1. Електромагнітні поля УВЧ-діапазону є потенційно небезпечним для лю-дини чинником, ступінь шкідливості якого остаточно не зясована. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми критеріїв гігі-єнічної оцінки випромінювань на основі експериментального визначення пока-зників цитологічних порушень в організмі (із позицій концепції адаптації) та закономірностей і механізму їх біологічної дії на клітинному й субклітиному рівнях. Модельними тест-системами для розвязання цих завдань використані клітини системи крові, що має практичне значення для ранньої діагностики та профілактики можливих захворювань у різних умовах опромінення. 2. Установлено, що показниками шкідливого впливу ДМХ теплового рівня на щурів різного віку є кількісні зміни в популяціях клітин імунної системи, які виникають вже після одноразової дії і найбільш виражені у старих та молодих тварин. У молодому віці активізується також функція репродукції гемопоетичних клітин. В умовах дії ДМХ інтенсивністю 0,05 мВт/см2 (10 днів) у молодих щурів збільшується, порівняно із статевозрілими, кількість бластних клітин та лімфо-цитів у кістковому мозку, що свідчить про стимуляцію процесів регенерації. 3. В умовах одноразової дії ДМХ на статевозрілих щурів виявлено 3 типи цитологічних змін, які залежать від рівня та часу опромінення і характеризують чіткі закономірності мобілізації термінових захисних реакцій організму або вини-кнення пошкоджень: 1) реактивності з активізацією перерозподілу лейкоцитів; 2) компенсаторних процесів у кістковому мозку 3) пошкодження: цитопенії, поси-лення деструкції клітин. Найтісніший зв'язок з рівнем опромінення мають індекс дозрівання нейтрофілів, мiтотичний індекс, індекс деструкції. 4. Встановлено закономірне зниження кореляційного зв'язку з інтенсивністю чинника після експозиції 1 і 2 місяці для реакцій клітинних елементів крові та вмісту гемоглобіну. Виявлені зв'язки для більшості інших показників також є нижчими, ніж при одноразовому опроміненні і відображують наявність стимуля-ції адаптивних процесів в умовах тривалої дії ДМХ. Однак паралельно підвищу-ється зв'язок з рівнем опромінення для інволютивних змін мегакаріоцитів, проліферативної активності та деструкції клітин, які є ознаками пошкодження. 5. Основними закономірностями біологічної дії ДМХ упродовж 1-2 місяців визначено посилення поліморфізму клітин та зрушення процесів їх диференціації і репродукції. Реакції спершу мають неспецифічний характер: при інтенсивності 0,01-0,05 мВт/ см2 співвідношення клітин не виходять за межі фізіологічної но-рми, при ГПЕ 0,5 мВт/см2 виникає стимуляція регенерації гранулоцитів, еритро-цитів і мегакаріоцитів у кістковому мозку та селезінці. УВЧ-випромінення ГПЕ 1-10 мВт/см2 призводять до цитопенічних реакцій і посилення деструкції клітин. 6. У динаміці тривалої дії ДМХ значні зміни виникають у мегакаріоцитах, що відображує наявність порушень в системі гемостазу вже при інтенсивності 0,5 мВт/см2, та клітинах імунної системи. Ознаками впливу чинника на іму-нобіологічну реактивність є: підвищення поліморфності, міграції й перерозподілу лейкоцитів, активізація регенерації їх попередників, збільшення вмісту антиті-лоутворюючих клітин і базофілів у кістковому мозку та селезінці, зміни співві-дношень Т- і В-лімфоцитів. При ГПЕ 0,5 мВт/см2 порушується метаболізм кислої та лужної фосфатаз лейкоцитів. Більш стійкими до опромінення є еритроїдні клітини. Активізація еритропоезу у статевозрілих щурів настає при інтенсивності 0,5 мВт/см2, але кількість еритроцитів крові знижується при ГПЕ 10 мВт/см 2. 7. На моделі експериментальної ниркової гіпертонії встановлені більш вира-жені порушення у ослабленому організмі під впливом ЕМП інтенсивністю 0,015-0,05 мВт/см2 навіть за умов ступеневої адаптації. Цитологічними показниками небезпечності чинника у цьому випадку визначені імуноморфологічні реакції та компенсаторні і деструктивні зміни в різних популяціях клітин кісткового мозку. 8. Особливостями поєднаної дії ЕМП УВЧ (0,05 мВт/см2) і гіпоксії є: підви-щення мітотичного індексу й розвиток замаскованих компенсаторних процесів у популяції еритроїдних клітин. ДМХ (10 мВт/см2) в поєднанні з рентгенівським опроміненням посилюють регенерацію еритроцитів і лейкоцитів. Установлено по-зитивний ефект екзогенного клонування мієлокаріоцитів (від щурів, експонованих ДМХ) рентген-опроміненим реципієнтам, а також попередньої (до дії іонізуючої радіації) експозиції в ДМХ, що на кілька діб продовжує життя летально опромі-нених щурів. Виявлений модифікаційний вплив пояснено значним посиленням репаративно-регенераційної здатності кровотворних клітин після дії ЕМП УВЧ цього рівня, що свідчить опосередковано про їх потенційну небезпеку. 9. ДМХ (понад 0,5 мВт/см2) впливають на мітотичний цикл і генетичний апарат бластних клітин. Ранньою ознакою небезпечності чинника є порушення формування мітотичного апарату та поділу клітин. Далі виникає стимуляція син-тезу ДНК і протеїнів й проліферації клітин. Після 1-2 місяців опромінення (БР, ІПР, 0,5 мВт/см2 та вище) збільшується кількість клітин із хромосомними абера-ціями, зокрема з мостами в ана- і телофазі. Наслідком впливу ДМХ на генетичний апарат є явища поліплоїдизації, багатоядерності, анеуплоїдії. 10. Виявлені цитологічні зміни характеризують механізм біологічної дії ДМХ. Рання неспецифічна реакція - перерозподіл лейкоцитів пов`язана з регуля-торним впливом нейроендокринної системи, рухомість лімфоцитів збільшується. Вплив ДМХ низького рівня на репродукцію клітин, синтез ДНК і протеїнів зумов-лений змінами мітотичного циклу, які призводять до пригнічення або стимуляції процесів біосинтезу, хромосомних аберацій, зрушень проліферативної активності. У генезі пошкоджень клітин основне значення мають альтерація мітохондрій, лі-зосом, мембранних структур, лізис зернистості нейтрофілів, клазматоз, утворення мієлінових фігур. Порушення ультраструктури (10 мВт/см2) посилюється в усіх типах гемопоетичних клітин. 11. Розроблено спосіб розмежування адаптивних реакцій і пошкодження у системі крові під впливом ДМХ за допомогою співставлення інтенсивності про-цесів перерозподілу лейкоцитів, оновлення клітин і деструкції. В динаміці опро-мінення диференційовано 3 фази морфофункціональних змін на клітинно-популя-ційному рівні: мобілізації адаптивних зрушень, розвитку резистентності, висна-ження. При інтенсивностях 0,01-0,05 мВт/см2 виявляються реакції у межах фізіо-логічної норми й фізіологічної адаптації. Для 3-ї фази є характерними: цито-пенічні зміни, підвищення деструкції клітин і патології мітозу (1-10 мВт/см 2). 12. На основі математичного визначення та ранжування радіочутливості по-казників системи крові встановлені кількісні цитологічні критерії для розмежу-вання реакцій адаптації і пошкодження при дії ДМХ, які є підгрунтям для їх при-скореної біолого-гігієнічної оцінки: - в умовах одноразового опромінення критерієм адаптаційних зрушень визначено зміни чисельності лейкоцитів і вміст мієлокаріоцитів в 1 мкл., а крите-рієм шкідливого впливу - підвищення інволютивних форм мегакаріоцитів; - при дії ДМХ 1 місяць у безперервному режимі показником адаптивних реакцій є кількісні зміни нейтрофільних гранулоцитів крові, а критеріями негативного впливу на кістковий мозок - порушення процесів диференціації мегакаріоцитів та імунобіологічної реактивності; - за дії ДМХ (ІПР) 2 місяці критерієм оцінки впливу на кров встановлені кількісні та якісні зміни нейтрофілів, середніх і великих лімфоцитів, найчут-ливішим показником впливу на кістковий мозок - посилення інволюції мегакаріо-цитів; - основний критерій пошкодження при дії ДМХ - підвищення деструк-тивних змін клітин. Вірогідні порогові рівні, за яких індекс деструкції збільшу-ється складають, відповідно для одного, 30-ти та 60-ти днів опромінення: 3,34 мВт/см2; 2,9 мВт/см2; 0,30 мВт/см2, що відображує можливість акумуляції неспри-ятливих ефектів після 2 місяців опромінення в імпульсно-переривчастому режимі; - згідно з величиною усередненого рангу мегакаріоцити займають перші міс-ця по радіочутливості в усіх умовах опромінення. Чисельність лімфоїдних клітин відповідає 1-5 рангам радіочутливості при дії ДМХ у безперервному режимі. - критерієм для визначення порогів шкідливості УВЧ-випромінювань слід вважати замасковані компенсаторні процеси у кровотворній тканині, які ви-никають в агравованих умовах, а також у молодих тварин при ГПЕ 0,05 мВт/см 2; - критерієм небезпечності ДМХ для умов тривалої дії та екстремальних си-туацій є вплив на процеси репродукції бластних клітин та диференціації мегака-ріоцитів, а також на генетичний апарат, процеси імуногенезу, посилення деструкції клітин, цитопенії (0,5 мВт/см2 та вище). 13. Статистична оцінка дії ДМХ на систему крові у градуйованій та альтер-нативній формі в основному співпадає з даними цитоморфологічних досліджень: мінімальні й середні ефективні інтенсивності при опроміненні щурів 1 місяць ста-новлять 0,01-0,03 мВт/см2 (БР), а при експозиції 2 місяці - 0,002-0,05 мВт/см2 (ІПР). Ці рівні активізують реакції фізіологічної адаптації клітин. Критеріями компенсаторних реакцій є підвищення чисельності бластних та молодих клітин (0,03-0,1 мВт/см2), а критерієм активізації регенерації - посилення їх репродукції (0,2; 0,48 мВт/см2, БР і 1,05; 2 мВт/см2, ІПР). 14. На основі кількісної оцінки залежності цитологічних змін від умов опро-мінення та визначення вірогідних мінімальних і середніх ефективних рівнів для кожного показника встановлено, що вплив імпульсно-переривчастих випроміню-вань на поліплоїдні й імунокомпетентні клітини більш виражений, ніж дія в без-перервному режимі, що потрібно враховувати при гігієнічному нормуванні. Практичні рекомендації Здобуті результати дозволили визначити місце цитологічних критеріїв у системі гігієнічного нормування радіохвиль. В схему біолого-гігієнічного лабора-торного експерименту запропоновано внести розділ цитологічних досліджень їх впливу, який включає: 1) визначення морфофункціональних змін мегакаріоцитів; 2) доповнення прийнятих раніше методів досліджень реакцій імунної сис-теми на основі виявлення кількості антитілоутворюючих клітин у кістковому моз-ку та селезінці (плазмоцитів) і макрофагів; 3) експрес-тестування процесів пошкодження у кровотворній, лімфатичній та інших тканинах за величиною індексу деструкції клітин; 4) оцінку регенераційних зрушень клітинних елементів крові; 5) дослідження динаміки кількісних змін бластних клітин кісткового мозку у молодих тварин; 6) оцінку цитогенетичних змін на популяціях бластних та лімфоїдних клітин з урахуванням ана-, телофазного і метафазного методів; 7) виявлення впливу ЕМП на репродукцію бластних і молодих клітин за ознаками мітотичного індексу, числа амітозів, явищ поліплоїдизації і анеуплоїдії; 8) розмежування адаптаційних, компенсаторних і патологічних реакцій в по-пуляціях клітин кісткового мозку на основі запропонованих критеріїв з ураху-ванням ранжування мінімальних та середніх ефективних рівнів опромінення; 9) дослідження реакцій гепатоцитів з використанням ядерцевого тесту; 10) тестування багатоядерності у сперматогенному епітелії (на відбитках); 11) еспериментальними моделями для визначення цитофізіологічних меха-нізмів дії УВЧ-випромінювань рекомендовані поліплоїдні клітини кісткового мо-зку, яєчка, печінки, а також лімфоцити, нейтрофільні гранулоцити, еритроцити; 12) критеріями оцінки небезпечності ДМХ запропоновані: порушення процесів диференціації та репродукції клітин, імуноморфологічні реакції, індекс деструкції; маркерами для клініко-лабораторної діагностики рекомендовані: стру-ктурні зміни мегакаріоцитів і нейтрофілів, співвідношення лейкоцитів різного типу, регенеративні зрушення в клітинних популяціях. |