Висновки дисертаційного дослідження підводять підсумки здійсненої роботи, узагальнюють і викладають основні її положення, визначають перспективи подальшого розвитку висвітлених проблем. Логіко-семантичний та структурний аналіз концептів війна і мир в ісламі та християнстві, лінгвістичний аналіз текстів Святого Письма, що є джерелом цих релігійних традицій, дослідження філософсько-релігійних парадигм в питаннях війни і миру упродовж більш, ніж тисячолітньої історії, вивчення історичних фактів, пов’язаних із застосуванням воєнних доктрин та пошуками миру дозволяє відтворити онтологічну сутність релігійно-філософських концептів “війна” та “мир” і їх еволюцію в християнстві та мусульманстві. Дисертант зазначає, що як іслам, так і християнство мають упередження проти війни як зла. Обидві релігії роблять наголос на необхідності миру як основи для людського існування, розвитку і процвітання. Обидві традиції погоджуються в тому, що не повинно бути примусового навернення до релігії, а також у тому, що повинні бути стримуючі умови для обмеження застосування сили, насильства і ведення війни. Сьогодні обидві релігійні традиції погоджуються, що лише суверенні держави мають право ініціювати війну і засуджують використання зброї масового винищення. Проведений аналіз релігійних доктрин дозволяє стверджувати, що ні християнські, ні мусульманські концепції війни онтологічно не є детермінантою агресії. В залежності від інтерпретаційних варіацій концепти війни і миру як в ісламі, так і в християнстві можуть бути як основою для діалогу між культурами та релігіями, так і вести до конфліктів на релігійному ґрунті. Жодна із розглядуваних релігій не може похвалитися ні відсутністю кровопролиття в процесі свого становлення, ні практикою абсолютного миру, обидві релігії не завжди слідували власним принципам справедливості у питаннях війни та миру. Як християнські, так і мусульманські теологи часом піддавали ревізії релігійні догмати щодо війни і миру, щоб виправдати загарбницькі за сутністю воєнні конфлікти. Доведено, що помилкове трактування і перекручування істинного змісту релігійних доктрин війни представниками радикальних рухів у ідеологічних цілях може бути причиною загострення конфронтації між мусульманським та немусульманським світом. В умовах ХХІ століття діяльність фундаменталістських терористичних організацій є небезпечною тенденцією в глобальному масштабі. Сучасні ідеологи терористичних ісламістських організацій насправді відходять від основ ісламу, оскільки спрощене вживання релігійної термінології в їх риториці має на меті «освятити» неприйнятні за інших умов методи політичної боротьби, які суперечать фундаментальним основам ісламу. В сучасних умовах міжнародні організації здебільшого спираються на християнську доктрину справедливої війни, яка визначає критерії легітимності початку бойових дій та обмежує масштаби військового конфлікту. Для ефективнішого співробітництва з мусульманськими державами в рамках цих організацій слід виробити єдину схему вимог для вирішення конфліктів, яка була б прийнятною для представників усіх релігій, ісламу і християнства зокрема. В процесі міжрелігійного діалогу слід наголошувати на спільних для обох релігій аспектах доктрини справедливої війни, визначених в ході цього дослідження. Нові тенденції зближення різних християнських конфесій і як наслідок активізація за ініціативою християнських церков мирного міжрелігійного діалогу (християнство-іслам) ведуть до міжкультурного зближення мусульманського та історично християнського світів. Конструктивний міжрелігійний діалог є фактором не лише суто релігійного, але й всього міжнародного життя, регулятором потенційних та фактичних конфліктів сучасного світу. Єдиною нетолерантністю, припустимою в сучасному світі, може бути нетолерантність по відношенню до тих, хто нетолерантно ставиться до представників іншої статі, нації, раси, культури, релігії. В умовах сьогодення релігії продовжують відігравати надзвичайно важливу роль у світі взагалі і для особистості зокрема, релігії є невід’ємною складовою і важливим параметром у міжнаціональних стосунках в аспекті перманентного процесу миротворчості. Релігійні спільноти та релігійні організації можуть стати дієвим інструментом в міжнародних відносинах при вирішенні складних конфліктів із релігійним підґрунтям. Діяльність створених на основі релігійних спільнот миротворчих та доброчинних організацій (таких, як Pax Christi, ватиканські місії з міжрелігійного діалогу, Рада з Християнських Підходів до Оборони та Роззброєння – CCADD, тощо) має стати поштовхом для створення відповідних мусульманських організацій, які б об’єднали зусилля мусульман, що прагнуть миру. В ході дослідження було вироблено елементи моделі мирного співіснування та запропоновано практичні прийоми визначення легітимності застосування зброї, алгоритми улагодження конфліктних ситуацій на релігійному ґрунті щодо уникнення міжнародних і міжрелігійних конфліктів, а також контролю над ними у разі їх виникнення. Серед заходів, які направлені на встановлення і підтримання міжрелігійного діалогу, слід назвати проведення зустрічей на рівні окремих представників, спільні міжнародні, міжрелігійні, міжконфесійні теологічні конференції, культурні обміни, матеріальне стимулювання конструктивних миротворчих рухів. Поширення інформації про мусульман серед християн і навпаки слугує розвінчанню стереотипів та регуманізації образу “ворога”. Дуже важливим аспектом в контексті ефективного міжрелігійного діалогу є концентрація зусиль сторін на спільній меті, що об’єднає людей різних національностей, культур і релігій, а реальним результатом реалізації цієї мети буде збереження миру на землі. Це дослідження має на меті привернути увагу дослідників релігійних традицій, зокрема християнства та ісламу, які є поширеними на території України, вчених-конфліктологів, політологів та широкого загалу до розглядуваної тематики, надзвичайно актуальної для сьогодення в глобальному масштабі. Результати дослідження знайшли відображення у наступних наукових публікаціях: 1. Семчинський К. Мир і рай: пошук ідентичності.// Українське релігієзнавство. - № 25.- С. 48-55. 2. Семчинський К. “Структура та ідейна спрямованість енцикліки папи Іоанна ХХІІІ “Pacem in Terris” // Науковий вісник Національного аграрного університету. - №65. - 2003 р. - С. 123-127. 3. Семчинський К. Порівняльний аналіз концепцій війни і миру в християнській і мусульманській традиціях. // Українське релігієзнавство. – 2003. - №27-28. – С.32- 40. 4. Семчинський К. Єдність та протистояння християнства та мусульманства. Релігійний вимір. // Вісник Національного університету імені Т.Шевченка. Філософія, політологія. Випуски 56-57.– С. 43-44. 5. Семчинський К. Контроверса теорії справедливої війни в працях філософів та християнських теологів (Аристотель, Св. Августин, Фома Аквінський та ін.) // Українське релігієзнавство. – 2004. - № 29. – С. 95-103. 6. Семчинський К. Проблеми війни у працях ісламських мислителів ХХ століття. // Українське релігієзнавство. – 2004. - № 3-4 (31-32). – С. 43-49. |
