У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо методики обліку та аналізу витрат по наданню послуг зв’язку та тарифоутворення на телекомунікаційних підприємствах України. Сформульовано низку висновків концептуально-теоретичного та науково-практичного характеру, які свідчать про досягнення поставленої мети і вирішення головних завдань дослідження. 1. Оцінка діяльності телекомунікаційної компанії як з боку користувачів, так і з боку зацікавлених інвесторів внутрішньо пов’язана з тарифами. Це викликає потребу створення умов для прозорого і об’єктивного механізму тарифоутворення і тарифного регулювання, який має ґрунтуватись на такому показнику, як «витрати на надання послуг». Тому побудова і чітка організація обліку витрат, їх класифікація, розподіл є основними завданнями кожного телекомунікаційного підприємства. 2. Доведено, що альтернативні види цінового регулювання, які широко використовують розвинені країни в галузі телекомунікації, мають великі переваги як з боку регулювання ставки дохідності, так і з боку інвестиційної привабливості. Найбільш поширеним методом цінового регулювання в галузі телекомунікацій є метод граничного ціноутворення (Pries Cap), який полягає у використанні спеціальної формули, заздалегідь встановленої регуляторним органом для визначення того, наскільки фірма-монополіст може збільшувати ціну на послуги. 3. Методика та організація обліку й аналізу витрат діяльності підприємства суттєво залежать від економічних, організаційних, технологічних особливостей основного виробництва, оскільки саме тут найбільш чітко відображується специфіка галузі. Так, до групи чинників, які впливають на структуру витрат і собівартість послуг зв’язку, що надаються телекомунікаційними підприємствами, належать: одночасність надання і споживання послуг зв’язку в часі, що унеможливлює відокремленість собівартості виготовлених послуг від собівартості реалізованих послуг; відсутність незавершеного виробництва; велика частка постійних витрат; одні й ті самі виробничі ресурси підприємства беруть участь у створенні різних видів послуг зв’язку. 4. Одним із найважливіших завдань системи управління витратами телекомунікаційної галузі є економічно обґрунтована і виважена їх класифікація. На основі вивчення праць вітчизняних та зарубіжних науковців з цього питання і здійснення аналізу існуючих підходів до визнання, оцінки, класифікації та розподілу витрат запропоновано вдосконалити діючу класифікацію витрат із введенням до П(С)БО 16 «Витрати» наступних термінів: витрати періоду та затрати за елементами, Виходячи із організаційно-технологічних особливостей телекомунікаційних підприємств ввести в облікову систему класифікацію витрат на постійні та змінні й рекомендувати її впровадження на підприємствах досліджуваної галузі. 5. Вперше для телекомунікаційної галузі розроблено модель розподілу витрат залежно від обсягу наданих послуг і встановлено, що в галузі зв’язку таке співвідношення становить: 70% - постійні витрати і 30% - змінні витрати. Запропоновано здійснювати такий розподіл на стадії первинного обліку введенням до бухгалтерських регістрів з обліку витрат цієї класифікаційної ознаки. 6. Здійснено поглиблений аналіз витрат за такими класифікаційними ознаками, як постійні та змінні витрати, і на їх основі проведено аналіз, який враховує взаємодію обсягів виробництва послуг зв’язку і прибутку (CVP- аналіз). Такий аналіз дасть змогу підприємствам зв’язку визначати обсяги виробництва при яких покриваються як змінні так і постійні витрати, а також, визначати критичну точку беззбитковості або поріг рентабельності. 7. Наведено методику визначення критичного рівня тарифу, при якому він дорівнюватиме собівартості, а прибуток і рентабельність будуть нульовими. Це дозволить операторам зв’язку оптимізувати тарифи на основні телекомунікаційні послуги, забезпечити рентабельність цих послуг, підвищити ефективність функціонування операторів зв’язку на ринку послуг, обґрунтувати прийняття управлінських рішень з тарифної політики. 8. Виходячи з того, що підвищення ефективності роботи телекомунікаційних підприємств потребує досягнення найбільшого ефекту на одиницю (1 грн.) здійснених витрат, запропоновано два шляхи: перший – підвищення прибутковості. Однак аналіз показників діяльності свідчить про зменшення прибутковості телекомунікаційних підприємств ВАТ «Укртелеком», що відбувається за рахунок зростання обсягів наданих послуг зв’язку мобільними операторами зв’язку та за рахунок фіксованих тарифів на основні послуги зв’язку в національного оператора зв’язку; другий – скорочення витрат. Запропонована методика проведення аналізу дає змогу оцінити зміну витрат, особливо їх постійної частини при зменшенні обсягів наданих послуг (трафіку). 9. Доведено, що здійснення аналізу впливу витрат на прибуток та обсяг послуг і виявлення шляхів їх скорочення матиме більший вплив на рівень рентабельності, ніж збільшення прибутковості за рахунок підвищення тарифів. 10. Процес встановлення цін має бути максимально чутливим до будь-яких змін (зовнішніх та внутрішніх) і тут суттєву роль відіграє вірогідна інформація про отримання прибутку від різних тарифних планів, що можуть надати своїм користувачам оператори зв’язку. Тому запропонована методика щодо визначення оптимального тарифного плану є актуальною в процесі демонополізації галузі зв’язку. | 