За результатами дослідження обґрунтовано теоретичні і методичні положення та розроблено практичні рекомендації з удосконалення бухгалтерського обліку і аудиту нематеріальних активів підприємств, які дають змогу зробити такі висновки. 1. Тенденції розвитку нематеріальних активів потребують дослідження їх обліку. На основі ретроспективного вивчення обліку операцій з нематеріальними активами виділено перспективні напрями і можливості їх вирішення з врахуванням набутого досвіду. До проблем, виявлених та вирішених у ході дослідження за допомогою історичного аналізу, слід віднести: тлумачення економіко-правової сутності нематеріальних активів, класифікацію нематеріальних активів, відображення інформації про нематеріальні активи в фінансовій звітності. У результаті дослідження з'ясовано періоди розвитку уявлень про нематеріальні активи та визначено тенденції використання нематеріальних активів в Україні. 2. Для правильного відображення ресурсів, витрат та результатів господарської діяльності в обліку необхідне їх однозначне коректне економіко-правове тлумачення. Існування різних точок зору щодо сутності нематеріальних активів зумовлено різними підходами у поглядах на їх природу. Порівняння термінів “активи” та “капітал” показує, що використання поняття “інтелектуальний капітал” є менш виправданим порівняно з поняттям “нематеріальні активи”. Поняття “нематеріальні активи” передбачає як критерії віднесення до такого виду активів відсутність матеріальної форми, довгостроковість використання та здатність приносити дохід. 3. Для отримання за даними обліку достовірної інформації про операції з нематеріальними активами з достатнім рівнем аналітичності необхідна розробка класифікації нематеріальних активів відповідно до потреб виробничого і фінансового менеджменту, бухгалтерського обліку та аудиту. Аналіз літературних джерел свідчить, що існуюча класифікація нематеріальних активів не характеризується науковим підходом, а має вибірковий характер, що, в свою чергу, не дає змоги враховувати в бухгалтерському обліку різноманітність цього виду активів. Запропонована автором класифікація нематеріальних активів передбачає їх поділ за такими ознаками: за змістом прав: об’єкти інтелектуальної власності (авторське право, суміжне право, патентне право; правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг) та капіталізовані витрати (комерційна таємниця); за терміном корисного використання об’єкта: з визначеним терміном корисного використання; без визначеного терміну корисного використання; за характером володіння: виключне право володіння; невиключне право володіння. 4. Інформування зовнішніх користувачів потребує розкриття інформації про інвестиції в нематеріальні активи у фінансовій звітності, яка є основним джерелом даних про діяльність підприємства. Однак інформація про нематеріальні активи, вміщена у звітності, є недостатньою для прийняття управлінських рішень. Для вирішення цієї проблеми розроблено методику розкриття у фінансовій звітності підприємств даних про нематеріальні активи з метою отримання зовнішніми користувачами повної та неупередженої інформації про їх наявність та використання. Розроблено методику відображення інвестицій у нематеріальні активи в фінансовій звітності через визначення: умов відображення в фінансовій звітності інвестицій у нематеріальні активи; критеріїв розподілу інвестицій на такі, що відображуються як витрати, і такі, що капіталізуються; підходу до відображення витрат на розробку об’єктів інтелектуальної власності, який дає інвесторам можливість отримати інформацію про інноваційну діяльність підприємства. 5. Документування надає юридичної сили операціям з нематеріальними активами, що відображуються в бухгалтерському обліку. Документи засвідчують права на їх користування, що важливо за умови відсутності матеріальної форми у цього виду активів. Удосконалене документальне забезпечення бухгалтерського обліку нематеріальних активів дає змогу підвищити якість контролю за їх наявністю і рухом. 6. Існуюча практика обліку нематеріальних активів не передбачає відображення в обліку прав на використання (надання у використання) нематеріальних активів, які створюються внаслідок використання ліцензій. Поширення ліцензійних угод свідчить про актуальність розробок у цьому напрямі. Розроблено методичні рекомендації з відображення в обліку прав на використання (надання у використання) нематеріальних активів, а також інформації про отримані права і вид ліцензії. 7. Проведенню аудиту нематеріальних активів перешкоджає наявність проблем, зумовлених специфікою об’єкта аудиту та відсутністю належно розробленої методики. Здобувачем удосконалено методику аудиту нематеріальних активів завдяки виділенню об’єктів, джерел інформації, методичних прийомів, що забезпечують комплексне дослідження операцій з нематеріальними активами в процесі аудиторської перевірки. 8. Процес аудиту нематеріальних активів потребує виконання аналітичних процедур, пов’язаних з вивченням їх стану, руху та ефективності використання. Автором узагальнено основні показники та методики їх розрахунку, що забезпечують проведення аналітичних процедур у процесі аудиту нематеріальних активів. 9. Використання комп’ютерних технологій сприяє поглибленню складу і розширення змісту облікової інформації про нематеріальні активи. У зв’язку з цим запропоновано методику обліку і аудиту нематеріальних активів в умовах використання комп’ютерних технологій, що забезпечує оперативне отримання інформації про цей вид активів. | 