У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо методики та організації обліку й аналізу іноземних фінансових інвестицій. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і дають змогу зробити такі висновки та внести пропозиції: 1. Узагальнення теоретичних і практичних підходів до розуміння основних понять дозволяє тлумачити поняття “прямі іноземні інвестиції” як вираження довготривалої і глобальної стратегії, спрямованої на підвищення рентабельності підприємницької діяльності. Тому основними цілями прямого інвестування є забезпечення прибутку, стабільності та зростання. На основі цього дослідження автор дійшов до висновку, що більш логічно визнавати фінансовими іноземними інвестиціями вкладення, здійснені в інші (сторонні) суб’єкти господарювання, через придбання акцій, облігацій, внесків у статутний капітал з метою одержання прибутку чи інших вигід. Це поняття уточнює місце здійснення інвестицій, а також вносить новизну в тлумачення поняття “прямі іноземні інвестиції” у вітчизняному законодавстві: а) визначає мотивацію, мету й рушійну силу іноземного інвестування; в) розширює сферу інтересів іноземних інвесторів, які можуть зводитися не тільки до одержання прибутку чи соціального ефекту, а й до отримання інших вигід, наприклад участі в управлінні, контролі та розвитку цих підприємств. 2. Для забезпечення правильності та повноти відображення операцій з іноземними фінансовими інвестиціями у бухгалтерському обліку автором уточнено та розширено їх класифікацію за п’ятнадцятьма ознаками, що враховує економічну сутність іноземних інвестицій, їх роль та значення. Така класифікація є теоретичною основою для подальших розробок. 3. Україна має вкрай несприятливий стан інвестиційного клімату. Особливістю економіки України є те, що чинники, які впливають на інвестиційний клімат (від політичних, загальноекономічних до соціально-психологічних) простежується на етапі формування, становлення, наближення до загальносвітових стандартів. Відбувається трансформація цілої економічної системи, налагодження в ній нормальних ринкових процесів. У матричній структурі економічного механізму залучення іноземних інвестицій по горизонталі можна виділити нормативно-правову, економічну, інформаційну та організаційну складові, а по вертикалі три рівні – загально-державний, регіональний і первинний (підприємства). Підвищення ефективності інформаційного забезпечення має бути спрямовано на розвиток обліку іноземних інвестицій для задоволення потреб підприємства, а не тільки на забезпечення вимог податкового законодавства. 4. Проведене дослідження дало змогу дійти висновку, що найслабкішою ланкою ринкового обслуговування іноземних інвестицій в Україні є інформаційне забезпечення. Роль інформаційної складової полягає в забезпеченні суб’єктів інвестиційної діяльності точною і вичерпною інформацією, пов’язаною з їх діяльністю на ринку інвестицій. Встановлено, що відмінності між показниками результатів діяльності підприємств за даними Звіту про фінансові результати та даними, які визначаються згідно податкового законодавства, виникають через методологічні і методичні розбіжності. Це ускладнює сприйняття облікової інформації зарубіжними інвесторами та призводить до неефективності облікової системи. Тому рекомендовано проводити зміни норм податкового законодавства. Це надасть можливість іноземним партнерам отримувати точнішу інформацію про результати діяльності вітчизняних підприємств з метою вибору потенційних об’єктів інвестування. 5. У роботі подано розроблену методику обліку статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями на етапі його підписки, запропоновано регістр аналітичного обліку для відображення операцій з формування статутного капіталу та обліку організаційних витрат, по’язаних із створенням підприємства. Це підвищить прозорість, аналітичність, повноту бухгалтерського обліку і посилить його обгрунтування вже на етапі підписки статутного капіталу. 6. З метою підвищення аналітичності обліку та відповідності його потребам управління і аналізу запропоновано відкривати до рахунків 46 “Неоплачений капітал” та 40 “Статутний капітал” аналітичні субрахунки другого порядку. Це забезпечить отримання детальної інформації про частки засновників (учасників) у капіталі і видах розповсюджуваних акцій. Ведення аналітичного обліку за видами акцій дасть змогу контролювати співвідношення частки привілейованих акцій у загальному обсязі акціонерного капіталу, оскільки чинне законодавство не допускає перевищення цієї частки понад 10%. 7. Одним із найбільш зручних і доступних способів залучення іноземного капіталу є випуск боргових цінних паперів, зокрема облігацій. Методика обліку короткострокових облігацій аналогічна методиці обліку довгострокових облігацій, проте, оскільки є суттєва відмінність у часовому терміні між поточними та довгостроковими інвестиціями, то і в обліку це має знайти відображення. Виходячи з цього, автором рекомендовано для відображення наявності та руху короткострокових (поточних) облігацій у емітента ввести окремі субрахунки в класі 6 Плану рахунків. У роботі запропоновано розроблені регістри для аналітичного обліку облігацій та для розрахунку амортизації премії (дисконту) по облігаціях власної емісії. Застосування таких регістрів посилить контроль за повнотою і правомірністю відображення операцій з облігаціями власної емісії. 8. Практика обліку операцій із формування та зміни статутного капіталу свідчить про відсутність у вітчизняному законодавстві регламентацій щодо використання конвертації облігацій у прості акції, а також про деномінацію акцій. Тому в роботі внесені пропозиції з відображення цих операцій на рахунках бухгалтерського обліку, що сприятиме їх поширенню в практичній діяльності підприємств з іноземними інвестиціями. 9. У сучасній економіці інвестиційна діяльність стає об’єктом спеціалізованого аналізу, зміст і основна мета якого полягає в оцінці інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання та виявленні шляхів його реалізації через впровадження ефективної інвестиційної політики. В роботі запропоновано в основу методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання брати показники, які характеризують майновий стан, оборотність капіталу, прибутковість, фінансову стійкість, ліквідність, ділову та ринкову активність майбутніх об’єктів іноземного інвестування. При цьому треба встановлювати вагомість окремих показників інвестиційної привабливості. Такий підхід дасть змогу звести певну сукупність різнопланових показників до єдиної системи оцінки інвестиційної привабливості підприємств. За її допомогою на підставі офіційних даних фінансової звітності можна провести дослідження потенційних об’єктів інвестування з метою вибору кращих варіантів. Такі розрахунки виконано з використанням комп’ютерного забезпечення. 10. Різноманітність підходів до визначення поняття ризику інвестиційних операцій та його оцінювання свідчить про складність проблеми та суперечності щодо способів її вирішення. Не може бути однозначного визначення поняття ризику, оскільки його конкретний зміст і вимір (дисперсія очікуваного прибутку, ймовірність його відхилення від очікуваної величини, характеристики втраченої вигоди та ін.) визначаються обраною для дослідження моделлю. Запропоновано ризик інвестиційних операцій іноземних інвесторів оцінювати в контексті досягнення інвестором запланованих цілей під час поточного регулювання стійкості, дохідності, ліквідності. |
