У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове розв’язання наукового завдання – підвищення ефективності хірургічного лікування хворих із гнійно-запальними процесами м’яких тканин та у хворих із гнійними процесами при нейропатично-інфікованій формі синдрому стопи діабетика. З урахуванням клінічних, морфологічних, цитологічних та мікробіологічних даних проведено порівняння ефективності лікування антисептиком “Діоксидином” та еубіотиком А-бактерином при місцевому лікуванні гнійно-запальних процесів м’яких тканин. 1. Мікробіоценози ран у хворих із гнійними процесами м’яких тканин представлені асоціаціями аеробних і факультативно-анаеробних бактерій, серед яких домінують представники роду Staphylococcus та ентеробактерії. До (70,0±8,4) % стафілококового угрупування представлено видами S. haemolynicus i S. aureus. Серед представників родини Enterobacteriaceae найчастіше висівались E. coli (30,7±8,4) %. 2. Рановий вміст хворих із нейропатично-інфікованою формою синдрому ступні діабетика характеризується високим ступенем колонізації мікроорганізмами із щільністю бактерійних угруповань 3,76-5,80 lg КУО/мл у хворих із нейропатично-інфікованою формою синдрому ступні діабетика ІІ-ІІІ ступеня та 3,90-4,81 lg КУО/мл у хворих із нейропатично-інфікованою формою синдрому ступні діабетика ІV ступеня (p<0,05). 3. Найвищі показники колонізації ранового вмісту у хворих із синдромом ступні діабетика притаманні стрептококам – 5,80 lg КУО/мл у хворих із синдромом ступні діабетика ІІ-ІІІ ступеня і 4,81 lg КУО/мл у хворих із синдромом ступні діабетика ІV ступеня та стафілококам – 5,93 lg КУО/мл у хворих із синдромом ступні діабетика ІІ-ІІІ ступеня і 4,32 lg КУО/мл у хворих із синдромом ступні діабетика ІV ступеня. 4. Під впливом А-бактерину з топодему рани повністю зникали представники роду Enterobacteriacae i Streptococcaceae, на 85 % зменшувалось число бактерій з гемолітичними властивостями (p<0,05). 5. Доведено, що А-бактерин має протизапальну, некролітичну дію та позитивно впливає на регенеративні процеси у рані, скорочує терміни очищення ранової поверхні у середньому на 2 доби у хворих з гнійно-запальними процесами м’яких тканин та на 3 доби у хворих із нейропатично-інфікованою формою синдрому стопи діабетика ІІ-ІV ступеня. 6. Застосування А-бактерину в комплексі лікування хворих із гнійними ранами дозволяє скоротити його тривалість на (2,3±0,5) доби у хворих з гнійно-запальними процесами м’яких тканин та на (5,7±0,6) доби у хворих із нейропатично-інфікованою формою синдрому стопи діабетика ІІ-ІV ступеня, запобігає реінфікуванню ран, створює сприятливі умови для раннього пластичного закриття ран та стимулює лімфовідтік. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАУКОВОГО І ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ Показами до застосування А-бактерину є запальні процеси, викликані грампозитивною та грамнегативною флорою у вигляді монокультури, а також мікробних асоціацій. У комплексному лікуванні хворих із гнійно-запальними процесами м’яких тканин та у хворих із нейропатично-інфікованою формою синдрому стопи діабетика ІІ-ІV ступеня А-бактерин показаний хворим переважно у першій фазі ранового процесу. При гнійно-запальних процесах м’яких тканин різної локалізації, які супроводжуються високим ступенем засівання полівалентною мікрофлорою, наявністю виражених ознак запалення А-бактерин необхідно застосовувати одразу ж після хірургічної обробки гнійного вогнища. При наявності гнійних порожнин, нориць показане промивання останніх розчином А-бактерину, а при наявності ризику післяопераційних ускладнень доцільне профілактичне застосування А-бактерину у вигляді аплікацій місцево на рану на протязі 2-3 діб після проведеного оперативного втручання. Хворим з гнійно-запальними ураженнями м’яких тканин показаний розтин гнояків і ретельне видалення нежиттєздатних тканин. Операцію виконують по типу хірургічного оброблення гнійного вогнища і завершують її тампонуванням порожнини змоченими в розчині А-бактерину салфетками. З метою більш детальної оцінки динаміки протікання ранового процесу рекомендовано ширше застосовувати в клінічній практиці цитологічні та мікробіологічні методи дослідження. |