У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліку і аудиту власного капіталу аграрних підприємств у нових умовах господарювання. Дослідження питань обліку та аудиту власного капіталу аграрних підприємств дозволяють зробити такі висновки: 1. Капітал – різнопланова економічна категорія, яка застосовується в бухгалтерському обліку підприємств в умовах ринкових відносин. Суб’єкти господарювання починають свою діяльність при первинному накопиченні капіталу, оскільки він є необхідною умовою для фінансування господарської діяльності, а також джерелом погашення можливих збитків у подальшій діяльності підприємства. З позиції підприємця капітал виражає власність, яка є вартісною оцінкою майна і коштів, які він використовує для здійснення господарської діяльності та одержання прибутку. 2. Власний капітал – це сума внесків (вкладів) засновників, яка відображає обсяг прав власності, оцінених за ринковою вартістю на момент створення суб’єкта господарювання, та вартість, одержана в результаті ефективної діяльності підприємства, зокрема нерозподілений прибуток, безоплатно одержані необоротні активи та суми дооцінки необоротних активів. Визначення елементів власного капіталу набуває специфічних особливостей залежно від організаційно-правової форми відповідного суб’єкта господарювання. Ці особливості зумовлені, насамперед, нормами законодавства, якими встановлено організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств. 3. Визначальним фактором обліку власного капіталу виступає організаційно-правова форма підприємства, оскільки різне правове регулювання майнових відносин та законодавчі вимоги до створення і руху власного капіталу зумовлюють відмінності і в обліку. Особливості формування власного капіталу новостворених агроформувань на базі реформованих КСП зумовлені процесами реорганізації юридичної особи та трансформації відносин власності. 4. Основу власного капіталу підприємства складає статутний капітал, зафіксований в його установчих документах. Він є необхідною умовою створення і функціонування будь-якої юридичної особи. Обов’язковість реєстрації розміру статутного капіталу встановлена законом лише для господарських товариств. Враховуючи роль, значення і функції статутного капіталу, можна стверджувати, що кожний господарюючий суб’єкт, включаючи і приватні підприємства, повинен мати статутний капітал встановленого розміру, зафіксований в його установчих документах. Статутний капітал – це початковий капітал підприємства, який складається з внесків, вкладів власників (засновників, учасників), оцінених за ринковою вартістю на момент створення суб’єкта господарювання, і виражений у грошовій формі і зафіксований в установчих документах підприємства. Для впорядкування інформаційної системи показників і структури фінансової звітності доцільне введення додаткових статей у перший розділ пасиву балансу (“Оплачений статутний капітал” і “ Оголошений статутний капітал”) та у Звіт про власний капітал. 5. У товариствах з обмеженою діяльністю відбуваються зміни у складі його учасників (засновників) в результаті примусового чи добровільного виходу їх зі складу товариства. У той же час відсутні економічно обґрунтовані методики розрахунку вартості частки майна, що повертається засновникові. В роботі досліджено та конкретизовано склад майна товариства, що відноситься до власного капіталу для визначення частки майна, що належить учаснику при виході його з ТОВ. Запропонована методика враховує наявність нерозподілених прибутків, непокритих збитків, резервного та додаткового капіталу і включає в себе шість варіантів. Враховуючи сутність процесів з видачі майна засновникам товариства та його види внесені пропозиції щодо відображення цих процесів в системі обліку. 6. На основі дослідження економічної природи пайового капіталу в роботі визначено його економічну сутність, функції та відмінності від статутного капіталу. В процесі дослідження законодавчих положень та практичної діяльності і виходячи із того, що майно фермерського господарства (ФГ) належить його членам на праві спільної сумісної власності, пропонується облік власності цих господарств здійснювати на рахунку 41 “Пайовий капітал”. Таким чином, пайовий капітал в аграрній сфері формується у сільськогосподарських кооперативах, колективних сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах. Розмір пайового капіталу не реєструють у статуті кооперативу (фермерського господарства) і він формується в міру фактичної передачі пайовиками своїх внесків. Облік пайового капіталу сільськогосподарських кооперативів доцільно здійснювати на таких субрахунках: 411 “Неподільний капітал” 412 “Основний пайовий капітал”, 413 “Додатковий пайовий капітал”, а у фермерських господарствах - на субрахунках 411 “Основний пайовий капітал” і 412 “Додатковий пайовий капітал”. 7. Склад і елементи додаткового капіталу аграрних підприємств залежать від організаційно-правових форм господарювання та періоду створення підприємства (до чи після впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку). Напрямами вдосконалення обліку додаткового капіталу, що визначені у дисертаційній роботі є: приєднання окремих його видів до нерозподілених прибутків, а також уточнення обліку фонду майна соціально-культурної сфери та фонду майна загального користування на підприємствах, що є правонаступниками реформованих КСП. 8. Розвиток ринкових відносин, активізація діяльності сільськогосподарських підприємств та її висока ризиковість вимагають створення ефективного механізму покриття можливих негативних наслідків шляхом формування резервного капіталу у всіх аграрних формуваннях незалежно від організаційно-правових форм господарювання і форм власності. 9. Виходячи із сутності корпоративного права внесено рекомендації щодо нарахування дивідендів засновникам фермерських господарств та приватних підприємств. 10. В сучасних умовах реформування економіки України, функціонування підприємств з різними організаційно-правовими формами та наближення бухгалтерського обліку до міжнародних стандартів постає проблема достовірності облікової інформації як на рівні підприємства, так і на рівні зовнішніх за відношенням до підприємства суб’єктів ринку. Особливої актуальності вона набуває за умов посилення контролю з боку держави за дотриманням підприємствами, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості, вимог чинного законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. За таких умов аудит є одним з невід’ємних видів незалежного фінансового контролю що забезпечує завчасне виявлення відхилень у системі бухгалтерського обліку й складанні звітності та їх усунення підприємствами. Все це і висуває на перший план розробку методики аудиторської перевірки різних ділянок обліку, зокрема проведення аудиту власного капіталу підприємства. 11.Аудит власного капіталу є одним з найважливіших розділів проведення аудиту, оскільки власний капітал є гарантією стабільної діяльності підприємства і від правильності ведення його обліку значним чином відображаються майнові відносини власників. Складовими проведення аудиту власного капіталу є: 1) аудит статутного чи пайового капіталу; 2) аудит формування додаткового капіталу; 3) аудит нерозподілених прибутків та їх використання. Проведення цього комплексу аудиторських перевірок надасть повну інформацію про формування, рух та використання власного капіталу підприємства. | 