| У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нові підходи до вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні теоретичних та методичних положень, розробці рекомендацій щодо удосконалення обліку і аналізу екологічних витрат промислових підприємств та практичному їх використанні в процесі прийняття управлінських рішень з охорони навколишнього природного середовища. Проведене дослідження дало змогу сформулювати висновки та надати рекомендації, які відображають досягнення визначеної мети і вирішення поставлених завдань. 1. Актуальною проблемою розвитку, як суспільства загалом, так і промислових підприємств України, є зменшення забруднення і збереження навколишнього природного середовища. Для досягнення позитивних результатів у природоохоронній сфері інформація про екологічні витрати і природоохоронні процеси підприємств набуває важливого значення. Розробка методики обліку і аналізу екологічних витрат, їх раціональна організація забезпечить прийняття управлінських рішень, спрямованих на зниження забруднення навколишнього природного середовища і раціональне використання ресурсів підприємства. 2. На методику та організацію обліку і аналізу екологічних витрат підприємств гірничовидобувної галузі впливають особливості природоохоронної діяльності і специфіка виробництва продукції, а саме: поділ природоохоронної діяльності на операційну та інвестиційну, складність технологічних процесів (геологорозвідувальні і підготовчі роботи, видобуток, транспортування, дроблення, збагачення, агломерація, окускування, складування відходів), значна кількість і віддаленість структурних одиниць підприємства довели необхідність здійснення обліку екологічних витрат за центрами їх виникнення і напрямами природоохоронної діяльності. 3. Сукупні екологічні витрати об’єднують різні види витрат і напрями природокористування. Їх обсяг визначається сумою витрачених матеріальних, трудових і фінансових ресурсів для здійснення операційної та інвестиційної діяльності у сфері ресурсозбереження й охорони навколишнього природного середовища (за винятком реалізованих, знешкоджених і повторно використаних відходів), екологічні зобов’язання у вигляді екологічних платежів, інші понесені витрати і втрати через екологічно несприятливу діяльність підприємства. Екологічні зобов’язання є боргом підприємства перед державою і соціальною сферою за завдані збитки довкіллю внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище та показником, що відображає обсяг заподіяної шкоди в грошовому вимірнику. Уточнення сутнісних характеристик понять «сукупні екологічні витрати» і «екологічні зобов’язання» сприятимуть підвищенню достовірності формування відповідних звітних показників. 4. Для обліку і аналізу екологічних витрат, контролю за витраченими ресурсами на охорону природи удосконалено класифікацію екологічних витрат через її доповнення такими ознаками: за видами природоохоронної діяльності (операційні та інвестиційні), за отриманим ефектом (прямі й сполучені), за напрямками відшкодування (державі і соціальній сфері). Виконано групування екологічних витрат за такими групами: операційні екологічні витрати, інвестиційні екологічні витрати, екологічні зобов’язання, витрати і втрати в результаті екологічно несприятливої діяльності підприємства, інші екологічні витрати із зазначенням джерел інформації. Кожна група екологічних витрат має специфічні характеристики, що потребує відокремленого відображення у бухгалтерському обліку. Групування покладено в основу розроблення методики обліку екологічних витрат, що забезпечує адекватне їх відображення у фінансовій звітності. 5. Облік операційних та інвестиційних витрат не виділено в окрему ділянку обліку, а для правильного розрахунку та обліку екологічних зобов’язань необхідна оперативна інформація про види і обсяги забруднень, яка надходить з лабораторії охорони навколишнього середовища. Тому для раціональної організації обліку екологічних витрат запропоновано схеми інформаційних взаємозв’язків між секторами головної бухгалтерії, центрами витрат та екологічною службою (в т.ч. лабораторією охорони навколишнього середовища), розподіл обов’язків з обліку екологічних витрат та схеми документообороту, визначено центри формування екологічних витрат, уточнено зміст наказу підприємства «Про облікову політику». Для забезпечення відокремленого обліку екологічних витрат та підвищення аналітичності інформації запропоновано ведення карток обліку операційних та інвестиційних витрат за центрами витрат і природоохоронними заходами; відомості обліку сукупних екологічних витрат; відомості аналітичного обліку екологічних зобов’язань. 6. У результаті розроблення методики обліку екологічних витрат гірничо-збагачувальних підприємств з урахуванням особливостей природоохоронної діяльності і технології виробництва запропоновано: обліковувати екологічні витрати за виділеними групами: облік операційних екологічних витрат (відображення в обліку витрат на поточну природоохоронну діяльність); облік інвестиційних витрат (облік витрат на придбання, будівництво і модернізацію природоохоронних об’єктів); облік екологічних зобов’язань (облік зборів і платежів за забруднення навколишнього середовища, користування природними ресурсами та інших екологічних платежів); склад калькуляційної статті «Екологічні витрати» у структурі собівартості продукції гірничо-збагачувальних підприємств; субрахунки і рахунки аналітичного обліку, порядок побудови рахунків аналітичного обліку, схеми та кореспонденцію рахунків з обліку операційних, інвестиційних екологічних витрат та екологічних зобов’язань; розшифровувати зміст статей Балансу, Звіту про фінансові результати та розкривати інформацію про екологічні витрати у Примітках до річної фінансової звітності для надання інформації зацікавленим користувачам. 7. Ефективність екологічних витрат визначається економією витрат у вигляді зменшення плати за використані ресурси, плати за забруднення навколишнього природного середовища викидами і скидами, плати за розміщення відходів та соціальних виплат робітникам. Запропонована методика розрахунку ефективності екологічних витрат позитивно впливає на прийняття управлінських рішень щодо пріоритетного вкладання коштів в охорону довкілля, дозволить оптимізувати екологічні витрати, розробляти і коригувати природоохоронні проекти, які знижують забруднення навколишнього природного середовища. 8. Результатом удосконалення організації аналізу екологічних витрат є такі пропозиції: конкретизація джерел інформації, якими є облікова, звітна, статистична, нормативна, технологічна, екологічна та інформація, що надходить із зовнішнього середовища; розподіл обов’язків для виконання аналізу екологічних витрат (дотепер аналіз екологічних витрат виконувався спеціалістами екологічної служби); складання Звіту про результати комплексного аналізу екологічних витрат, який включає загальну і варіативну частини для узагальнення результатів аналітичних досліджень. Це сприятиме підвищенню ефективності аналітичної роботи і якості інформації. Подолання екологічних проблем, прийняття обґрунтованих рішень з метою зниження негативного впливу підприємств на біосферу та її збереження, потребує виконання комплексного аналізу екологічних витрат. Це передбачає застосування традиційних і нових підходів до аналізу, дослідження екологічних витрат за групами і напрямами природоохоронної діяльності та системи показників, аналізу виконання плану природоохоронних заходів, вивчення впливу основних чинників на рівень екологічних витрат, аналізу екологічних витрат у структурі собівартості продукції і за видами діяльності, оцінки ефективності екологічних витрат, застосування елементів стратегічного аналізу. Комплексний аналіз екологічних витрат забезпечить управління підприємством відповідно до принципів сталого розвитку. |
