У результаті дисертаційного дослідження запропоновано нові підходи до науково-методичного обгрунтування стратегічних рішень з розвитку підприємств, що має суттєве значення для підприємств легкої промисловості. Відсутність аналогічних рішень для підприємств галузі робить, на наш погляд, результати дослідження пріоритетними. В дисертації отримані такі основні результати: 1. Узагальнено теоретико-методичні основи та концептуальні підходи до розробки стратегічних рішень. Визначено сутність стратегічного управління та стратегії. 2. Обґрунтовано схему прийняття управлінського рішення, яка базується на тому, що найбільш ефективним є такий вибір альтернативи, який при реалізації дає найбільшу користь для досягнення мети роботи організації. 3. Для формування стратегічних альтернатив розвитку підприємства з урахуванням випадковості поведінки складної системи запропонована структурна схема моделі підприємства, яка враховує вплив зовнішнього середовища та перебіг внутрішніх процесів (рис. 1). 4. Визначено, що діяльність підприємства найкраще описує виробнича функція. За її допомогою вивчається динаміка визначальних факторів виробництва та з’ясовується стан підприємства і його можливі «вузькі місця». Запропонована вдосконалена схема побудови виробничої функції (рис. 2), яка включає в себе 10 головних етапів, згрупованих у 7 блоків. 5. Проведено аналіз розвитку підприємств легкої промисловості з точки зору стратегічного управління. Виявлені основні групи причин недоліків в роботі підприємств, які підтверджують той факт, що немає єдиного підходу до формування єдиної методики складання стратегії роботи підприємств. 6. Розроблена методика обґрунтування стратегічних рішень як складових стратегії (рис. 5), яка складається з восьми головних етапів. 7. Для більш повної оцінки стану і взаємодії головних визначальних факторів, як компонентів системи та їх вплив на кінцевий результат обгрунтовано можливості застосування елементів теорії катастроф. Для вибору стратегічних рішень запропоновано використовувати моделі, які відображають залежність стану виробництва від визначальних факторів (виробнича функція) та розглядаються можливості їх застосування відповідно до функцій теорії катастроф. 8. Позиції підприємства на ринку та можливі напрями його подальшої діяльності визначено на основі методів маркетингового прогнозу. З метою визначення стратегічних альтернатив запропоновано застосовувати оцінку міри присутності підприємства на ринку. 9. При формуванні узагальнених стратегічних рішень розвитку підприємств запропоновано поєднувати цілі підприємства з цілями інших учасників ринку на основі сполучення методів теорії ігор зі сценарним підходом (рис. 8). 10. Побудовано імітаційні моделі життєвого циклу виробів, на основі яких розглянуті підходи до складання асортиментної стратегії підприємства. 11. Запропоновано формувати економічну стратегію підприємства на основі структурного підходу та обґрунтовувати збутову стратегію за допомогою функції корисності. Удосконалено концептуальну схему управління реалізацією стратегії розвитку підприємства, як сукупності стратегічних рішень. 12. Для вибору стратегічних рішень застосовано еволюційно-симулятивний метод, який дозволяє вибрати найбільш привабливі проекти виробництва та надає можливість оцінити їх. 13. Проведена експериментальна перевірка основних методичних положень на прикладі даних КВТВП «Київ». Розглянуто альтернативні варіанти та запропоновано проект стратегічного рішення. Як результат, дисконтовані надходження від проекту в 1.11 разу більші, ніж залучені інвестиції при терміні окупності запропонованих заходів близько трьох років. 14. Основні положення методики відпрацьовано на прикладі КВТВП ”Київ” (нині ”Перша взуттєва фабрика ”Київ”). Результати досліджень пройшли виробничу перевірку та прийняті до використання підприємствами ”Перша взуттєва фабрика ”Київ”, ”Elite-Stile”, ”Zenkis”, ЗАТ ВТШФ ”ДАНА”, корпорацією ”Український шовк”, ВАТ ”Лубенський коноплезавод”. Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі Київського національного університету технологій та дизайну. | 