У цьому дисертаційному дослідженні запропоновано аналіз окличних висловлень з позицій комунікативно-прагматичного та когнітивно-дискурсивного підходів до вивчення процесів їхнього продукування та функціонування. Комунікативною метою окличних висловлень є вираження потреби мовця до екстеріоризації свого емоційного стану та апеляції до емоційної реакції слухача. Окличне висловлення визначається у праці як висловлення зі специфічним синтаксичним та графічним оформленням, комунікативною метою якого є відображення експресивно-апелятивної психоемоційної діяльності комунікантів. Вплив різних за інтенсивністю емоцій на превербальному етапі пропозиціоналізації ОВ спричиняє асиметрію інформативного та суб’єктивного компонентів у пропозиційній структурі цих висловлень. Співвідношення цих компонентів покладене в основу запропонованої класифікації ОВ, де виділено: афективні непропозитивні, емотивні монопропозитивні та емоційно неінтенсивні поліпропозитивні ОВ. Взаємодія когнітивних та емоційних процесів у продукуванні ОВ різних типів послідовно позначається на структурно-семантичній організації висловлень, іллокутивних моделях мовленнєвих актів ОВ, а також на їхньому застосуванні у дискурсивних стратегіях англомовної діалогічної взаємодії. Проектування мисленнєвих операцій (експресивної іллокутивної сили) на іллокутивні акти ОВ диференційовано відображає інформацію про намір мовця висловити оцінку та ставлення до повідомлюваного, передати емоційну реакцію на певну ситуацію чи подію або сповістити (заявити, запитати, спонукати) та водночас емоційно вплинути на співрозмовника. Основу пропозиційної установки афективних ОВ складає прагнення мовця до емоційного самовираження, тоді як для емотивних та емоційно неінтенсивних полііллокутивних ОВ характерне поєднання кількох інтенцій комуніканта. Взаємозалежність компонентів комплексної інтенції об’єднує їх навколо однієї пропозиції або встановлює зв’язок причиново-наслідкового типу між іллокутивними силами в семантико-прагматичній структурі емотивних та емоційно неінтенсивних ОВ. Процес обміну інтенціями під час емоційної взаємодії комунікантів регулюється задумом, що визначається поняттями конфліктності або дружелюбності та базується на підсвідомих та осмислених операціях конструювання мовленнєвої інтеракції. Показником підсвідомих операцій є апеляція до вже готових шаблонів мовленнєвої поведінки, що визначається глобальною інтенцією мовців співпрацювати чи ні та впливає на вибір відповідного емоційного фону взаємодії. Осмислені операції планування діалогічного дискурсу з ОВ спрямовані на реалізацію конкретних повідомлень за посередництвом обраних мовцями тактик та ходів, як от використання ритуалізованих емотивних ОВ для привітання чи компліменту або емоційно неінтенсивних ОВ – з метою критики чи звинувачення. Емоційна взаємодія в англомовному діалогічному дискурсі регулюється цілим набором комунікативних стратегій та конвенційних норм емоційної взаємодії комунікантів, які у своїй сукупності співвідносні з поняттям емотивної компетенції, притаманної мовцям англомовного соціуму. Реалізація емоційно-консолідаційної стратегії включення в емоцію сприяє емоційній кооперації інтерактантів у ході комунікативної взаємодії і досягається шляхом застосування тактик ретроспекції, інтроспекції, "хамелеона" та спільного планування заподіяння шкоди, а також емоційно-маніпулятивної тактики залучення партнера з комунікації до бажаного емоційного фону. Застосування емоційно-протиставної стратегії аналізу адекватності емоції характеризується відстороненістю мовця від переживань співрозмовника і реалізується у наступальних та оборонних тактиках емоційної аргументації. Утілення емоційно-роз’єднувальних стратегій сумнівів у адекватності та ігнорування емоцій, покладених в основу конфліктних діалогів, виражає егоцентричну поведінку мовців, спрямовану на зниження самооцінки опонента. Свідоме нехтування емоційним станом співрозмовника є запланованим елементом дискурсивної взаємодії конфронтативного характеру, що охоплює тактики провокації, дискредитації та морального насильства. Таким чином, у результаті нашого дослідження були виявлені особливості продукування та функціонування ОВ у англомовному діалогічному дискурсі. Встановлені закономірності свідчать про взаємодію когнітивних та емоційних процесів, починаючи з моменту оформлення ОВ до застосування у вигляді тактичних ходів у дискурсивних стратегіях англомовної діалогічної взаємодії. ОВ слугують індикаторами змін не лише у свідомості мовця, а й у динаміці емоційного фону комунікативної взаємодії, стимулюючи зростання інтенсивності та індукуючи посилення позитивних чи негативних емоцій комунікантів. Здійснений у праці аналіз продукування та функціонування ОВ відкриває перспективи подальших досліджень, які можуть бути пов’язані із вивченням лінгвістичного відображення гендерної, вікової, соціально-рольової та етнокультурної специфіки дискурсивної емоційної взаємодії у кооперативних та конфронтативних типах інтеракцій англомовного соціуму. | 