Анотація до роботи:

Шкляр В.Б. Оновлення і розвиток технічних засобів у сільськогосподарському виробництві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2003.

У дисертації досліджено теоретико-методологічні аспекти ролі і значення матеріально-ресурсних засобів у розвитку аграрного виробництва в ринкових умовах, викладені результати дослідження сутності їх оновлення і розвитку в аграрному секторі економіки. На основі глибокого аналізу стану і динаміки забезпечення сільськогосподарського виробництва технічними засобами, їх використання з виявленням причин руйнування матеріально-ресурсного потенціалу в період кризової ситуації розроблена система оновлення і розвитку матеріально-технічної бази, обґрунтовані напрями інтенсифікації аграрного сектора економіки на основі інвестиційно-інноваційній діяльності, опрацьовані пропозиції і рекомендації щодо удосконалення організаційних форм експлуатації техніки, шляхи становлення і функціонування ринку технічних засобів.

1. Розвиток суспільного виробництва в аграрному секторі економіки здійснюється на основі споживання матеріально-ресурсних засобів, які потребують постійного системного оновлення, заміни новими, більш продуктивними і надійними в експлуатації. Порушення цих вимог породжує кризові явища у сільському господарстві, призводить до спаду виробництва, створює соціальну напругу в суспільстві.

2. В процесі здійснення аграрної реформи відбулись глибокі соціально-економічні перетворення, спрямовані на докорінну перебудову виробничих відносин на селі, трансформацію сільськогосподарського виробництва у нові виробничо-господарські формування ринкового типу. Проте, внаслідок суттєвих прорахунків в організації реформування сільськогосподарського виробництва, повільного створення законодавчого поля здійснення соціально-економічних перетворень в аграрному секторі економіки, втрати керованості у забезпеченні матеріально-ресурсних засобів виникли і набули стійкої тенденції деструктивні процеси, які призвели до руйнування матеріально-технічної бази сільського господарства, значного скорочення обсягів виробництва продукції, зниження його ефективності, погіршення постачання населенню продуктів харчування.

За період з 1990 року до 2002 рік кількість тракторів у сільському господарстві країни зменшилась на 45,4%, зернозбиральних комбайнів –47,3%, кукурудзозбиральних у 2,3 раза, бурякозбиральних – у 1,8 раза, сівалок, плугів і культиваторів – у 1,6-1,8 раза. Річне навантаження збиральної площі зернових на один збиральний агрегат збільшилось у два рази, що призвело до розтягування строків уборки врожаю і втрат зерна. Для здійснення повного обсягу технологічних операцій в оптимальні строки по виробництву сільськогосподарської продукції в Україні не вистачає 44% тракторів і 52% зернозбиральних комбайнів.

3. В умовах дефіциту техніки важливим засобом підвищення її ефективності є застосування прогресивних організаційних форм використання тракторів і сільськогосподарських машин. Набуває розвитку створення машинно-технологічних станцій та механізованих загонів. Аналіз свідчить, що в МТС, створених на кооперативних засадах сільськогосподарськими підприємствами, і на державній власності ефективність використання техніки вища в порівнянні з господарськими структурами. Проте процес формування нових машинно-технологічних станцій відбувається надто повільно. Нині в Україні функціонує близько 340 МТС і 642 – механізовані загони.

4. Дослідження стану технічного забезпечення аграрного сектора економіки дає підставу стверджувати, що однією з основних причин спаду сільськогосподарського виробництва є руйнування матеріально-ресурсного потенціалу, згортання процесу оновлення тракторного і комбайнового парку, призупинення інвестиційної діяльності у виробничо-правових структурах. Сільськогосподарське виробництво протягом тривалого періоду має збитковий характер, що не забезпечує розширеного відтворення. Це вимагає розробки і здійснення комплексної системи організаційно-економічних і техніко-технологічних заходів, спрямованих на вихід аграрного виробництва з кризового стану і розвиток його на ринкових засадах.

5. В процесі дослідження обґрунтовані основні напрями інтенсифікації аграрного виробництва, джерела фінансування оновлення і розвитку матеріально-технічних засобів. Це насамперед власні нагромадження сільськогосподарських підприємств, кошти амортизаційних фондів, кредитні кошти банківських організацій, кошти цільових фондів, інвестиції зарубіжних інвесторів. Щорічна потреба коштів під прогнозовані обсяги придбання техніки становитимуть 2,4 млрд. грн. За 2000-2001 роки середньорічні витрати на ці цілі дорівнювали близько 0,6 млрд. грн. Дефіцит коштів для придбання техніки ж досяг 1,8 млрд. грн. У зв’язку з цим реальним шляхом виходу з технічної кризи є поетапне оновлення і розвиток матеріально-ресурсної бази. Для цього потрібно 10-12 років.

6. Важливим джерелом розвитку інвестиційного процесу нині є створення реальних пільгових умов сільськогосподарським підприємствам щодо розширення їм доступу до користування довгостроковими банківськими кредитними коштами. У сільському господарстві країни має бути створена потужна банківська система, яка б задовольняла потреби його товаровиробників у коштах щодо коротко-, середньо- і довгострокового кредитування.

7. У системному оновленні і розвитку матеріально-технічної бази важливе місце займає створення ринку техніки та надання сервісно-технічних послуг сільськогосподарським товаровиробникам. Ринок матеріально-технічних засобів має регулювати збалансованість інтересів промислових підприємств – виробників техніки і сільськогосподарських товаровиробників – споживачів технічних засобів. У зв’язку з цим необхідно розвивати прямі зв’язки між цими суб’єктами ринку, створювати регіональні маркетингові центри. Машинобудівним заводам слід створити економічні умови для розширення їх інтересів у нарощуванні випуску технічних засобів, забезпеченні технічного обслуговування машин і обладнання протягом всього періоду їх експлуатації.

8. Істотною причиною зниження інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств є диспаритет цін на промислові вироби, які споживає сільськогосподарське виробництво, і сільськогосподарську продукції. За десятирічний період для придбання одних і тих же технічних засобів сільськогосподарським товаровиробникам доводилось у десятки разів збільшити продаж зерна, молока, м’яса тощо. Виробництво сільськогосподарської техніки на вітчизняних машинобудівних заводах нині залишається збитковим. Це свідчить про необхідність здійснення кардинальних заходів, спрямованих на реальну державну підтримку розвитку сільськогосподарського машинобудування.

Публікації автора:

1. Шкляр В.Б. Системне оновлення матеріально-ресурсного потенціалу аграрного виробництва в Україні // Економіка АПК. – 2002. – №11. – C. 16-20.

2. Шкляр В.Б. Розвиток організаційних форм використання техніки в сільському господарстві // Економіка АПК. – 2003. – №2. – С. 47-50.

3. Шкляр В.Б. Становлення і розвиток ринку матеріально-технічних засобів в аграрному виробництві // Економіка АПК. – 2003. – №5. – С. 117-121.

4. Шкляр В.Б. Формування технічного сервісу сільськогосподарських машин і знарядь // Економіка АПК. – 2003. – №7. – С. 148-151.

5. Шкляр В.Б. Раціональне використання амортизації на орендоване майно та майнові паї. В кн.: Внутрішньогосподарські організаційно-економічні механізми забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств. – К.: ІАЕ, 2003. – С.206 (С.123-125).

6. Бойко В.І., Підлісецький Г.М., Саблук П.Т., Шкляр В.Б. та інші. Формування і реалізація державної політики розвитку матеріально-технічної бази АПК в Україні. – К.: ІАЕ, 2003. – 82 с. (С. 23-34, 40-44)