У дисертації наведено узагальнення теоретичних засад визначення та обліку фінансових результатів для фіскальних цілей та запропоновано нове вирішення наукового завдання формування облікового забезпечення оподаткування прибутку підприємств. Результати дослідження дозволили зробити висновки теоретичного, методичного та практичного характеру, які зводяться до наступного. 1. Діюча система бухгалтерського обліку не створює умов для належного інформаційного забезпечення процесу оподаткування суб’єктів господарювання. З метою формування повної та неупередженої інформації щодо результатів діяльності підприємства, яка б відповідала потребам всіх груп користувачів, обґрунтовано необхідність виокремлення податкового обліку в окрему підсистему бухгалтерського та визначення оподатковуваного прибутку окремо від загального фінансового результату. 2. Використання категорії “податковий облік” характеризується безсистемністю, що зумовлено, зокрема, відсутністю чіткої дефініції та її законодавчого закріплення в законодавстві. У зв’язку з цим, запропоновано власне трактування, відповідно до якого податковий облік слід вважати підсистемою бухгалтерського, яка являє собою систему збору, фіксації та узагальнення інформації, необхідної для визначення бази нарахування податків та податкових платежів відповідно до норм податкового законодавства, складання податкової звітності та здійснення заходів з податкового планування. За результатами узагальнення природи податкового обліку виокремлено дві групи його функцій, що визначають суспільне призначення даної категорії. Перша включає загальні функції, що притаманні системі бухгалтерського обліку в цілому, до неї віднесено інформаційну, аналітичну та контрольну. Друга – специфічні функції, які властиві лише даному виду обліку – фіскальну, стимулюючу та автономності визначення фінансового результату. 3. Відносно автономне функціонування окремих підсистем бухгалтерського обліку – фінансового, податкового та управлінського, зумовлюється реалізацією принципу орієнтації на пріоритетного користувача. Даний принцип лежить в основі застосування особливих методик формування фінансових результатів діяльності суб’єктів господарювання в межах кожної з підсистем, що визначає необхідність його закріплення у Законі України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. 4. Визначення прибутку у податковому і фінансовому обліку базується на єдиній методологічній основі. Водночас, методичні підходи до формування прибутку для цілей оподаткування передбачають оцінку ефективності понесених витрат, тоді як у фінансовому обліку визначається ефективність вкладеного власниками капіталу. Порядок формування оподатковуваного прибутку є компромісом між державою і суб’єктами господарювання, що зумовлює існування особливої методики його розрахунку. 5. Відсутність системності у законодавчому регулюванні порядку ведення податкового обліку зумовлює суттєві розбіжності у тлумаченні економічних категорій для цілей обліку та оподаткування. За результатами аналізу економічної сутності та практики використання категорій “валові доходи” і “валові витрати” застосування їх у податковому законодавстві визнано некоректним. У зв’язку з цим запропоновано при визначенні прибутку до оподаткування використовувати терміни “оподатковувані доходи” та “продуктивні витрати”. 6. З метою забезпечення зіставності показників фінансової і податкової звітності обґрунтовано напрями удосконалення Декларації з податку на прибуток підприємств. Запропоновано структурувати оподатковувані доходи за видами діяльності (доходи від основної, іншої операційної діяльності, прибутки від інвестиційної діяльності та інші доходи), а витрати – за видами діяльності та рівнем продуктивності (витрати операційної діяльності – безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та подвійного призначення; фінансові та інші витрати). 7. Різні підходи до визнання й оцінки доходів і витрат у фінансовому та податковому обліку зумовлюють існування податкових різниць. За результатами систематизації особливостей відображення господарських операцій у податковому обліку, що спричиняють виникнення цих різниць, їх поділено на загальні (спричиняють виникнення податкових різниць як при формуванні доходів, так і витрат) та специфічні (зумовлюють розбіжності лише в оцінці витрат). 8. Запропоновано формувати базу оподаткування податку на прибуток шляхом використання рахунків податкового обліку, які не кореспондують з рахунками бухгалтерського обліку і забезпечують накопичення необхідної інформації про доходи, витрати та прибуток для цілей оподаткування. Дана методика має ряд переваг, зокрема, формування оподатковуваного прибутку на спеціальних рахунках не впливає на визначення результату діяльності у фінансовому обліку, що дає змогу надавати користувачам більш повну та неупереджену інформацію; є зручною при заповнюванні Декларації з податку на прибуток підприємства та забезпечує більшу достовірність інформації при автоматизації обліку. 9. З метою покращення облікового забезпечення оподаткування прибутку підприємств удосконалено порядок формування та обґрунтовано складові облікової політики в частині ведення податкового обліку. Використання запропонованих підходів до формування облікової політики дозволить не лише створити належні умови для ведення податкового обліку, а й здійснення заходів з аналізу і планування податкових зобов’язань з податку прибуток. 10. У сучасних умовах заходи з внутрішньогосподарського контролю за правильністю визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток на підприємствах практично не здійснюються. Водночас така форма контролю дозволяє не лише перевірити обсяги задекларованих податкових зобов’язань, а й віднайти слабкі місця в обліковому забезпеченні процесу оподаткування. У зв’язку з цим запропоновано удосконалити порядок проведення внутрішньогосподарського контролю за правильністю визначення об’єкта оподаткування податку на прибуток шляхом застосування порівняльної відомості, в якій відображатиметься коригування балансового прибутку на тимчасові та постійні різниці. | 