Анотація до роботи:

Березовська О.Є. Обмінно-ендокринні порушення при постоваріоектомічному синдромі та їх корекція. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 – акушерство та гінекологія. – Харківський національний медичний університет МОЗ України, Харків, 2009.

Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню методів діагностики обмінно-ендокринних порушень та розробці патогенетичних лікувально-профілактичних заходів відносно жінок, які перенесли двобічну оваріоектомію в репродуктивному віці, для ліквідації клінічних проявів і ускладнень, а також покращення якості їхнього життя.

На основі комплексного клініко-лабораторного та інструментального дослідження 125 жінок після проведеної двобічної оваріоектомії показана хронологія перебудови функціонування організму з закономірним підвищенням у перші 6 місяців після операції вмісту гонадотропінів (ФСГ і ЛГ), кортизолу, біогенних моноамінів – медіаторів стрес-реакції, з розвитком тромбоцитопатії, а з 6 до 12 місяців – пригніченням клітинного ланцюга імунітету з формуванням патологічного біоценозу сечостатевого тракту, порушенням уродинаміки з проявами гіперрефлекторної та/або стресової інконтиненції.

Показано, що зміни ліпідного обміну з перевагою фракцій атерогенного напрямку досягають максимального рівня через 12 – 24 місяці після оваріоектомії та поєднуються з підвищенням резистентності внутрішніх клубових артерій. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини виявлено у 47,0 – 50,0 % жінок через 24 – 36 місяців після операції.

Доведена ефективність патогенетично направленої тканинно-селективної терапії і додаткової терапії інгібітором ендогенного синтезу холестерину, ремодулятором кісткової тканини та препаратом, який регулює обмін кальцію та фосфору, у жінок із постоваріоектомічним синдромом.

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання – удосконалення методів діагностики обмінно-ендокринних порушень та розробка патогенетичних лікувально-профілактичних заходів, направлених на зменшення клінічних проявів і ускладнень ПОЕС у жінок репродуктивного віку, які зазнали двобічної оваріоектомії, а також покращення якості їхнього життя.

1. Хірургічне вилучення функції яєчників у репродуктивному віці порушує природну біологічну трансформацію організму, веде до зриву захисно-пристосувальних механізмів, що супроводжуються комплексом нейроендокринних, вегетоневротичних, імунологічних і урогенітальних змін, сприяє виникненню або ускладненню екстрагенітальної соматичної та інфекційної патології, дегенеративно-дистрофічних захворювань хребта, а також створює ризик виникнення переломів, що в комплексі істотно погіршує якість життя жінки.

2. У перші шість місяців після двобічної оваріоектомії відзначається найбільш критична нейроендокринна перебудова функціонування організму, коли поряд із закономірним адаптаційним підвищенням вмісту гонадотропінів (ФСГ до 57,82±6,03 МЕ/л та ЛГ до 29,33±3,57 МЕ/л) відбувається значне зниження АКТГ (5,19±0,55 нг/л) і пов'язане з ним достовірне підвищення концентрації кортизолу (відносний гіперкортицизм) зі схильністю до переваги біогенних моноамінів (серотонін та адреналін) – медіаторів стрес-реакції, що в комплексі обмежує адаптивні можливості ЦНС, може сприяти розвитку симпатоадреналових кризів і артеріальної гіпертензії.

3. Через 6 місяців після операції посилюється коагуляційний потенціал крові з одночасним зниженням активності антитромбіну ІІІ (98,5±2,8 %) й розвитком тромбоцитопатії, що обумовлює підвищену небезпеку внутрішньосудинного тромбоутворення. У 56,8 % жінок із ПОЕС із часом розвивається дисонанс обміну ліпідів атерогенної направленості, який досягає максимального рівня через 12 – 24 місяців після операції, коли відзначаються високі рівні НЕЖК, ТГ, ВХ і його ефірів, максимальна дисліпопротеїнемія з перевагою атерогених фракцій ХС-ЛПДНЩ і ХС-ЛПНЩ над ХС-ЛПВЩ на тлі гіпофосфоліпідемії (ЗХ > 6,76 ммоль/л; ХС-ЛПНЩ > 2,6 ммоль/л; Кхс > 3,0), що, поряд зі зростанням судинної резистентності (за даними доплерометрії), відображає ризик розвитку атеросклерозу та його ускладнень.

4. Для 41,9 – 46,0 % пацієнток характерно пригнічення клітинного компоненту імунних реакцій за рахунок зниження субпопуляції Т-лімфоцитів із супресорною функцією і схильністю до інтенсифікації аутоімунних процесів. При цьому найбільш критичне пригнічення імунних реакцій, порівнянне за часом з осциляціями АКТГ, кортизолу й біогенних моноамінів, спостерігається в період від 6 до 12 місяців після операції.

5. Через 6 – 12 місяців після операції формується патологічний біоценоз сечостатевого тракту, що характеризується елімінацією лактофлори, високим рівнем мікробної інфікованості ступеня 10⁶-10⁷ КУО/мл для облігатних анаеробів і 10⁵-10⁶ КУО/мл для умовно-патогенних бактерій з аеробним і факультативно-анаеробним типом дихання, полімікробністю з переважанням анаеробного компоненту.

6. Порушення уродинаміки (як клінічно значущі, так і субклінічні за даними урофлоуметрії), виявлені у 44,0 – 47,6 % жінок із ПОЕС, що, у комплексі із прогресуючими атрофічними процесами в урогенітальному тракті на тлі вторинної імунологічної недостатності, створюють сприятливі умови для персистування інфекції і є основою розвитку гіперрефлекторної та/або стресової інконтиненції, що істотно знижує якість життя жінки.

7. Протягом першого місяця після операції відмічається збільшення середніх показників індексів доплерометрії в досліджуваних судинах, що відображає зростання їхньої резистентності. Через 6 і 12 місяців після двобічної оваріоектомії характерна тенденція до нормалізації доплерометричних параметрів кровообігу в a.iliaca interna. У віддалені строки після операції (24 місяця і більше) відмічається повторне збільшення середніх показників індексів доплерометрії в досліджуваних судинах, яке відображається істотним зростанням їхньої резистентності. Протягом першого року після операції у 17,1 % жінок виявлені явища остеопенії, а швидкість втрати кісткової маси (за даними рентгенденситометрії) досягає 10%; протягом другого-третього року зниження мінеральної щільності кісткової тканини різного ступеню виразності, наявне у половини жінок (47,0 – 50,0 %), а швидкість втрати кісткової маси досягає 18,5 – 24,1 % виразності.

8. Терапевтична комбінація, що складається з тканинно-селективного регулятора естрогенної активності, інгібітора ендогенного синтезу холестерину, ремодулятору кісткової тканини та препарату, який регулює обмін кальцію та фосфору, є високоефективним (регресія клінічних проявів – 82,9 %; покращення імунологічної реактивності й вагінальної мікроекології – 69,6 %; регресія імперативної інконтиненції – 68,2 %; відновлення мінеральної щільності кісткової тканини – 80,0 %), безпечним, патогенетично виправданим засобом лікування пацієнток із ПОЕС більше року з денситометричними ознаками зниження мінеральної щільності кісткової тканини (-2,5 SD і менше), схильністю до гіперхолестеринемії з дисліпопротеїнемією і надлишком атерогенних субстанцій ЗХ > 6,76 ммоль/л; ХС-ЛПНЩ > 2,6 ммоль/л; Кхс > 3,0).

Публікації автора:

1. Березовська О.Є. Особливості ліпідного та мінерального обміну у жінок, хворих на постоваріоектомічний синдром /О.Є. Березовська, Ю.С. Паращук // Вісник наукових досліджень. – 2002. – №3. – С. 5 – 6 (дисертант провів збір матеріалу, підготував роботу до друку).

2. Березовська О.Є. Состояние обмена микроэлементов у женщин с постовариоэктомическим синдромом /О.Є. Березовська, Ю.С. Паращук // Український медичний альманах. – 2003. – Том 6, – №2. – С. 115 – 117 (самостійно виконані клінічні спостереження, лабораторно-інструментальні дослідження, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

3. Березовская О.Е. Состояние минеральной плотности костной ткани у пациенток с постовариоэктомическим синдромом по данным компьютерной рентгеностеоденситометрии /О.Е. Березовская // Медицина сегодня и завтра. – 2007. – №3. – С.119 – 121.

4. Березовская О.Е. Динамика показателей кровотока во внутренних подвздошных артериях в зависимости от длительности постовариоэктомического состояния /О.Е. Березовская, Ю.С. Паращук, И.В. Старкова // Експериментальна і клінічна медицина. – 2007. – №4. – С. 114 – 116 (автор провела клінічні спостереження, лабораторно-інструментальних досліджень, аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлення роботи).

5. Березовська О.Є. Уродинамічні показники у жінок з постоваріоектомічним синдромом за даними урофлоуметрії
   /О.Є. Березовська // Лікарська практика. – 2008. – №1. – С.59 – 62.

6. Березовська О.Є. Клінічна ефективність лікування хворих на постоваріоектомічний синдром /О.Є. Березовська // Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2008. – Том 8, – №4 (24). – Частина 2. – С. 18 – 20.

7. Березовська О.Є. Особливості мінерального обміну та гормонального балансу у жінок з постоваріоектомічним синдромом /О.Є. Березовська // Медицина третього тисячоліття: Зб. тез міжвузівської конференції молодих вчених. – Харків, 2003. – С.132 – 133.

8. Березовська О.Є. Динаміка показників мінеральної щільності кісткової тканини в залежності від тривалості періоду після операції у жінок з постоваріоектомічним синдромом /О.Є. Березовська // Медицина третього тисячоліття: Зб. тез міжвузівської конференції молодих вчених. – Харків, 2008. – С.65 – 66.

9. Березовська О.Є. Особливості динаміки проявів постоваріоектомічного синдрому у жінок після двобічної оваріоектомії /О.Є. Березовська, Ю.С. Паращук // Гендер. Екологія. Здоровя: Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. – 2008. – С.181. (самостійно виконала лабораторно-інструментальні дослідження, підготувала матеріали до друку).