Розвиток ринкових відносин в Україні в значній мірі взаємопов’язаний із поступовою трансформацією корпоративних відносин, що передбачають спільне використання капіталу. Вказане характеризується, серед іншого, територіальним та часовим відокремленням власників від капіталу та від управління ним. На підставі вказаного методика обліку та аналізу операцій із акціями власної емісії має бути спрямована на єдину мету – забезпечення інформаційних потреб суб’єктів корпоративних відносин. Проведені теоретичні та практичні дослідження економічної сутності корпоративних відносин, стану і перспектив подальшого розвитку обліку та аналізу операцій з акціями власної емісії з урахуванням сучасних умов господарської діяльності акціонерних товариств, дозволили сформулювати наступні висновки та пропозиції щодо їх вдосконалення: 1. Розглянуто економічну сутність корпоративних інтересів, у тому числі тих, що опосередковані емісією акцій. З метою визначення напрямів розподілу ресурсів акціонерного товариства класифікацію корпоративних інтересів доповнено таким критерієм, як часовий. За цим критерієм інтереси суб’єктів корпоративних відносин поділяються на довгострокові та короткострокові. Реалізація довгострокових інтересів передбачає більші реінвестиції у акціонерне товариство, ніж реалізація короткострокових інтересів, які можуть бути задоволені виплатою більшої суми дивідендів у поточному періоді. Застосування часового критерію дасть змогу вибудувати облікову політику акціонерного товариства адекватно до інтересів інвесторів. 2. З урахуванням ролі акціонерного капіталу, окреслені його функції на макроекономічному рівні. 3. Для того, щоб дійсні та потенційні інвестори могли приймати ефективні рішення, базуючись на даних фінансової звітності, запропоновано визначити обов’язковість та затвердити механізм публікації порівняльної інформації у випадку зміни облікової політики акціонерного товариства. Це дасть змогу в більшій мірі дотриматися вимог чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Уникнути формального підходу до обов’язковості такої публікації дозволить реалізація пропозиції, що полягає у необхідності встановлення нормативу обов’язкового порогу суттєвості для визначення доцільності (недоцільності) публікації порівняльної інформації про зміну облікової політики. 4. У випадку, якщо акції, під час їх первісної емісії, розповсюджуються за вартістю, що перевищує їх номінальну вартість, різницю пропонується відображати не за рахунком 46 „Неоплачений капітал”, як це передбачено окремими нормативно-правовими актами, а за дебетом рахунків обліку активів та за кредитом субрахунку 421 „Емісійний дохід”. Запропоноване дасть змогу уникнути того, що за даними 1-го розділу пасиву Балансу не буде відображено неоплаченого капіталу, коли він фактично матиме місце. 5. З урахуванням економічної сутності індексації балансової вартості основних фондів, що є одним із джерел збільшення статутного капіталу акціонерних товариств, запропоновано визначити порядок списання суми такої індексації по аналогії із списанням дооцінки основних засобів, що проводиться відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Вказане дасть змогу більш реально оцінювати активи акціонерного товариства та джерела їх формування, адже суми індексації, як правило, не наближають вартість основних фондів до ринкової вартості. 6. З метою відокремлення інформації про індексацію та дооцінку основних засобів, що проводиться з урахуванням вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку, запропоновано вести окремі аналітичні рахунки для обліку відповідних сум. Зазначене поліпшить якість інформації про обсяги джерел збільшення статутного капіталу, з тих, що передбачені чинними нормативно-правовими документами. 7. З метою захисту інтересів кредиторів, запропоновано визначати суму, на яку може бути зменшено статутний капітал акціонерного товариства при зменшенні номінальної вартості акцій, співставляючи зі статутним капіталом не загальну вартість активів, а лише власний капітал. 8. Під час виплати акціонерам – фізичним особам компенсації при зменшенні розміру статутного капіталу є досить проблематичним питання щодо того, хто є податковим агентом стосовно податку з доходів фізичних осіб: акціонерне товариство, або сама фізична особа. Прямої відповіді на таке питання чинними нормативно-правовими актами не передбачено. Враховуючи вимоги Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, обґрунтовано, що сума компенсації зменшує витрати фізичної особи, які мають бути враховані під час розрахунку інвестиційного прибутку, що і є безпосереднім об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Отже, акціонерне товариство не повинно утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб при виплаті акціонерам – фізичним особам компенсації внаслідок зменшення величини статутного капіталу. 9. Для задоволення інформаційних потреб користувачів фінансової звітності, Звіт про фінансові результати, що передбачений чинними нормативно-правовими актами для суб’єктів малого підприємництва, пропонується доповнити розділом, аналогічного за змістом до розділу ІІІ Звіту про фінансові результати, форма якого передбачена для акціонерних товариств, які не відносяться до суб’єктів малого підприємництва. Це поставить у рівні умови акціонерів акціонерних товариств, що відносяться до суб’єктів малого підприємництва та тих товариств, що не є такими суб’єктами. 10. Згідно чинних нормативно-правових актів за дебетом субрахунку 451 „Вилучений капітал” викуплені акціонерним товариством у акціонерів акції мають відображатися за фактичною собівартістю, яка формується з урахуванням вартості придбання таких акцій. Тобто, викуплені акції відображаються в Балансі акціонерного товариства за фактичною собівартістю. З урахуванням міжнародного досвіду запропоновано надати акціонерним товариствам право вибору методу обліку викуплених у акціонерів акцій: за фактичною собівартістю або за номінальною вартістю. Критерієм вибору має стати суттєвість відхилення фактичної собівартості від номінальної вартості акції, що має місце на конкретному акціонерному товаристві протягом певного періоду часу. Обґрунтовано, що у випадку, якщо вказане відхилення є суттєвим, а акції обліковуватимуться за методом фактичної собівартості, за даними 1-го розділу пасиву Балансу зацікавленою особою може бути прийняте рішення, неадекватне стану справ. Адже вказаний розділ, відповідно до вимог чинних вітчизняних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, може не конкретизувати дані про те, яка частина статутного капіталу вилучена. 11. Кореспонденція рахунків, передбачена нормативно-правовими актами для обліку розподілу прибутку не в повній мірі реалізовує права акціонерних товариств, що надані їм чинним законодавством України. Внаслідок чого у обліку окремих акціонерних товариств накопичується нерозподілений прибуток, який фактично, вкладений у їх розвиток. Аби уникнути такої ситуації обґрунтовано можливість розширення кореспонденції рахунків щодо обліку господарських операцій, пов’язаних із використанням прибутку акціонерного товариства. Зазначене дозволить уникнути складних процедур, пов’язаних з додатковою емісією акцій. 12. Згідно вимог нормативно-правових актів у Звіті про рух грошових коштів не відображаються операції, що не пов’язані із рухом грошових коштів. До таких операцій відноситься отримання від акціонерів матеріальних цінностей у якості внесків до статутного капіталу акціонерного товариства. Отже, при складанні Звіту про рух грошових коштів, виникає необхідність виокремити інформацію про згадані операції. Для цього запропоновано обліковувати матеріальні цінності, отримані як внесок до статутного капіталу, за окремими аналітичними рахунками. Це дасть змогу суттєво полегшити облікову роботу, зменшити ймовірність помилки та підвищити достовірність та інформативність фінансової звітності акціонерного товариства. 13. Враховуючи, що основна мета аналізу операцій з акціями власної емісії акціонерних товариств полягає у задоволенні інформаційних потреб зацікавлених осіб, запропоновано організаційно-інформаційну модель аналізу доповнити блоком, що класифікує користувачів аналітичної інформації. Це дасть змогу суб’єкту та виконавцю аналітичних робіт адекватно зорієнтуватися на вимоги споживача у методах аналізу, необхідній інформаційній базі та інших аналітичних аспектах. 14. Застосування окремих методик визначення інвестиційної привабливості акціонерного товариства обумовлює використання для порівняння показників акціонерних товариств, які мають подібні характеристики до того акціонерного товариства, що аналізується. З урахуванням викладеного, таку складову організаційно-інформаційної моделі як інформаційне забезпечення, запропоновано класифікувати за джерелами формування на зовнішні та внутрішні. Вказане дасть змогу суб’єкту аналізу враховувати можливі обмеження при формуванні мети та завдань аналізу. 15. Під час обґрунтування очікуваних основних параметрів діяльності на наступні періоди та з метою захисту інтересів акціонерів, акціонерне товариство має враховувати у складі цільового прибутку суму дивідендів, яку слід буде виплатити акціонерам за результатами господарської діяльності у таких періодах. Для цього запропоновано механізм розрахунку коригування цільового прибутку на величину, що забезпечить належну виплату дивідендів, з урахуванням їх середньої величини за декілька попередній років. Застосування вказаного механізму дає змогу визначати реальні величини показників господарської діяльності акціонерного товариства (наприклад, обсяги продажу товарів тощо), які базуються на показнику цільового прибутку. 16. В процесі господарської діяльності у акціонерного товариства може виникнути необхідність поповнення грошової маси. Як правило, акціонерне товариство має декілька джерел залучення коштів у вигляді власного або залученого капіталу. Однак, використання коштів передбачає відповідні витрати. Інформацією про вартість залученого капіталу необхідно володіти на етапі обрання відповідного джерела. З урахуванням викладеного, запропоновано методику порівняння вартості капіталу, залученого із різних джерел, застосування якої дає змогу акціонерному товариству раціонально планувати витрати. | 