Комплексне дослідження теорії та практики обліку інтелектуальної власності в сільському господарстві дозволило зробити ряд висновків, які розв’язують основні завдання дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети: 1. За результатами досліджень в історичному аспекті встановлено, що «інтелектуальна власність» та «нематеріальні активи» це взаємопов’язані, але не тотожні поняття, які поєднують наступні складові: промислова власність, авторські та суміжні з ними права, інші об’єкти інтелектуальної власності. Зважаючи на узагальнені в роботі суттєві відмінності інтелектуальної власності, її слід обліковувати не тільки як нематеріальний актив, а як об’єкт цінної інформації, розголошення якої ще до оформлення охоронних документів спричинить втрату контролю над ресурсом. 2. Доведено, що інтелектуальний продукт стає активом підприємства після оформлення передбаченої законодавством документації, визначення суб’єкта майнових прав та його оцінки, що вказує на важливість документального оформлення прав в процесі визнання інтелектуальної власності у складі активів. Поряд з ознаками нематеріальності для інтелектуальних продуктів важливим є врахування виду прав (майнові і немайнові) та наявності матеріального носія, який уособлює корисні властивості об’єкта. Відображення в обліку інтелектуальної власності як охоронного документа, поряд з матеріальним носієм, сприяє ідентифікації таких активів та контролю за їх збереженням. 3. Уточнено визначення та класифікацію інтелектуальної власності, як об’єкта бухгалтерського обліку, що враховує ознаки нематеріальних активів та характеристики прав, як юридичної категорії, узагальнює економічні та правові аспекти даного поняття. У зв’язку з тим, що група об’єктів промислової власності в міжнародній практиці охоплює ширше коло активів, запропоновано внести уточнення в П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», класифікувавши інтелектуальну власність на об’єкти, які охороняються патентами, засоби індивідуалізації юридичної особи, об’єкти авторського та суміжних з ними прав та інші об’єкти інтелектуальної власності, з метою усунення можливості неоднозначного трактування суті і складу інтелектуальної власності в обліку. 4. В процесі досліджень порядку обчислення вартості створених об’єктів інтелектуальної власності виявлено, що в бухгалтерському обліку їх собівартість починає формуватись з моменту, коли актив відповідає умовам визнання (витрати на розробку). В результаті, балансова вартість нематеріального активу значно відрізняється від собівартості за калькуляцією та ринкової вартості. Обґрунтовано важливість для сільськогосподарських підприємств початкової оцінки селекційних продуктів за собівартістю, з використанням методів витратного підходу для встановлення нижньої межі можливої вартості, що відповідає потребам управління інтелектуальною власністю на сільськогосподарських підприємствах. 5. Запропоновано документальне забезпечення оцінки об’єктів інтелектуальної власності у сільському господарстві за собівартістю, з врахуванням поділу об’єктів на дві групи: створених раніше і тих, що перебувають у процесі розробки, з метою визначення вартості нових сортів, порід й інших інтелектуальних продуктів. Інформація, накопичена у розроблених відомостях, сприятиме прийняттю управлінських рішень в області ціноутворення та аналізу ефективності розробок. 6. Визначено галузеві особливості обліку операцій із створення та використання об’єктів інтелектуальної власності на сільськогосподарських підприємствах, серед яких виділено тривалість процесу, повторення технологічних операцій, непередбачуваність результатів, супроводження реалізації прав передачею біологічних активів та ін. Остання характеристика впливає на відображення тільки матеріальних активів (сортового насіння та племінних тварин), права на використання яких включаються у їх ціну. Запропоновано методику обліку продуктів селекції, яка передбачає супроводження реалізації сортового насіння передачею прав інтелектуальної власності, що дозволить виявити інноваційно-активні сільськогосподарські підприємства. 7. Доведено, що облік створення об’єктів інтелектуальної власності не можливо вести за єдиною методикою у зв’язку зі значними відмінностями у тривалості процесу, співвідношенні витрат на дослідження і розробку, ймовірності отримання результатів, швидкості зміни технологій. Враховуючи зазначене, в роботі запропоновано чотири методи обліку витрат на дослідження і розробку. Для їх застосування на практиці рекомендовано рахунок 156 «Інвестиції у дослідження і розробки», що забезпечить узагальнення витрат на дослідження і розробку, які підлягають аналізу і розподілу. 8. Визначено, що витрати на дослідження в селекції відображаються на рахунках виробництва, що зумовлено особливостями технологічного процесу. Запропоновано всі витрати, пов’язані зі створенням об’єкта, розподіляти на витрати на дослідження і розробку віднесені на фінансові результати, витрати на виробництво дослідних зразків, витрати на розробку, відображені у складі капітальних інвестицій, з відповідним узагальненням на рахунках бухгалтерського обліку. Виділення витрат на виробництво дослідних зразків дозволить визначати повну собівартість селекційних продуктів, яка формується протягом тривалого процесу їх створення. 9. Зроблено розподіл угод з реалізації прав на об’єкти інтелектуальної власності на три групи, які характеризують права учасників і порядок відображення в обліку, що дозволяє врахувати особливості умов договорів на реалізацію прав інтелектуальної власності сільськогосподарським підприємствам, можливість достовірної оцінки та аналізувати обсяг майнових прав, переданих господарству. 10. Запропоновано методику обліку ліцензійних договорів на право використання об’єктів інтелектуальної власності, яка включає уточнення назв синтетичних та позабалансових рахунків, розробку журналу реєстрації укладених ліцензійних договорів та дотримання умов їх виконання, що забезпечить розмежування в обліку виключних прав, підтверджених охоронними документами (патентами, свідоцтвами), та об’єктів інтелектуальної власності, отриманих на підставі ліцензійних договорів, проведення оперативного аналізу ефективності їх використання. 11. Удосконалено картку аналітичного обліку об’єкта інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів, акт введення в господарський оборот об’єкта інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів, що дозволяє використовувати їх для об’єктів інтелектуальної власності, які обліковуються на позабалансових рахунках. Передбачається посилення аналітичності показників та зазначення матеріальної складової об’єкта, з метою забезпечення контролю за збереженням активу ще до оформлення охоронних документів державного зразка. |
