Узагальнюючи результати теоретичної та практичної роботи з обґрунтування складу ризиків та їх рівня при оцінці загроз діяльності підприємства, автор дійшов наступних висновків. 1. Сьогодні розробка й вирішення науково-методичних та практичних проблем адаптації підприємства до суттєвих змін умов їх діяльності здійснюється за двома (певною мірою самостійними) науковими напрямками: економічна безпека підприємства та управління ризиками. Але, як показує аналіз, виконані тут дослідження і розробки ще не дають відповіді на назрілі теоретико-методичні та практичні питання, що виникають, та не завжди можуть бути ефективним інструментом при плануванні заходів щодо захисту підприємств від небажаного впливу змін у внутрішньому та зовнішньому оточенні, а також оцінюванні ефективності цих заходів. 2. Виконаний нами аналіз дозволив зробити висновок, що певною мірою економічна безпека підприємства та управління ризиками по цілях, основних засадах, шляхах та напрямках забезпечення цілей практично дублюють одне одного. Разом з тим, з точки зору кількісної оцінки, інструментарій управління ризиками, на наш погляд, більш адекватно відбиває зміст можливої небезпеки, яка загрожує ефективному функціонуванню підприємства, а усунення існуючих недоліків методів кількісної оцінки ризику, які ускладнюють їх застосування, а також знижують обєктивність отриманих за їх допомогою оцінок, не є нездоланними труднощами. 3. Аналіз недоліків існуючих методів кількісної оцінки ризиків свідчить про те, що вони є наслідком недостатньої теоретичної відпрацьованості низки ключових проблем аналізу ризиків, у першу чергу визначення понять, що повязані з ризиком, складу ризиків та їхньої класифікації. 4. Сформульовані у роботі вихідні науково-методичні передумови утворення понять ризиків, їх визначення та класифікації є вихідною базою, використання якої дозволяє усунути існуючі недоліки з цих питань та створити умови для побудови в подальшому науково обґрунтованої системи класифікації ризиків. 5. В умовах існуючого стану проблеми назви, визначення та змісту окремих ризиків, на початковому етапі в основу побудови системи класифікації ризиків покладено ті ризики, за назвою та змістом яких існує певна узгодженість думок фахівців. Тобто низка складних ризиків розглядаються нами як прості – такі, що сьогодні не підлягають подальшому поділу. В міру вирішення проблеми назви окремих ризиків та їх визначення й змісту можна буде без руйнування класифікації включати до неї нові ризики. 6. Побудована система класифікації підприємницьких ризиків дозволила створити єдину уніфіковану систему визначень окремих ризиків з використанням визначення через рід і видову відмінність, а також визначити склад простих або первинних ризиків – ризиків, які внаслідок прийнятих при класифікації вихідних передумов та припущень, не підлягають подальшому поділу. Використання цих первинних ризиків, які складають обсяг поняття “підприємницький ризик”, у процесі подальшого аналізу підприємницьких ризиків створює умови для удосконалення методів кількісної оцінки ризиків. 7. Виконані нами дослідження, спрямовані на удосконалення методів кількісної оцінки окремих ризиків, дозволили запропонувати підхід, який ґрунтується на використанні ефекту “каналізації” ризиків, коли прояв одного з ризиків впливає на інші ризики. Використання цього підходу дозволило виявити та сформулювати основні вихідні передумови та положення майбутньої методики кількісної оцінки підприємницьких ризиків, дотримання яких забезпечить усунення розглянутих вище недоліків існуючих методів кількісної оцінки підприємницьких ризиків. 8. Одержані результати дають можливість суттєво підвищити рівень ефективності управлінських рішень у процесі визначення можливих загроз функціонуванню підприємства, а також планування заходів щодо запобігання або зниження негативної дії цих загроз. 9. У роботі вирішено лише частину існуючих проблем аналізу ризиків. Так, лише частково вирішено проблему визначення та класифікації ризиків, а використання запропонованого підходу до удосконалення методів кількісної оцінки ризику, в свою чергу, потребує вирішення низки науково-методичних проблем. Їх вирішення забезпечить подальше підвищення обґрунтованості управлінських рішень, що приймаються на підставі такого аналізу. |
