Проведене дослідження теоретичних, методичних та практичних питань бухгалтерського обліку та економічного аналізу дало можливість вирішити наукове завдання, що виявляється в удосконаленні обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами. В результаті дослідження сформульовано низку висновків теоретичного, методичного та науково-прикладного характеру, які забезпечують вирішення завдань дисертаційного дослідження: 1. В умовах трансформаційної економіки ринок цінних паперів характеризується як механізм перерозподілу капіталів між суб’єктами різних видів економічної діяльності. Невід’ємним елементом цього механізму є банківська система як комплекс спеціалізованих фінансових інститутів, спроможних концентрувати та інвестувати значні обсяги капіталів. Таке визначення є теоретичним підґрунтям методичного інструментарію обліку та аналізу операцій банків з цінними паперами. 2. Цінні папери, що обертаються на ринку, неоднорідні за своєю економічною природою. З огляду на це, короткострокові боргові цінні папери слід відносити до грошового ринку, а довгострокові боргові цінні папери та акції – до ринку капіталів. Водночас боргові цінні папери виступають елементом ринку позичкових капіталів, а прості акції залишаються поза його межами. Специфіка привілейованих акцій полягає в тому, що вони у більшості випадків не надають інвестору права контролю над підприємством і, окрім цього, передбачають фіксований дохід, а отже, їх слід відносити до ринку позичкових капіталів. Цей висновок став теоретико-методологічною основою для розробки пропозицій щодо зміни підходів до обліку привілейованих акцій. 3. З урахуванням принципу переваги економічної сутності над юридичною формою, емітовані банком привілейовані акції варто обліковувати як інструменти залучення позичкового капіталу, якщо умовами емісії передбачені фіксовані чи обумовлені строки їх викупу або фіксований чи обумовлений дохід, вищий за середні ставки дохідності на ринку позичкових капіталів. Невиконання цих умов дає підстави для віднесення привілейованих акцій до інструментів власного капіталу. З урахуванням даних положень, запропоновані зміни до діючого плану рахунків бухгалтерського обліку банків України – запровадження групи рахунків 333 “Привілейовані акції, які є зобов’язанням банку” та рахунку 7054 “Витрати за привілейованими акціями, які є зобов’язанням банку”. Відповідні зміни рекомендовано внести до форм фінансової звітності. 4. Зважаючи на загальний характер опису облікових процедур в інструктивних документах НБУ та особливості облікової політики конкретного банку, існує потреба у розробці внутрішньобанківських нормативних документів з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами з метою підвищення керованості банком, стандартизації банківських продуктів та зменшення ймовірності помилок у роботі персоналу. Автором запропоновано типову структуру технологічної карти, яка включає: загальні положення, нормативно-правове забезпечення, бухгалтерські рахунки, первинні документи та облікові регістри, порядок здійснення та обліку операцій, види контролю, засоби мінімізації ризиків. У процесі дослідження розроблено технологічні карти за основними операціями з цінними паперами, які запроваджено у практичну діяльність АКБ “Інтербанк”. 5. Підвищення точності оцінки об’єктів обліку через застосування методу ефективної ставки відсотка для амортизації дисконту та премії за борговими цінними паперами викликає потребу у розробці методики розрахунку амортизації. Запропонована автором методика дозволяє відповідно до чинних інструктивних матеріалів точно розрахувати місячну суму амортизації та врахувати особливості конкретних операцій (зміну відсоткової ставки, часткове погашення основної суми боргу, виплата відсотків та погашення цінних паперів у будь-який день місяця). 6. Бухгалтерський облік у системі економічних наук традиційно розглядається як інформаційна база економічного аналізу. Впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку ставить більш суворі вимоги до якості бухгалтерської інформації, що потребує пошуку нової методологічної бази для оцінки фінансових інструментів. Науково обґрунтовані та апробовані методи аналізу доцільно використовувати для розробки методики оцінки цінних паперів з метою їх адекватного відображення в бухгалтерському обліку. Це обумовлює перехід на якісно новий рівень розуміння взаємозв’язків обліку та аналізу як наук. 7. Підвищення якості управління портфелем цінних паперів можливе за умови запровадження в практику вітчизняних банків загальновизнаних методів аналізу цінних паперів. У результаті критичної оцінки та співставлення методів технічного та фундаментального аналізу дана їх узагальнена класифікація залежно від предмету, методу, мети аналізу, способу вимірювання дохідності та ризику. 8. З метою прийняття виважених управлінських рішень потрібно приділяти належну увагу аналізу цінних паперів, які обертаються на ринку, тому слід відійти від позицій, що об’єктами внутрішньобанківського аналізу можуть бути виключно банківські операції, активи, зобов’язання та капітал. Наслідком такого підходу є нове визначення об’єктів аналізу цінних паперів: 1) для попереднього аналізу: прогнозована дохідність та ризик цінних паперів, що обертаються на ринку, та можливих комбінацій цінних паперів; 2) для поточного аналізу: фактична та прогнозована дохідність і ризик цінних паперів у портфелі банку, прогнозована дохідність і ризик цінних паперів, що обертаються на ринку, та їх можливих комбінацій; 3) для підсумкового аналізу: фактична дохідність портфеля цінних паперів банку за певний період. 9. Діючі способи оцінки цінних паперів у портфелі банку не враховують особливостей українського ринку. Автором репрезентовано методику оцінки цінних паперів, розроблену за результатами дослідження динаміки курсів різних видів цінних паперів протягом 12 місяців. З метою оцінки цінні папери поділено на такі групи: 1) ті, за якими постійно укладаються угоди (понад 40 угод на рік); 2) ті, за якими періодично укладаються угоди (від 10 до 40 угод на рік); 3) ті, за якими угоди укладаються рідко (менше 10 угод на рік). Доведено, що цінні папери першої групи доцільно оцінювати за максимальною ціною купівлі, визначеної в останній день котирування. За другою групою оцінку варто проводити на основі останньої ціни угоди за умови, що фондовий індекс змінився менше як на 50%, в протилежному разі такі цінні папери слід оцінювати так само, як і за третьою групою з використанням загальноприйнятих методів аналізу (капіталізації доходів та дисконтування майбутніх грошових потоків). 10. Результатом удосконалення методики аналізу операцій банку з цінними паперами стала конкретизація джерел інформації для аналізу, якими є рахунки бухгалтерського обліку за кожним портфелем цінних паперів. З метою розрахунку дохідності портфеля за звітний період розроблено метод уточненої дохідності, зваженої у часі, який передбачає таку послідовність дій: 1) поділ кварталу на періоди, протягом яких сума інвестицій залишається незмінною; 2) розрахунок суми доходів, отриманих за кожний період; 3) визначення дохідності періодів з урахуванням їх тривалості; 4) розрахунок квартальної дохідності на основі дохідностей періодів за формулою середньозваженої; 5) розрахунок річної дохідності портфеля на основі квартальних дохідностей. Така методика підвищує точність розрахунку, оскільки, на відміну від існуючих, враховує не лише зміни у портфелі цінних паперів, а й тривалість інтервалів часу, протягом яких сума інвестицій залишалася незмінною. |
