У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення методики обліку та аналізу ліквідних активів. Сформульовано низку висновків методичного та науково-практичного характеру: 1. Узагальнення теоретичних підходів до визначення економічної сутності категорії «ліквідні активи» дає змогу вважати такими короткострокові монетарні оборотні та фінансові активи, що мають здатність без суттєвих обмежень і втрат вартості трансформуватися у грошові кошти. Наведене тлумачення чітко визначає умови класифікації та склад ліквідних активів, що дасть можливість уточнити розрахунок показників ліквідності. 2. Наявність, структура ліквідних активів промисловості, а також рівень платоспроможності підприємств формується під впливом макроекономічних, галузевих чинників та залежить від ефективності внутрішньогосподарської системи управління грошовими потоками. Завдяки виявленню зовнішніх і внутрішніх чинників зміни обсягу ліквідних активів обґрунтовано заходи щодо підвищення платоспроможності та фінансової стабільності підприємств суднобудівного комплексу України, а саме: здійснення державної підтримки галузі; вдосконалення фінансової, податкової політики уряду, системи регулювання грошового й платіжного обороту; здійснення інвестиційних програм розвитку національного флоту; реструктуризація й ліквідація зайвих верфей, налагодження інформаційної системи для прийняття виважених фінансових рішень через впровадження управлінського обліку, поточного аналізу та планування грошових коштів (потоків). 3. Визначення грошових документів обумовило необхідність уточнення методики обліку путівок, поштових марок, проїзних квитків, бланків цінних паперів, які не є грошовими документами. Для обліку таких активів запропоновано використовувати рахунок 29 «Інші короткострокові активи», який слід ввести до Плану рахунків, рахунки запасів і витрат майбутніх періодів. З метою забезпечення контролю за інкасуванням та наявністю чеків у роботі розроблені пропозиції з удосконалення організації аналітичного обліку грошових документів за їх видами та видами валюти із використанням аналітичних рахунків 1 «Розрахункові чеки до їх інкасування» і 2 «Дорожні та іменні чеки» до субрахунків 331 і 332, а також запропоновано регістр аналітичного обліку – Журнал обліку грошових документів. 4. Запровадження у вітчизняній практиці обліку нового об'єкта – грошових еквівалентів, введеного П(С)БО 4, викликало наукову дискусію щодо доцільності його виокремлення як самостійного об'єкта обліку. Доведено, що еквіваленти грошових коштів мають виділятися як вид фінансових активів для спрощення техніки складання Звіту про рух грошових коштів і більш точного розкриття обсягу інвестицій, за якими передбачається одержання додаткового доходу, а не підтримка поточної купівельної спроможності грошей. Удосконалено методику обліку операцій з еквівалентами грошових коштів, борговими цінними паперами через запровадження групування доходів і витрат інвестиційної діяльності на рахунках 74 і 95, які пропонуємо називати відповідно «Доходи інвестиційної діяльності» «Витрати інвестиційної діяльності», а також системи аналітичних рахунків до рахунку 35. 5. Доведено, що доцільно диференціювати будівельні контракти із судноремонту та суднобудування залежно від строку виконання, умов оплати, підходу до ціноутворення, а також обґрунтовано необхідність застосування методу завершеного контракту для короткострокових і методу поетапного виконання робіт – для довгострокових контрактів. З огляду на те, що формування дебіторської заборгованості замовників залежить від оцінки доходу при виконанні довгострокового будівельного контракту, наведено порядок визначення первісної оцінки дебіторської заборгованості замовника. Розроблено пропозиції щодо внесення змін до окремих положень П(С)БО 18 «Будівельні контракти». 6. Розвиток фінансової системи України передбачає розширення практики продажу або переуступки боргів за допомогою векселів або операцій факторингу. Беручи до уваги наявність у вітчизняній і зарубіжній практиці кількох альтернативних методик обліку залежно від юридичного тлумачення умов угод із продажу боргів, розроблено методику обліку факторингу за угодами із застереженнями «з оборотом на продавця» та «без обороту». 7. Необхідною умовою ефективного управління грошовими потоками та забезпечення оперативності прийняття рішень щодо забезпечення поточної й прогнозної платоспроможності є наявність якісної та своєчасної інформації про наявність і рух ліквідних активів. У роботі обґрунтовано методичні підходи до формування фінансової й управлінської звітності, уточнено класифікацію та групування активів у балансі, що поліпшує його аналітичні властивості. 8. Використання комп'ютерних систем обліку розширює технічні прийоми формування оперативних та періодичних звітів. З їх застосуванням розроблено модель автоматизованої обробки інформації про рух грошових коштів у системі «1С:Підприємство», форми звітів про рух грошових коштів та методику їх формування у комп’ютерному середовищі. 9. Запропоновано розширену логічну модель аналізу ліквідних активів для різних категорій користувачів фінансової звітності, уточнено склад і порядок розрахунку показників ліквідності, грошових потоків. Обґрунтовано, що комплексна оцінка ліквідних активів ґрунтується на вивченні структури активів за ступенем ліквідності та трьох груп коефіцієнтів: показників ліквідності ліквідаційного й операційного типу, показників структури фінансування і показників оцінки грошових потоків. Для полегшення їх інтерпретації установлено середньо галузевий рівень показників із застосуванням середніх і квартильних оцінок. 10. Вдосконалення методики внутрішнього аналізу ліквідних активів полягає у визначенні мети та напрямів його проведення, розробці моделі поточного аналізу й планування грошових потоків з урахуванням розвитку системи управлінської звітності про рух грошових коштів. В умовах невизначеності обґрунтовано доцільність застосування методу експоненційного згладжування, планування цільового чистого прибутку, ситуаційного підходу з використанням моделі можливого зростання (sustainable growth rate), методів нормативного прогнозування. Запропонована методика дасть змогу узгодити планову потребу у фінансових ресурсах і ступінь її покриття за рахунок самофінансування, врахувати величину дивідендних виплат, установити плановий рівень прибутковості, фінансового ліверіджу, рівня віддачі активів, додержання яких необхідно контролювати для забезпечення їх позитивної дії на зростання грошових коштів. | 