Анотація до роботи:

Хмелянчишин Ю.В. Оптимальне поєднання сорту, способу сівби і удобрення в енергозаощаджуваній технології вирощування насіння ріпаку ярого в південно-західній частині Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільсько-господарських наук за спеціальністю 06.01.09 – рослинництво. – Подільський державний аграрно-технічний університет, Кам’янець-Подільський, 2005 р.

Розглядаються результати досліджень впливу добрив (N_0…120P_0…75K_0…120) і способів сівби (суцільний і широкорядний) сортів ріпаку ярого Аріон і Микитинецький на ріст і розвиток рослин, формування асиміляційної поверхні і фотосинтетичного потенціалу, змін концентрації хлорофілу та його складових компонентів, чисту продуктивність фотосинтезу і урожайність.

В системі трифакторного досліду кращими визнані варіанти: 1) N₈₀P₄₅K₈₀ + Микитинецький широкорядної сівби з урожайністю 18,6 ц/га; 2) N₁₀₀P₆₀K₁₀₀ + Микитинецький широкорядної сівби з урожайністю 19,8 ц/га; 3) N₁₂₀P₇₅K₁₂₀ + Микитинецький широкорядної сівби з урожайністю 20,6 ц/га.

За енергетичною оцінкою визначені варіанти мали на 36-42 % вищу окупність 1 гДж антропогенної енергії урожаєм насіння, коефіцієнт енергетичної ефективності становив 2,4-2,7.

В структурі енергетичних витрат добрива складали 48-50 % (8,2-12,4 гДж), пально-мастильні матеріали – 20-25 % (4,3 гДж), технічні засоби – 15-18 % (3,1 гДж), робоча сила – 4,6-5,7 % (1 гДж).

За цінами українського ринку прибуток з 1 га посіву ріпаку ярого – 150-250 грн., європейського – 1900-2000; рентабельність – 14-30 % і 185-224 %.

Рекомендується виробництву при вирощувані насіння ріпку ярого на чорноземах південно-західної частини України висівати сорт Микитинецький широкорядним способом і нормами удобрення N_80…120P_45…75K_80…120.

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у з’ясуванні причин невідповідності урожайності культури з головними фізіологічними показниками – ФП, ФХП, ЧПФ_ФП і ЧПФ_ФХП.

Встановлено, що зменшення ЧПФ при зростанні ФХП свідчить про утворення надлишкової концентрації хлорофілу, яка неспроможна реалізуватися без подальшого удосконалення технології вирощування рослин.

Встановлено оптимальне сполучення сорту, способу сівби і удобрення (Микитинецький широкорядного посіву і удобренням N_80-120Р_45-75К_80-120), яке в системі енергозаощаджуваної технології вирощування ріпаку ярого забезпечує суттєве зростання урожайності насіння.

1. В умовах південно-західної частини Лісостепу України початок сівби ріпаку ярого припадає на першу декаду квітня. За цих умов сходи з’являються 15 квітня, стеблування настає 17-25 травня, бутонізація – з 27 травня по 5 червня, цвітіння – 12-24 червня, напівтехнічна стиглість – 10-20 липня і технічна – 27 липня-7 серпня.

Вегетаційний період становить 105-118 діб із наступною структурою: «сходи-стеблування» – 32-35,6%, «стеблування-бутонізація» – 8,4-11%, «бутонізація-цвітіння» – 14,8-16,4%, «цвітіння-плодоутворення» – 7,0-11,2%, «плодоутворення-напівтехнічна стиглість» – 13,0-17,4%, «напівтехнічна-технічна стиглість» – 17,4-19,6%.

Рослини сорту Аріон достигають на сім днів пізніше Микитинецького. Пізньостиглість Аріону особливо проявляється на удобрених площах широкорядних посівів.

2. Вміст хлорофілу, який характеризує загальний стан енергопоглинаючої системи рослини ріпаку ярого контролюється сортом на 18,6-25,8%, добривами– на 22,6-24,6% і способом сівби – на 9,6%. Більш хлорофільним є сорт Микитинецький.

3. Формування фотосинтетичного потенціалу посіву ріпаку ярого відбувається за S-подібною кривою, в якій лаг-фаза співпадає з періодом сходи-бутонізація, логарифмічна – цвітіння-плодоутворення і повільної зміни – молочна-повна стиглість насіння. В лаг-фазі ФП становив 1,07 млн. м²/га (44.6% ФП_max), логарифмічній – 2,24 млн. м²/га (92,5% ФП_max).

Сорт Микитинецький широкорядного посіву і удобренням N₁₂₀P₇₅K₁₂₀ формував ФП на рівні 2,87 млн. м²/га діб, що вище за контроль на 0,91 млн. м²/га діб. Переваги визначились за рахунок добрив на 86,0%, способу сівби – 21,5%.

4. Теоретичною доцільністю введення фотосинтетично-хлорофільного потенціалу (ФХП), як одного із показників фотосинтезу рослин, є те, що він характеризує динамічний рівень концентрації хлорофілу, головного акцептора сонячної енергії, протягом вегетації посіву.

Сорт Микитинецький широкорядного посіву і удобренням N₁₂₀P₇₅K₁₂₀ формував ФХП на рівні 2047 кг/га діб, що на 1219 кг/га діб більше контролю, в т. ч. завдяки добривам – 790 кг/га діб (62,7%), сорту – 306 кг/га діб (24,3%), способу сівби –165 кг/га діб (13,1%).

5. В період найбільш активного фотосинтезу ЧПФ визначена за ФП становила 5,84 г/м² сухої речовини за добу, а ЧПФ за ФХП – 10,08 г. В середньому за вегетаційний період ЧПФ_ФХП становила 5,25 г/м² доба і перевищувала ЧПФ_ФП в 1,75 рази.

ЧПФ, визначені за ФП і ФХП обернено залежні від норм удобрення.

6. З покращенням умов вирощування ФХП зростає в 2-2,5 рази, його ЧПФ зменшується на 23,5-34,6%. В основі протиріччя лежить утворення надлишкового хлорофілу, яке сприяє зростанню фотосинтетичного потенціалу, який не реалізується через виникнення нових обмежуючих факторів. Отже, рівень продуктивності ФХП є індикатор стану задоволення життєвих потреб рослин в конкретних агротехнічних умовах. Початок спаду продуктивності ФХП є «сигналом» необхідності оптимізації системи інших факторів відносно домінуючого.

7. Посів ріпаку ярого є фітоценоз антропогенного походження, у вертикальній проекції якого визначається три яруси (групи) рослин. Потенційна насіннєва продуктивність рослин верхнього ярусу (І група) в розрахунку на гектар – 68,5 ц/га, середнього (ІІ група) – 35,0 ц/га і нижнього – 1,5. Група, яка визначає рівень урожайності більш ніж на 70% – ІІ, ІІІ група – рослинний баласт.

Структура фітоценозу залежить від сорту і технологічних особливостей вирощування. Так, чисельність рослин другої групи в широкорядних посівах переважає суцільні на 10,4%. Цим і пояснюється перевага перших над другими за урожайністю насіння.

8. В системі трифакторного експерименту, за результатами досліджень в 2000-2004 рр., визначились варіанти: А₂В₁С₁ (N₈₀Р₄₅К₈₀ + Микитинецький широкорядного посіву) – 18,6 ц насіння з 1 га, А₃В₁С₁ (N₁₀₀Р₆₀К₁₀₀ = Микитинецький широкорядного посіву) – 19,8, А₄В₀С₁ (N₁₂₀Р₇₅К₁₂₀ + Аріон широкорядного посіву) – 18,6 і А₄В₁С₁ (N₁₂₀Р₇₅К₁₂₀ + Микитинецький широкорядного посіву) – 20,6 ц/га; перевищення контролю становило 46-62%.

Рівень урожайності залежав від добрив на 55-79%, сорту – 11-15,4%, способу сівби – 15,9-16,5%, добрив і способів сівби – 6,6-11%, добрив і сорту – 2,4-7,3%, сорту і способів сівби – 2,2-5,0%, добрив, сорту і спосіб сівби – на 0,2-4,4%.

9. Відсутність статистично-достовірних різниць між контрольним (А₀В₁С₁ – Микитинецький широкорядного посіву не удобрений) і дослідним (А₄В₁С₁ – Микитинецький широкорядного посіву з удобренням N₁₂₀Р₇₅К₁₂₀) варіантами за основними параметрами ґрунту (щільність, вміст гумусу, азоту, фосфору, калію, ГК, рН, СО₂) та якісними показниками урожаю насіння (вміст ерукової кислоти, глюкозинолатів) свідчить про екологічну безпечність застосування N₁₂₀Р₇₅К₁₂₀ на чорноземних ґрунтах південно-західної частини Лісостепу України при вирощуванні ріпаку ярого.

10. За енергетичною оцінкою кращими варіантами досліду є А₂В₁С₁, А₃В₁С₁ і А₄В₁С₁. Вони забезпечували на 36-42% вищу окупність урожаєм насіння 1 гДж антропогенної енергії, К_ее – 2,4-2,7.

В структурі енергетичних витрат удобрення становили 48-50% (8,2-12,4 гДж), пально-мастильні матеріали – 20-25% ( 4,3 гДж), технічні засоби – 15-18% ( 3,1 гДж), людська праця – 4,6-5,7% ( 1 гДж).

11. За економічною оцінкою кращими варіантами досліду є А₂В₁С₁, А₃В₁С₁ і А₄В₁С₁. Вони забезпечують прибуток за українськими цінами на насіння ріпаку 151-255 грн./га, європейськими – 1929-2005 грн/га; рентабельність виробництва відповідно становить 14-30% і 185-224%.

Пропозиції виробництву

1. При вирощуванні насіння ріпаку ярого на чорноземах південно-західної частини Лісостепу України необхідно висівати сорт Микитинецький широкорядним способом з нормами удобрення в межах N_80-120P_45-75K_80-120.

2. При теоретичних дослідженнях фотосинтезу необхідно використовувати, поряд з загальноприйнятими показниками ФП і ЧПФ, фотосинтетично-хлорофільний потенціал посіву (ФХП), який характеризує динамічний рівень концентрації хлорофілу протягом вегетації рослин.

Публікації автора:

1. Хмелянчишин Ю.В. Вплив способів сівби на сортову агротехніку вирощування ярого ріпака в умовах південно-західної частини Лісостепу України // Матеріали другої міжвузівської науково-практичної конференції “Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи”. – Збірник матеріалів. – Вінниця. – 2002. – С. 71-72.

2. Хмелянчишин Ю.В. Продуктивность ярового рапса в зависимости от разных норм минеральных удобрений // Сборник научных трудов международной конференции, посвященной 30-летию научно-исследовательского института крупяных культур. – Каменец-Подольский.– 2002. – С. 260-263

3. Хмелянчишин Ю.В. Енергетична оцінка технологій вирощування насіння ріпаку ярого, які різняться сортом, способом сівби і удобренням // Зб. наук. праць ВДАУ. – Вип. 23. – Вінниця. – 2005. – С. 22-26.

4. Хмелянчишин Ю.В. Метод кореляційних триплетів в біометричних дослідженнях рослин (на прикладі ріпаку ярого) // Зб. наук. праць ПДАТУ.– № 13. – Кам’янець-Подільський. – 2005. – С. 133-137.

5. Хмелянчишин Ю.В. Статистичні параметри мінливості врожайності, як критерії об’єктивної оцінки експерименту (досліджено на ріпаку ярому) // Зб. наук. праць УДАУ. – Вип. 61. – Умань. – 2005. – С. 298-302.