Анотація до роботи:

Аляєв Г. Є. “Онтологія і феноменологія Незбагненного: С. Л. Франк у філософському дискурсі ХХ сторіччя”. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2003.

Дисертація присвячена відтворенню філософської системи С. Л. Франка, визначенню її місця та ролі у філософських пошуках ХХ ст. на тлі загальноконцептуального усвідомлення співвідношення російської та світової філософії. Об’єктом дослідження постає російська релігійна філософія першої половини ХХ ст. та її внесок в обговорення основних тем світової філософії та започаткування нових мисленнєвих стратегій. Предмет дослідження – філософська система С. Л. Франка як феномен російської та світової філософії ХХ ст. та її роль у розбудові новоонтологічної парадигми.

У дисертації доводиться, що філософія С. Л. Франка вкорінена в традицію неоплатонізму і співіснує разом з найвпливовішими сучасними їй напрямами, такими як філософія життя, інтуїтивізм, феноменологія, філософія діалогу. Система абсолютного реалізму С. Л. Франка поєднала в собі своєрідні особливості російських пошуків життєво-релігійної правди (онтологізм, ідеї всеєдності та соборності, соціально-етичне спрямування) з прискіпливим логічно-теоретичним аналізом основних філософських проблем на підставі критичного переосмислення як російської, так і західної філософських традицій, що дає підстави сьогодні повертати її у загальноєвропейський філософський дискурс.

У Висновках підводяться підсумки дисертації, метою якої було визначення місця та ролі системи С. Франка, перш за все її онтологічно-феноменологічного зрізу, у філософських пошуках ХХ ст. на тлі загальноконцептуального усвідомлення співвідношення російської та світової філософії. З проведеного дослідження випливає, що філософська система С. Франка вкорінена в традицію неоплатонізму і співіснує з найвпливовішими системами-сучасниками, такими як філософія життя, інтуїтивізм, феноменологія, філософія діалогу. С. Франк вирізнявся серед російських філософів – поруч з ним у цьому відношенні можна поставити лише М. Лосського – своєю налаштованістю на побудову філософських систем за європейськими зразками, зберігаючи одночасно основні ментальні риси російського філософування, такі як онтологізм, ідеї всеєдності та соборності, соціально-етичне спрямування. Система С. Франка поєднала в собі своєрідні особливості російських пошуків життєво-релігійної правди з прискіпливим логічно-теоретичним аналізом основних філософських проблем на підставі критичного переосмислення як російської, так і західної філософських традицій.

Абсолютний реалізм С. Франка може бути охарактеризований як варіація філософії всеєдності або різновид російського інтуїтивізму. Одночасно його система має виразне феноменологічне забарвлення та екзистенційно-персоналістські риси, наближені до фундаментальної онтології М. Гайдеґґера та філософської антропології М. Шелера. Не зважаючи на обмежений (за об’єктивних причин) вплив ідей С. Франка на європейську філософію за його життя (можна говорити про прямий вплив лише відносно пізнього М. Шелера, Н. Гартмана, Л. Бінсванґера, Р. Ле Сенна), об’єктивно його філософія була важливим самостійним кроком на шляху розбудови новоонтологічної парадигми сучасної філософії, що визначає зростання інтересу до неї в наш час.

Реконструкція і змістовне співставлення паралельних пошуків нових філософських парадигм в російській та західній філософії доводять, що пошуки нової єдності гносеології та онтології, екзистенціально-персоналістські, філософсько-антропологічні акценти та ідеї російських філософів початку ХХ століття об’єктивно стали передбаченням і випередженням відносно відповідних процесів у західній філософії, що відбувались у 20–30-х рр. Однією з ключових була при цьому постать Семена Людвіговича Франка. Концептуальне осмислення філософської системи С. Франка в контексті загального розвитку філософії ХХ ст. дає змогу залучити плідні та евристично цінні ідеї цього мислителя до сучасного філософського дискурсу – не тільки вітчизняного, але й загальноєвропейського.

Публікації автора:

Монографія:

Аляєв Г. Є. Філософський універсум С. Л. Франка. Персоналістична метафізика всеєдності в горизонтах нової онтології ХХ століття: Монографія. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. – 368 с. (Bibliotheca studiorum). (23 др. а.)

Статті у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України:

1. Аляєв Г. Є. Метафiзика людини в полiтичних поглядах Г. Сковороди // Полiтологiчний вiсник. Ч. 1. – К., 1993. – С. 11–20. (0,6 др. а.)

2. Аляєв Г. Є. Метафiзика особистостi у фiлософiї С. Франка // Фiлософська i соцiологiчна думка. – 1993. – № 3. – С. 43–56. (0,7 др. а.)

3. Аляєв Г. Є. Релігійно-філософська антропологія С. Франка: “персоналізм всеєдності” // Вісник Харківського університету № 429. – Серія “Теорія культури і філософія науки”. Вип. 14. Людина: дух, душа, тіло. – Суми – Харків, 1999. – С. 123–127. (0,5 др. а.)

4. Аляєв Г. Є. Суспільно-політична онтологія С. Л. Франка // Філософські обрії. – Вип. 1–2. – Київ–Полтава, 1999. – С. 161–168. (0,5 др. а.)

5. Аляєв Г. Є. Метафізика політичного буття: особистість і політика у релігійній філософії С. Л. Франка // Фiлософська думка. – 1999. – № 3. – С. 32–50. (1 др. а.)

6. Аляєв Г. Є. Проблема смертної кари в російській релігійній філософії // Філософсько-антропологічні читання’97. Перспективи та межі антропоцентризму (До 2000-ліття Луція Аннея Сенеки). – К.: Стилос, 2000. – С. 63–72. (0,6 др. а.)

7. Аляев Г. Е. Онтологическая феноменология Непостижимого: проект С. Л. Франка // Феноменологія і філософський метод: Щорічник Українського феноменологічного товариства 1999 р. – К.: Тандем, 2000. – С. 10–20. (0,7 др. а.)

8. Аляєв Г. Є. Абсолютний реалізм С. Франка: на шляху до розв’язання проблеми трансцендентного // Філософські обрії. – Вип. 3. – Київ–Полтава, 2000. – С. 25–38. (0,5 др. а.)

9. Аляєв Г. Є. Релігійно-філософський зміст категорії “соборнiсть” // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 69. Філософія. – Чернівці: Рута, 2000. – С. 88–91. (0,5 др. а.)

10. Аляев Г. Е. Б. Паскаль и С. Франк: диалог через столетия // Sententiae: збірка наукових праць Спілки дослідників модерної філософії. – Універсум-Вінниця. – 2000. – № 1 (Кн. І). – С. 160–168. (0,5 др. а.)

11. Аляєв Г. Є. Проблема спасіння людини і світу в парадигмі слов’янської релігійної філософії // Філософія. Антропологія. Екологія. – Альманах. Випуск перший. – К.: Стилос, 2000. – С. 197–209. (0,6 др. а.)

12. Аляєв Г. Є. Ієрархічний персоналізм М. О. Лосського: європейські інтенції російської філософії // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). – Універсум-Вінниця. – 2000. – № 2 (Кн. ІІ). – С. 175–188. (0,7 др. а.)

13. Аляев Г. Е. Метафизика С. Франка и М. Хайдеггера: пересечённые параллели // Феноменологія: рецепція у Східній Європі: Щорічник, 2000 / Укр. феноменол. т-во при Укр. філос. фонді; Відп. ред. А. Л. Богачов. – К.: Тандем, 2001. – С. 7–20. (0,6 др. а.)

14. Аляєв Г. Є. Категоричні максими Канта в дзеркалі російської релігійної філософії // Практична філософія. – 2001. – № 1. – С. 69–78. (0,7 др. а.)

15. Аляев Г. Е. Критика идеи общественного договора Джорджем Беркли и Давидом Юмом // Sententiae: наукові праці Спілки дослідників модерної філософії (Паскалівського товариства). – Універсум-Вінниця. – 2001. – № 1 (Кн. ІІІ). – С. 108–126. (1 др. а.)

16. Аляєв Г. Є. Стежки діалектики в російській релігійній філософії // Філософсько-антропологічні студії’2001. Розум, свобода та долі діалектики (До 80-річчя Марії Злотіної). – К.: Стилос, 2001. – С. 199–208. (0,5 др. а.)

17. Аляєв Г. Є. С. Франк і німецька філософія початку ХХ ст. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія “Філософія. Політологія”. Вип. 35. – К., 2001. – С. 8–13. (0,5 др. а.)

18. Аляєв Г. Є. Негативність права та справедливості: ліберально-консервативна парадигма суспільно-політичного розвитку (С. Франк і Ф. Гайек) // Філософсько-антропологічні студії’2001. Спецвипуск. – К.: Стилос; Дн.: РВВ ДНУ, 2001. – С. 235–243. (0,5 др. а.)

19. Аляєв Г. Є. Металогічність буття як першопринцип метафізики життя (міркування про Кузанського і не тільки...): Стаття перша // Фiлософська думка. – 2001. – № 6. – С. 72–96. (1 др. а.)

20. Аляєв Г. Є. Металогічність буття як першопринцип метафізики життя (міркування про Кузанського і не тільки...): Стаття друга // Фiлософська думка. – 2002. – № 1. – С. 84–109. (1 др. а.)

21. Аляєв Г. Є. Творчість як природа людського буття: металогічні засади антропології С.Франка // Фiлософська думка. – 2002. – № 4. – С. 48–58. (0,5 др. а.)

22. Аляєв Г. Є. Два типи інтуїтивізму: Бергсон contra Лосський і Франк // Вісник Дніпропетровського ун-ту. Серія “Соціологія. Філософія. Політологія”. Вип. 8. Дн.: РВВ ДНУ, 2002. – С. 11–19. (0,5 др. а.)

23. Аляєв Г. Є. Персоналістична метафізика всеєдності (С. Л. Франк) як новоонтологічна стратегія // Філософські обрії. – Вип. 9. – Київ–Полтава, 2003. – С. 30–51. (0,7 др. а.)

Статті в інших наукових збірках та матеріалах конференцій:

24. Аляєв Г. Є. Культура православної правосвiдомостi (I. Iльїн та С. Франк) // Православ’я i культура: iсторiя та сучаснiсть: Матерiали Всеукр. наук. конф. – Полтава, 1994. – С. 165–166. (0,2 др. а.)

25. Аляєв Г. Є. Метафiзика людини: Г. Сковорода i православна фiлософiя ХIХ–ХХ ст. // Григорiй Сковорода i проблеми нацiональної фiлософiї: Матерiали Харкiвських Мiжнарод. Сковородинiвських читань “Нацiональна фiлософiя: минуле – сучасне – перспективи”, присв. 200-рiччю з дня смертi Г. С. Сковороди. – Харкiв, 1996. – С. 104–113. (0,7 др. а.)

26. Аляєв Г. Є. Критика раціоналізму утопічної свідомості в російській політичній філософії // Проблема раціональності наприкінці ХХ століття: Матеріали V Харківських Сковородинівських читань. – Харків, 1998. – С. 13–14. (0,2 др. а.)

27. Аляев Г. Е. Этика и политика: аристотелевы реминисценции в теории государства Владимира Соловьёва // Вестник Приазовского гос. тех. ун-та: сб. ст. участников междун. науч. конф. “VIII Аристотелевские чтения”. – Вып. № 5. – Мариуполь, 1998. – С. 183–187. (0,3 др. а.)

28. Аляєв Г. Є. Політична теорія Володимира Соловйова як “практична філософія” // Наукові записки: Збірник. – Випуск 6. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, 1999. – С. 184–193. (0,5 др. а.)

29. Аляєв Г. Є. Деякі аспекти християнської традиції в українській та російській політичній думці // Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999. – № 6. – С. 56–58. (0,3 др. а.)

30. Аляєв Г. Є. Прогрес права як трансформація морально-правової свідомості // Практична філософія та правовий порядок: Збірка наукових статей. – Харків: Центр Освітніх Ініціатив, 2000. – С. 235–237. (0,2 др. а.)

31. Аляєв Г. Є. Теорія держави Володимира Соловйова // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. Серія Гуманітарні науки (вип. 1-й). – 2001. – № 2. – С. 15–20. (0,5 др. а.)

32. Аляєв Г. Є. Метафізичне обґрунтування консервативного лібералізму у філософії С. Л. Франка // Молода нація. Альманах Інституту Східноєвропейських досліджень НАН України. К.: Смолоскип. – 2001. – № 4. – 38–64. (1,3 др. а.)

33. Аляев Г. Е. Николай Бердяев и теория государства // Collegium. Международный научный журнал. – 2001. – № 11. – С. 142–150. (0,5 др. а.)

34. Аляєв Г. Є. В пошуках виходу з кризи правосвідомості: слов’янська формула права на гідне існування (Вол. Соловйов, П. Новгородцев, Б. Кистяковський) // Ідея правової держави: історія і сучасність: Збірник наукових праць, присвячений 135-річчю з дня народження П. І. Новгородцева. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. – С. 10–18. (0,4 др. а.)

Підручник:

35. Історія філософії: Підручник / Ярошовець В. І., Бичко І. В., Бугров В. А. та ін.; за ред. В. І. Ярошовця. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. – 774 с. (власний доробок – Частина VII. Історія російської філософії. Розділ 2. Класичний період російської філософії, 1,6 др.а.)