У висновках дисертації сформульовані основні підсумки дослідження, які розкривають проблематику та загальну структуру роботи, визначається спрямованість та окреслюються перспективи подальшої розробки цієї теми. Автор доводить, що: 1. Для того, щоб максимально можливо розкрити сутність і змістовність онтології техніки, і для того, щоб отримати, в першу чергу, методологічну можливість застосування зазначеної категорії до інших контекстів, необхідно розробити шляхом застосування феноменологічно-онтологічного методу єдину соціально-філософську парадигму. Онтологія техніки містить в собі в межах своєї функціональної заподіяності наступні характеристики: універсальність (багатошаровість, декількарівневу внутрішню побудову, але при цьому - й конкретність, цілісність та єдність), опосередковуючи та поєднуючи властивості в межах застосовуваних концепцій (тобто має системний характер з огляду на свою включеність до тієї чи іншої системи відповідного проблемного поля). 2. Техніка є певною загрозою для існування людства, якщо порушується баланс відношення “техніка” – “людина” та “техніка” – “буття”, проте, є можливість перебороти тотальну технізацію сучасного світу в разі розвитку сфер людської життєдіяльності, в яких присутнє альтернативне відчуття буття, зокрема, творчість. Подібний відхід від вперто техніцистського засобу уявлення світу є шляхом, який дозволить людині зберегти свій світ у цілісності. 3. Техніка являє собою не тільки матеріальний простір життєдіяльності людей, але, успішно занурившись у духовний світ людини і за останні десятиліття вкорінившись як певна ментальна установка, вона і явно (як зміна характеру життя і як зміна засобу мислення) впливає на соціальні структури. Сучасна техніка радикально змінюється і сама, і змінює оточуючий світ: соціальний, ментальний тощо. 4. Нововведення в техніку розглядаються нами як актуалізація життєво необхідних ідей у матеріальний простір людського світу; масове вторгнення технічних нововведень у життєвий світ людей викликає в них побоювання загубити свою людську суть. 5. На даний момент ми не можемо визначити межу розвитку техніки. Будучи невід’ємною частиною людського світу, техніка буде змінюватися разом з ним. Процес зміни технічного відношення до світу, становлення інформаційно - символічного простору суспільного буття формує нову якість людської цивілізації в цілому. Реалії нового світу потребують детального осмислення не тільки в межах окремих наукових дисциплін, а й вимагають аналітичного синтезу , який може запропонувати сучасна філософія. 6. Соціальний простір існує в тісному взаємозв’язку із технікою та технологією, притаманних суспільству. Проблеми людського суспільства є і проблемою відповідної техніки. Тотальна тотожність індивіда із знаряддям праці відбувається сьогодні в більш “тонких” формах, ніж це можна було спостерігати в процесі історичного розвитку людства. Подібне перетворення людини в об’єкт тотальної цивілізації є певною межею для досягнення техногенної культури її світу. 7. Технічний об’єкт, будучи створений суспільством для задоволення його потреб, з моменту своєї появи стає залученим до соціального простору буття. Техніка, і особливо сучасна, інноваційна техніка, стала предметом маніпуляції в межах ринкових уявлень. Вона часто осмислюється в категоріях попиту та наявних пропозицій. Інновація стала предметом активної торгівлі, причому торгівлі не просто матеріальними предметами, в більшій мірі торгівлі суспільним простором, який забезпечується цією технікою. Технічна інновація активно занурюється в наше повсякдення. 8. Для людини найбільш актуальною є речова форма онтології техніки. В сучасному світі технічні об’єкти отримали значення символів і часто символічне їх значення є настільки сильним, що приховує функціональне значення. Сучасне технічне виробництво націлене на свідоме культивування смислової складової речей. Тільки так воно (виробництво) може забезпечити необхідний простір для свого зростання та розвитку. Створення тотальної мови речей та символів забезпечує сьогодні просту та дійову соціалізацію сучасної людини. Однак, спрощуючи зовнішні межі соціального простору, подібна символізація світу закріпляє їх існування , доводячи межі соціуму до жорстких бар’єрів. Подібна кастовість проникла і закріпилася завдяки безсумнівній матеріальності речей. Символізація технічних артефактів забезпечує існування сучасного суспільного використання. Сучасний освічений міський житель здатний максимально задовольняти свої потреби, які, в першу чергу, виражаються через володіння певного роду речами. Він постійно потребує новітні технічні системи. Замкнене коло потреб та бажань їх задовольнити є гарантом розвитку техніки. 9. На сучасному етапі розвитку суспільства, під впливом засобів автоматизації та інформатизації всіх галузей діяльності, стверджується новий тип виробничої діяльності. Символізація технічних об’єктів уможливлює становлення нового технологічного базису, переходу від механічного використання природного субстрату до більш адекватної технічної взаємодії з природою, ніж та, яка характерна для традиційних технологій. Нова техніка формує нові принципи організації праці. Доводячи межі відомих технологій до повного вичерпання закладених у них можливостей, сучасний етап розвитку техніки готує радикальний переворот як у виробництві, так і в самому соціальному просторі. Однак є надія, що сучасний етап розвитку техніки не призводить до фатального руйнування життєвого світу людини. “Зростання” людини з технічним оточенням супроводжується як посиленням позицій технічно-раціональної думки, так і розростанням мислення позараціонального, творчого. Сьогодні людина не просто технік (механізм в системі), від неї вимагається здатність творчо мислити та працювати. Все це підтверджується посиленням позицій та поширенням сфер подібної “білятехнічної” діяльності як дизайн і реклама, які активно та системно займаються символізацією технічних об’єктів. Широка символізація речового простору призвела до змін як в виробництві, так і в ініціюванні перетворення інформації в самостійно значимий об’єкт нашого життєвого простору. 10. Техніка істотно впливає на формування соціального типу характеру, розвиваючи такі риси, як активність, ініціативність, здатність брати на себе відповідальність та швидко приймати рішення. 11. Онтологія техніки, як вона була розроблена у своєму класичному вигляді, є не до кінця витлумаченою, зрозумілою і відповідно не повно задіяною в межах соціально-філософської парадигми початку ХХІ століття. Нова розробка змісту і функцій онтології техніки в соціокультурному контексті отримує своє нове бачення і витлумачення, що дозволяє оновити і самі категорії і, загалом, соціально-філософську парадигму сучасності. |
