У дисертаційному дослідженні здійснене теоретичне узагальнення і наведене нове вирішення актуальної наукової проблеми – комплексної діагностики ОЗІС у психічно хворих. З позицій доказової медицини на підставі міждисциплінарного підходу визначені клініко-психопатологічні, психосоціальні, психологічні і соціальні чинники, які призводять до формування ОЗІС при психічних розладах. Науково обґрунтована, розроблена і впроваджена в практику система реабілітації даної категорії хворих.
2. У нозологічній структурі обстежених в основній, контрольній і групі порівняння переважали психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (51,6 ± 5,0 %, 48,5 ± 5,0 %, 50,0 ± 5,0 %, відповідно). Серед психічно хворих з ОЗІС в 12,5 ± 3,3 % основної, 9,1 ± 2,9 % контрольної та 9,3 ± 2,9 % осіб групи порівняння діагностовано легку розумову відсталість. Достовірні розбіжності між групами виявлено в структурі депресивних розладів і шизофренії. Депресивні розлади (35,2 ± 7,6 % - в основній групі та 36,3 ± 7,6 % - у контрольній) діагностовано в групах досліджених без певного місця проживання. 3. Виявлено, що в досліджених групах незалежно від нозологічної форми психічного розладу переважали хворі з дуже серйозним і максимальним РД у всіх сферах СФ. При депресивних розладах, параноїдній формі шизофренії і легкій розумовій відсталості відзначалося максимальне зниження СФ (4,5, 4,6 і 4,5, відповідно). Дуже серйозний РД виконання соціальних ролей зафіксовано при зловживанні алкоголем в основній, контрольній та групі порівняння (4,2; 3,7; і 3,9, відповідно). Серйозний ступінь вираженості соціальних ролей виявлено при шизотиповому і дисоціальному розладах особистості в групі порівняння (середній бал - 3,3). 4. Встановлено, що на виникнення і формування ОЗІС впливають наступні біологічні чинники: гендерна належність, вік, спадкова обтяженість. Так, чоловіки серед психічно хворих з ОЗІС склали 82,0 %, жінки - 18,0 %. Визначено, що молодий вік (до 20 років) виступає як чинник ризику формування ОЗІС, а вік після 30 років – як антиризику. Виявлено, що у хворих зі спадковою обтяженістю алкоголізмом в основній і контрольній групах (60,9 ± 4,9 % і 78,8 ± 1 % відповідно), а також психопатією в групі порівняння (50,0 ± 5,0 %) психічні захворювання діагностувалися частіше, а ОЗІС – у більш виражених дисфункціях соціальних ролей. В якості психосоціальних чинників виділені дисфункціональні типи батьківських родин, які відповідають різним стадіям порушень у функціонуванні сімейної системи. Так, 98,7 ± 1,1 % осіб основної, контрольної і групи порівняння в батьківських родинах одержали патологічне виховання. Визначено, що у всіх обстежених макро- і мікросоціальні чинники впливали на формування ОЗІС, однак вони є різними за інтенсивністю. У свою чергу, негативна дія мікросоціальних факторів більш вагома, ніж макросоціальних. Серед провокуючих чинників формування ОЗІС найбільш значущими були: екзистенціальні фактори, безробіття, розлучення, сімейні конфлікти, позбавлення волі, хронічні хвороби. 5. При аналізі предиспозиційної основи, провокуючих і підтримуючих чинників розроблено диференційно-діагностичні критерії ОЗІС до яких віднесено: наявність основи (біологічної, психосоціальної, психологічної та соціальної); динаміка психосоціальних, психологічних, соціальних чинників; деструктивна особисто-соціальна позиція у взаєминах з навколишнім середовищем; особистісна патопсихологічна мотивація; специфічні особливості власне ОЗІС. 6. Клініко-типологічними варіантами ОЗІС у психічно хворих є глобальний, парціальний, переддезадаптаційний, які мають притаманну їм специфіку споживчо-мотиваційну спрямованість, інтелектуальних, вольових, емоційних і поведінкових властивостей. ОЗІС у осіб без постійного місця проживання виникає при наступних психічних розладах: синдромі залежності від алкоголю, депресивних розладах, шизофренії. 7. Науково обґрунтовано принципи реабілітації психічно хворих осіб без постійного місця проживання, що базуються на міжнародних підходах з визначенням нозологічної належності психічних розладів, рівня СФ і реабілітаційного потенціалу. Запропоновано комплексну схему психосоціальної реабілітації, що включає спеціалізовану соціальну допомогу, психофармакотерапію і психотерапію для психічно хворих з ОЗІС. Встановлено, що формування підтримки з боку оточуючого соціуму можливо тільки з урахуванням впливу «коморбідності стигматизації». 8. Розроблена та впроваджена у практику система реабілітації психічно хворих із ОЗІС, яка враховує негативний вплив бездомного існування, а всі структурні компоненти спрямовані на вирішення проблеми відновлення здатності до інтеграції в суспільство. Встановлено, що процес реабілітації хворих з ОЗІС без постійного місця проживання повинен бути комплексним і цілісним. Відсутність окремого напрямку, елементів або форми реабілітації унеможливлює досягнення повноцінного СФ. Результати дослідження свідчать про ефективність застосування запропонованої системи реабілітації хворих з ОЗІС як на лікувальному, так і на реабілітаційному етапах. Так, на реабілітаційному етапі виявлено поліпшення СФ (р < 0,05) і зниження впливу чинників, які призводять до ізоляції та обмежують здатність до інтеграції в суспільство (р < 0,05). |