1. У дисертації показана невідповідність організаційної моделі існуючої державної системи охорони здоров’я потребам, в першу чергу, первинної (соціальної) профілактики та неефективність її функціонування, ототожнення й об’єднання в єдину термінологічну категорію поняття “Система охорони здоров’я” двох різних за змістом і юридичним статусом підсистем - власне “Охорона здоров’я” та “Медична допомога”, фактичне перекладання функцій по охороні здоров’я на підсистему “Медична допомога”, неспроможної за своїми функціонально-структурним устроєм та призначенням самостійно вирішувати весь спектр проблем охорони здоров’я населення, що призвело до погіршення демографічної ситуації та здоров’я населення. Тому запропоноване науково-практичне обґрунтування доцільності функціонально-структурної реорганізації існуючої системи охорони здоров’я шляхом розмежування повноважень у двох напрямках - власне охорона здоров’я і медична допомога та створена нова модель системи охорони здоров’я, очолювана сучасним й ефективно діючим органом управління “Комітет по охороні здоров’я”, що в результаті забезпечує вирішення проблем збереження, зміцнення та відновлення здоров’я населення в нових соціально-економічних умовах. 2. Встановлено, що подальший екстенсивний розвиток існуючої системи охорони здоров’я (зростання показників забезпеченості населення лікарями і ліжками в 1,9 і 1,6 рази та ін.) при збереженні традиційних підходів щодо її організації й управління не сприяв позитивній динаміці демографічної ситуації та стану здоров’я населення, а призвів, зокрема в м. Чернігові, до їх погіршення за останні більш ніж понад 15 років (зростання хворобливості в 1,5 рази, загальної смертності та смертності осіб працездатного віку в 1,2-1,6 рази, зниження народжуваності населення в 2,1 рази та ін.), загострення кризових явищ в існуючій системі охорони здоров’я, погіршення екологічної ситуації тощо. 3. Доведено, що ефективність функціонування існуючої системи охорони здоров’я значною мірою знижували існуюча трирівнева модель управління нею (обласне управління, міський відділ і обласні медичні заклади, міські медичні заклади), яка створювалась на адміністративно-командній основі, неадекватність у 30,0-61,5% випадків інформаційного забезпечення процесу управління, відсутність управлінської самостійності керівників органів і закладів охорони здоров’я, при якій в 1994 році 89,3% розпоряджень міського відділу охорони здоров’я являли собою дублювання вищих органів управління, невідповідність прийнятих рішень управлінській ситуації і стану здоров’я населення, внаслідок чого лише 2,2% з них стосувались проблем власне охорони здоров’я. 4. Аналіз з позицій теорії систем ідеологічної змістовності окремих термінів та понять, що використовувалися в процесі організації та функціонування існуючої системи охорони здоров’я (система охорони здоров’я, охорона здоров’я, первинна (соціальна) профілактика, система медичної допомоги, медична допомога, вторинна (медична) профілактика, медичний заклад) засвідчив їх невідповідність у частині визначення й розмежування призначень підсистем власне “Охорона здоров’я” та “Медична допомога”, що дозволило переглянути їх традиційне тлумачення і запропонувати якісно нові підходи до їх визначення й конкретизації змісту. 5. Вказані ідеологічні та методичні підходи стали підставою для розробки “Концепції функціонально-структурної реорганізації системи охорони здоров’я населення м. Чернігова”, затвердженої рішенням міської ради (1995), яка передбачала приведення системи охорони здоров’я міста у цільову та функціональну відповідність шляхом диференційованої реорганізації на самостійні взаємопов’язанi підсистеми – “Охорона здоров’я населення”, покликану забезпечувати реалізацію багатогалузевих широкомасштабних заходів щодо збереження та зміцнення здоров’я, і “Медична допомога”, орієнтовану на відновлення втраченого здоров’я шляхом реалізації виключно медичних заходів. 6. Запропонована та впроваджена у відповідності до “Концепції” принципово нова, математично обґрунтована модель міської “Системи охорони здоров’я”, основу структури якої склали соціальні, екологічні, природоохоронні, санітарно-гігієнічні та інші служби, безпосередньо причетні до реалізації заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я населення міста, дозволила об’єднати їх зусилля та наявні ресурси у напрямку пріоритетності виконання заходів первинної (соціальної) профілактики, розробки та реалізації цільових програм по оздоровленню навколишнього середовища, профілактики туберкульозу, дифтерії, зниженню смертності немовлят та ін. При цьому критеріями оцінки її діяльності визначені показники, що характеризують демографічну ситуацію (народжува-ність, смертність, тривалість життя тощо), стан здоров’я населення (захворюваність, хворобливість тощо) та якість життя (інвалідність). 7. Обґрунтована і втілена у відповідності з вимогами сучасного менеджменту до демократизації та децентралізації управління нова, дворівнева модель управління системою охорони здоров’я міста, що дозволило скоротити управлінську відстань між суб’єктом ( Комітетом по охороні здоров’я ) і об’єктом ( мережа служб - компонентів системи ) управління, покращити інформаційне забезпечення процесу управління, підвищити рівень, якість та цілеспрямованість управлінських рішень. 8. Головним органом управління системою охорони здоров’я міста став створений при виконкомі міської ради на функціональній основі і без додаткових асигнувань “Комітет по охороні здоров’я” (1996) на чолі з міським головою з введенням до його складу керівників відділів і управлінь, які складають основу системи охорони здоров’я (соціальних, екологічних, природоохоронних, санітарно-гігієнічних тощо), що у свою чергу, також сприяло функціональному об’єднанню в єдину систему “Охорона здоров’я” служб, причетних до реалізації заходів власне охорони здоров’я. 9. Обґрунтовано, що міськздороввідділ є суб’єктом управління “Системи медичної допомоги”, а медичний заклад, як цілісна система, з єдиною медичною та управлінською технологією щодо забезпечення відновлення здоров’я шляхом надання медичної допомоги пацієнтам та проведенням медичної профілактики, є компонентом підсистеми “Медична допомога” (а не охорони здоров’я взагалі), а критеріями оцінки її діяльності є традиційні, загальноприйняті показники, що характеризують обсяги та якість медичної допомоги. 10. Показано, що проведені заходи по реорганізаційному моделюванню системи здоровоохорони та функціонування “Системи охорони здоров’я”, створеної на принципово нових організаційних засадах, сприяли зменшенню в 1999 р. у порівнянні з 1997 р. в 1,5 рази шкідливих викидів в атмосферу, грунт і воду твердих та газоподібних речовин, забезпеченню більш якісною питною водою (колі-титр підвищився з 10,3 до 85,4), зниженню інфекційної (без грипу та гострих респіраторних захворювань) захворюваності - на 38,2 %; захворюваності з ТВП - на 89 днів на 100 працюючих; смертності немовлят - на 17,9 %, туберкульозу - на 16,9 %, дифтерії - в 20,3 рази. При порівнянні фактичних за 1997-1999 рр. показників із прогнозованими на ці роки встановлено, що рівні фактичної інфекційної захворюваності (1449,2 на 100 тис. нас. без грипу та гострих респіраторних захворювань) становили менше від прогнозованих (1834,4) на 21,0 %, смертності немовлят - на 9,4 % (відповідно 11,5 %0 і 12,7 %0), рівень загальної смертності (10,8 %0) наблизився до прогнозованого (10,4 %0). 11. Результати дослідження засвідчили ефективність функціонування запропонованої моделі системи “Охорона здоров’я” і органу управління нею “Комітет по охороні здоров’я” – суб’єктом управління, власне, охороною здоров’я на міському рівні, що дозволяє визнати її найбільш оптимальною для реалізації прав органів місцевого самоврядування в процесі реформування галузі й дає підставу рекомендувати її для впровадження в практику охорони здоров’я. |
