В дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми з удосконалення оцінки, бухгалтерського обліку та аудиту корпоративних і боргових фінансових інвестицій. Запропоновано нові організаційні та методичні підходи щодо здійснення аудиторських перевірок фінансових інвестицій як складової частини звітності та як самостійного завдання з аудиту спеціального призначення. Результати дослідження дозволили зробити такі висновки: 1. Фінансові інвестиції це активи, що вкладені у інші суб’єкти господарювання в обмін на корпоративні права чи набуття боргових зобов’язань з метою отримання прибутку або інших вигод. Під корпоративними фінансовими інвестиціями слід розуміти вкладені активи в обмін на отримання частки у капіталі та прав на участь в управлінні об’єктом інвестування, а під борговими фінансовими інвестиціями – активи, отримані у вигляді набуття боргових зобов’язань взамін на вкладені кошти. 2. До найбільш важливих класифікаційних ознак, за якими доцільно вести облік фінансових інвестицій, слід віднести їх поділ за терміном утримання (поточні, довгострокові), з позиції власності (корпоративні, боргові) та з метою оподаткування. Класифікація за терміном утримання передбачена діючими стандартами обліку і широко застосовується на практиці. Класифікація з метою оподаткування також має практичне застосування, але її критерії не впливають на оцінку та облік фінансових інвестицій з їх подальшим відображенням у фінансовій звітності. Класифікація за відношенням до власності не передбачена нормативними актами, що регламентують ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, і водночас є важливою для користувачів фінансової звітності. Тому доцільно увести в систему обліку і передбачити показники звітності, що стосуються: фінансових інвестицій, що засвідчують корпоративні права; фінансових інвестицій, що мають боргову природу. 3. Фінансові інвестиції, що надають право власності, але не дають можливості суттєво впливати на інвестоване підприємство, згідно з діючими П(С)БО повинні відображатися в обліку і балансі за справедливою вартістю або, якщо останню достовірно визначити неможливо, за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності. Зазначені методи оцінки, зокрема метод оцінки за справедливою вартістю та власне методика зменшення корисності, не знайшли широкого застосування у вітчизняній практиці через відсутність розвиненого фондового ринку та відповідно ефективних методів визначення справедливої вартості. Тому запропоновано використовувати кілька методів оцінки корпоративних та боргових фінансових інвестицій з можливістю обрання альтернативного підходу оцінки (за історичною собівартістю) у разі неможливості застосування методу оцінки за справедливою вартістю або застосування методу оцінки, що базується на зменшенні корисності. 4. Запропоновані форми первинної документації (акти приймання-передачі корпоративних та боргових фінансових інвестицій) дозволяють одержувати більш повну і достовірну інформацію стосовно фінансових інвестицій, в т.ч. й для корпоративних і боргових інвестицій. Розроблені програмні модулі для забезпечення обліку фінансових інвестицій з використанням електронної та паперової форм документів на базі програмного продукту 1С:Підприємство дозволяють автоматично формувати бухгалтерські записи, а зведена таким чином інформація буде служити основою для складання проміжної та регламентованої звітності в автоматизованому режимі. 5. З метою відокремленого обліку корпоративних і боргових фінансових інвестицій запропоновано внести зміни до діючого Плану рахунків, регістрів бухгалтерського обліку, показників фінансової звітності. Зокрема, до синтетичного рахунку 14 «Фінансові інвестиції» доцільно ввести такі субрахунки: 141 „Корпоративні фінансові інвестиції за методом обліку участі у капіталі” - для обліку корпоративних фінансових інвестицій з суттєвим впливом інвестора; 142 „Інші корпоративні фінансові інвестиції” - для обліку інших корпоративних фінансових інвестицій; 143 „Боргові фінансові інвестиції” - для обліку боргових фінансових інвестицій. В балансі підприємства з метою розширення його інформативності корпоративні фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі у капіталі, доцільно відображати як частку в активах та зобов’язаннях в розгорнутому виді з включенням до валюти балансу лише чистої вартості вкладеного капіталу. 6. Операції з надходження та вибуття фінансових інвестицій слід відображати в обліку з використанням рахунків розрахункового типу. Для таких цілей запропоновано використовувати субрахунок 377 „Розрахунки з іншими дебіторами” та субрахунок 685 „Розрахунки з іншими кредиторами” відповідних рахунків 37 та 68. Це дозволить більш чітко розмежовувати інвестиційні процеси на підприємстві між періодами, зокрема, часом набуття корпоративних прав і моментом погашення інвестором зобов’язань щодо здійснення інвестицій. 7. Об’єктами обліку боргових фінансових інвестицій слід вважати: фінансові активи, призначені для продажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові позики та інші. Факторами, що негативно впливають на корисність боргових фінансових інвестицій, є: невідповідність основних фінансових показників встановленим нормативам; розриви контрактів, пов’язаних з основною діяльністю; ймовірність реорганізації або банкрутства; реструктуризація зобов’язань тощо. Доведено неточність розрахунку ефективної ставки відсотка при здійснені обліку боргових інвестицій за методом амортизованої собівартості за методикою, що наведена в П(С)БО 12 „Фінансові інвестиції”. Як альтернативний підхід, який дозволяє усунути цей недолік, запропоновано використовувати можливості програмного продукту фірми Microsoft, зокрема табличний редактор Excel, для автоматизованого розрахунку ефективної ставки відсотка і амортизації дисконту (премії). 8. Особливості інвестування на умовах здійснення спільної діяльності полягають у застосуванні відокремленої системи рахунків, схеми облікових процедур, структури облікових регістрів, показників звітності. Уповноважений учасник повинен вести облік витрат і доходів від спільних проектів відокремлено від власної господарської діяльності з використанням додатково введених рахунків та регістрів бухгалтерського обліку. Запропонована методика бухгалтерського обліку фінансових результатів та їх розподілу між учасниками спільної діяльності дає можливість гармонізувати національну систему обліку до вимог цивільного та податкового законодавства України. 9. Аудит фінансових інвестицій доцільно класифікувати в залежності від завдань, що ставляться замовником: - у складі фінансової звітності; - при виконанні завдань спеціального призначення. Аудиторські перевірки за цими напрямками мають певні особливості та відповідно різну мету, завдання, плани та програми перевірок, робочі та підсумкові документи. Основна відмінність аудиту фінансових інвестицій при виконанні завдань спеціального призначення та при їх перевірці у складі фінансової звітності полягає в тому, що у першому випадку він базується на оцінці інвестиційної привабливості майбутніх об’єктів для здійснення інвестицій, аналізі ефективності вкладених коштів, у іншому – на підтвердженні інформації про правильність відображення фінансових інвестицій у звітності. За цими напрямками встановлено порядок документування аудиту фінансових інвестицій, структуру аудиторських процедур, тести контролю фінансових інвестицій. Визначено чинники, які впливають на форму і зміст робочих документів для аудиту фінансових інвестицій. 10. Порядок проведення аудиту інвестицій при консолідації фінансової звітності доцільно проводити за спеціально розробленим алгоритмом, планом та програмою такого виду перевірок. Слід також враховувати обмежувальні фактори в аудиті при консолідації капіталів (в залежності від ступеня контролю та підконтрольності), які впливають на схеми проведення аудиторських перевірок та допомагають виявляти типові порушення в обліку фінансових інвестицій в пов’язані сторони. Найбільш суттєвими помилками при складанні консолідованої звітності, на які потрібно звернути увагу аудитору, є: завищення валюти консолідованого балансу через включення до неї внутрішніх інвестицій (материнської компанії в дочірні підприємства); приєднання до валюти консолідованого балансу внутрішньогрупових оборотів та внутрішньогрупових сальдо; завищення доходності через включення у консолідований звіт нереалізованих прибутків; неврахування при консолідації частки меншості. | 