразки з 31,8% до 4,3%.

У дисертації на основі проведеного комплексного наукового дослідження наведено теоретичне узагальнення наукової задачі та обгрунтовано ряд принципових положень, які витікають з аналізу та синтезу фактичного матеріалу, спрямованих на покращення безпосередніх та віддалених клініко-функціональних результатів хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, ускладнену перфорацією.

1. У ранньому післяопераційному періоді після ушивання перфоративної виразки у 71,4% хворих встановлено підвищену або збережену кислотопродукуючу функцію шлунка. При цьому у 100% пацієнтів виявлено наявність підтвердженого морфологічно хронічного активного гастриту та дуоденіту, і у 21,1% обстежених відзначається гіперплазія гастринпродукуючих клітин антрального відділу шлунка.

2. Застосування стовбурової ваготомії з висіченням виразки і дренуючими шлунок операціями дозволило у 56,2% оперованих досягти значного зниження шлункової секреції у найближчому та віддаленому періоді. Ушивання перфоративної виразки не впливало на секреторну функцію шлунка.

3. За даними ¹³С-сечовинного дихального тесту, у 76,6% оперованих з приводу перфоративної виразки виявлено наявність Helicobacter pylori. Морфологічне дослідження, яке дозволило виявити хелікобактерний засів у 95% обстежених, є більш точним, але значно більш інвазивним і трудомістким дослідженням.

4. У пацієнтів з ушиванням перфоративної виразки, які не отримували антихелікобактерну терапію, на 10 добу післяопераційного періоду відзначалося зниження рівня хелікобактерного заселення слизової оболонки шлунка до 41,2%, що можна пояснити впливом антибактеріальної терапії перитоніту, що проводилася. Однак, у віддаленому періоді у цих хворих заселення Helicobacter pylori знову підвищувалося до 81,8%, що свідчило про короткочасний ефект та неповну ерадикацію.

5. Застосування в ранньому післяопераційному періоді у хворих, які перенесли ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки, сучасних антисекреторних препаратів дозволило досягти значного зниження кислотопродукуючої функції шлунка. Найбільш ефективним було внутрішньовенне введення омепразолу (лосек, омез), що дозволило вже на 2 день після операції досягти утримування рівня рН вище 3,5 од. протягом більше 21 години на добу, в той час як застосування фамотидину (квамателу) – тільки протягом 12 годин.

6. Застосування у хворих з ушиванням перфоративної виразки дванадцятипалої кишки запропонованих комплексів антихелікобактерної терапії дозволило добитися ерадикації Helicobacter pylori у 88,9% пацієнтів, що призвело до зниження рівня хелікобактерного засіву у віддаленому періоді до 16,6%.

7. Реабілітаційне лікування у ранньому післяопераційному періоді у хворих після ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки містило антисекреторну (інгібітори протонної помпи, блокатори Н₂-рецепторів гістаміну) і антихелікобактерну терапію, що дозволило покращити найближчі та віддалені результати лікування, знизити кількість рецидивів у віддаленому періоді у 7 разів (з 31,8% до 4,3%).

Публікації автора:

1. Березницький Я.С., Василишин Р.Й., Кабак Г.Г., Сархан Фірас Таляль. Стандартизація підходів до хірургічного лікування перфоративної виразки шлунка та дванадцятипалої кишки // Харківська хірургічна школа. - 2003. - №1. - С. 33-35. (Автором виконані збір, статистична обробка архівного матеріалу та підготовка статті до друку).

2. Верхолаз І.Л., Сархан Фірас Т.О. Секреторна функція шлунка у хворих, які оперовані з приводу перфоративної виразки дванадцятипалої кишки // Хірургія України. - 2004. - № 1 (9). - С. 129 - 131. (Здобувачем проведені клінічні спостереження, оформлена стаття).

3. Сархан Фирас Т.О. Пути улучшения результатов лечения больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки, осложненной перфорацией // Експериментальна і клінічна медицина. – 2004. – № 3. – С. 156-158.

4. Березницький Я., Верхолаз І., Сархан Фірас Т. Застосування фамотидину у хворих, оперованих з приводу перфоративної виразки дванадцятипалої кишки //Ліки України. – 2004. – № 5. – С. 66-68. (Автором здійснено набір клінічного матеріалу та його аналіз).

5. Гайдар Ю.А., Степанова Е.В., Мосийчук Л.Н., Сархан Фирас Т.О., Трофимов Н.В., Кононов И.Н. Морфологические особенности кислотозависимых заболеваний // III Український конгрес гастроентерологів. Міжвідомчий збірник “Гастроентерологія”. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип. 36. - С. 95-99. (Дисертантом вивчено проблему морфо-функціональних змін гастродуоденальної зони при перфоративних виразках дванадцятипалої кишки, а співавторами - при неускладненій виразковій хворобі).

6. Товстолыткин Г.Е., Товстолыткина О.Г., Сархан Фирас Т.О. Хронический панкреатит у больных язвенной болезнью // Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта”.- Дніпропетровськ. – 2004. – С. 46-47. (Здобувачем підсумовані клінічні спостереження, оформлена стаття).

7. Товстолыткин Г.Е., Товстолыткина О.Г., Сархан Фирас Т.О. Изменения внешнесекреторной функции поджелудочной железы у больных язвенной болезнью после резекции желудка // Матеріали VII міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта”. - Дніпропетровськ. – 2004. – С. 44-46. (Здобувач проаналізував результати лікування хворих, брав участь у підготовці та написанні статті).