Анотація до роботи:

Гладченко Л.П. Оптимізація бюджетного дефіциту: західна теорія і практика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 – Фінанси, грошовий обіг і кредит. Київський національний економічний університет, Київ, 2004.

Дисертацію присвячено дослідженню бюджетного дефіциту. Проаналізовано питання економічної і політичної природи бюджетного дефіциту, уточнено визначення і розкрито його ознаки. Досліджено джерела фінансування бюджетного дефіциту, розкрито їх зв’язок з поняттям “фінансування бюджету”. Запропоновано вдосконалення структури фінансування бюджету. Виявлено і проаналізовано шляхи заниження розміру дефіциту і необхідного для його покриття обсягу джерел фінансування. Встановлено неоднозначність наслідків існування бюджетного дефіциту, економічні ефекти, які він спричинює.

Проведено аналіз різних підходів до розрахунку бюджетного дефіциту. Обґрунтовано необхідність затвердження в Україні офіційного підходу до його визначення. Доведено важливість застосування в процесі бюджетного менеджменту широкого кола показників дефіциту. Здійснено аналіз дефіцитів подвійних бюджетів і циклічних показників дефіциту.

На основі аналізу досвіду країн з розвиненою ринковою економікою стосовно оптимізації бюджетного дефіциту розкрито роль правових інструментів, які сприяють дотриманню жорсткої фінансової дисципліни з боку уряду. Запропоновано використання деяких з них у вітчизняній бюджетній практиці. Здійснено аналіз заходів податково-бюджетної політики західних країн, спрямованих на мінімізацію бюджетного дефіциту. Виявлено їх позитивні і негативні наслідки.

У дисертаційній роботі наведені теоретичне узагальнення та новий підхід до вирішення актуального наукового завдання, важливого як з погляду економічної теорії, так і фінансової практики, – оптимізації бюджетного дефіциту. Основні висновки та пропозиції, які є результатом проведеного дослідження, полягають у наступному:

1. У вітчизняній фінансовій теорії необхідно враховувати під час розгляду бюджетного дефіциту ті аспекти, які пов’язані з його місцем і роллю у розміщенні фінансових ресурсів, і не обмежуватися дослідженням його як показника, що характеризує співвідношення фінансових потоків бюджету. Бюджетний дефіцит є підсумком діяльності держави як суспільно-правового інституту, який свідчить про залучення нею додаткових тимчасово вільних фінансових ресурсів від інших суб’єктів національної економіки або з-за кордону. Сучасні уряди функціонують в умовах постійної обмеженості фінансових ресурсів, а їх звернення до заощаджень інших суб’єктів через механізми фінансового ринку прямо впливає на розміщення ресурсів, як у межах країни, так і між країнами. Необхідною передумовою виділення зі складу фінансових ресурсів країни тих з них, які формують доходи бюджету, і тих, які не формують, є існування приватної власності, з одного боку, а з іншого – механізмів прийняття суспільних рішень. Отже, бюджетний дефіцит набуває повного сенсу лише в умовах розмаїття форм власності, яка “проявляє” питання розміщення економічних ресурсів, у тому числі й фінансових, а також при функціонуванні відповідних політичних процедур.

2. У роботі обґрунтовано необхідність уведення в науковий оборот теоретичного поняття “фіскальний дефіцит”, що зумовлено розвитком державних фінансів, ускладненням фінансово-грошового господарства держави і розмаїттям фінансових фондів, через які здійснюється вплив з боку держави на соціально-економічний розвиток. Уведення поняття “фіскальний дефіцит” у теорію державних фінансів дозволить вийти за рамки бюджету. Воно сприятиме розумінню проблем розміщення фінансових ресурсів між приватним і державним секторами, національною економікою і зовнішнім світом, їх розподілу між власниками капіталів і платниками податків, а також у часі – між фазами економічного циклу, між теперішніми і прийдешніми поколіннями, а також позначиться на фінансовій практиці через розширення бази розрахунку цього показника. У понятті “фіскальний дефіцит” виникає можливість поєднати сутнісні ознаки різних показників бюджетного дефіциту з урахуванням сучасних тенденцій розвитку фінансово-грошового господарства держави, характеризувати їх спільні риси.

3. У західній фінансовій теорії і практиці розрізняють поняття бюджетних доходів і надходжень до бюджету, а також бюджетних видатків і платежів з бюджету. На цій основі дисертант пропонує розмежовувати в українській бюджетній практиці бюджетні доходи і надходження, а також бюджетні видатки і виплати з бюджету, виходячи з двох критеріїв: по-перше, критерію заборгованості, а по-друге, суспільно - і приватно-правового характеру діяльності держави. Перший критерій вимагає будь-які державні запозичення розглядати як джерела фінансування бюджетного дефіциту. Другий критерій означає, що якщо доходи або видатки здійснюються урядом з метою управління ліквідністю бюджетного фонду (тобто з приватно-правової точки зору), вони мають відноситися до фінансування бюджету. На думку автора, це дозволить раціоналізувати прийняття рішень у сфері бюджету. Дисертант також пропонує у складі фінансування бюджету виділяти окремо надходження / витрачання бюджетних ресурсів, призначених для управління ліквідністю бюджетного фонду, щоб не допустити в цій частині рефінансування державного боргу. Крім того, фінансові інструменти, призначені для залучення джерел фінансування бюджетного дефіциту, мають носити довгостроковий характер (більше 1 року), тоді як інструменти, за допомогою яких залучаються фінансові ресурси для управління ліквідністю бюджету, повинні мати короткостроковий характер.

4. В українській фінансовій теорії і практиці важливо розглядати бюджетний дефіцит не статично – за фактом його присутності або відсутності, – а динамічно в контексті його коливання в певних рамках протягом економічного циклу, а також вирішення завдань податково-бюджетної політики уряду. Автором доведено, що західні країни вживають цілеспрямовані заходи з метою скорочення частки державних видатків у ВВП. Прямі наслідки цього проявилися у зниженні бюджетного дефіциту, формуванні первинних надлишків, зменшенні державного боргу. Однак циклічний розвиток визначає динаміку руху бюджетного сальдо. Дисертант робить акцент на тому, що сучасна економічна політика провідних держав світу (перш за все, європейських) не ставить завдання жорсткого дотримання фіксованого стану бюджетного сальдо. Натомість простежується прагнення стримувати поглиблення дефіцитності бюджетів під час рецесії, а не ліквідувати її, і отримувати бюджетні надлишки під час економічного підйому. У зв’язку з цим можна зробити висновок, що в сучасній західній теорії і практиці державних фінансів бюджетний дефіцит не вважається безперечним злом.

5. Існування хронічної дефіцитності бюджетів вимагає оптимізації розміру дефіциту, з метою чого дисертант виділив низку критеріїв: критерій розміщення ресурсів між приватним і державним сектором, максимізації зайнятості економічних ресурсів, стабільності, фінансово-економічної сталості. При цьому їх вибір залежить від пріоритетів державної політики. Автором зроблено висновок, що в західній економічній політиці відбувається відхід від доктрини досягнення максимальної зайнятості економічних ресурсів, оскільки бюджетні дефіцити, які сприяють цій меті, призводять до поступового накопичення таких явищ, негативні наслідки яких проявляються лише з часом, а також потребують значних зусиль на їх подолання (високий державний борг; роздуте державне фінансування соціальної сфери, яке за умов старіння нації загрожує перетворитися на чинник кризи державних фінансів; підвищення ризиків економічної діяльності, викликані побоюваннями монетизації дефіцитів тощо). Натомість проголошено прагнення досягти гармонійного сталого розвитку (економічного, соціального і безпеки навколишнього природного середовища), а бюджетний баланс (дефіцит/надлишок) має сприяти йому. Виходячи з цього, важливо враховувати під час розробки вітчизняної фінансової політики негативні наслідки політики дефіцитного фінансування західних країн, а також звернути особливу увагу на бюджетний дефіцит в ході досягнення сталого розвитку.

6. У західній теорії і практиці державних фінансів розроблене широке коло підходів до розрахунку бюджетного дефіциту. Автор обґрунтовує необхідність їх поділу на такі, що призначені для задоволення потреб управління бюджетними потоками, і такі, які слугують для різноманітних аналітичних вимог. У роботі наголошується, що традиційний підхід до розрахунку абсолютного розміру бюджетного дефіциту зазнає поступових змін, а також розкривається їх зміст. На думку дисертанта, ці зміни спрямовані на задоволення, у першу чергу, аналітичних потреб: забезпечення найбільш адекватної інформації про обсяг фінансових ресурсів, на які пред’являє “додатковий” попит центральний уряд і весь державний сектор, найбільш повне врахування зобов’язань (а не фактичних касових потоків бюджету), які бере на себе держава. Те саме стосується так званих міжнародних стандартів, які розроблені у сфері статистики державних фінансів. У зв’язку з цим важливо не копіювати у вітчизняній практиці західні показники бюджетного дефіциту, а прискіпливо аналізувати їх на предмет того, для вирішення яких саме завдань вони призначені.

7. В Україні доцільно виробити та окремо затвердити офіційний підхід до розрахунку бюджетного дефіциту, який би задовольняв вимоги, у першу чергу, бюджетного менеджменту. Останнє зауваження пов’язане з тим, що на основі ухвалення Закону про державний бюджет складається його касовий розпис і відбувається касове виконання бюджету, а отже саме ця потреба у даному контексті є першочерговою. З цією метою в роботі запропоновано низку оціночних показників бюджетного дефіциту, серед яких виділено базовий підхід до розрахунку бюджетного дефіциту. Він виходить із принципів, закладених у Бюджетному кодексі, оскільки вони відповідають вимогам управління бюджетом як фондом фінансових ресурсів. Разом з тим, для аналізу податково-бюджетної політики важливо застосовувати різні підходи до розрахунку дефіциту, в тому числі й загальновизнані в міжнародній практиці стандартні підходи. У зв’язку з цим першочергове значення мають організація бюджетної класифікації, яка має створювати відповідну інформаційну базу для розрахунків, а також забезпечення прозорості державних фінансів та широкого доступу до даних бюджетної звітності.

8. З метою підвищення ефективності управління бюджетним дефіцитом у дисертації пропонується: 1) встановити в Україні граничний розмір бюджетного дефіциту у відсотках до ВВП (розмір обмеження має бути встановлений урядом, виходячи з пріоритетів державної політики); 2) цільовим показником для цього обрати дефіцит сектору державного управління з урахуванням невиконаних урядом запланованих у бюджеті видатків; 3) здійснювати моніторинг бюджетного дефіциту як один із важливих окремих блоків системи моніторингу державного боргу; 4) застосовувати фінансові санкції до уряду в разі порушення ним граничного розміру дефіциту в формі переведення суми штрафу на окремий рахунок НБУ з подальшим його використанням винятково на цілі поповнення золотовалютних резервів НБУ.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Гладченко Л.П. Бюджетний дефіцит у теорії та практиці кейнсіанства // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. – К: КНЕУ, 2002. – Вип. 8. – С.100-107. – 0,3 друк. арк.

2. Гладченко Л.П. Бюджетний дефіцит: джерела і механізм фінансування // Ринок цінних паперів України. – 2003. – № 4-5. – С.15-25. – 0,7 друк. арк.

3. Гладченко Л.П. До питання про сутність квазібюджетних операцій // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. – К: КНЕУ, 2001. – Вип. 9. – С.316-320. – 0,2 друк. арк.

4. Гладченко Л.П. Традиційний підхід до визначення дефіциту, його аналітичне значення // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 2. – С.255-262. – 0,5 друк. арк.

В інших виданнях:

5. Гладченко Л.П. Деякі дискусійні питання бюджетного дефіциту // Інвестиції ХХІ століття: регіональні аспекти: Зб. доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. 17-18 листопада 2000р. – Умань, 2000. – С.108-111. – 0,2 друк. арк.

6. Гладченко Л.П. До питання про дефіцит капітального бюджету // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВНЗ. Зб. наукових праць. – Рівне, 2003. – С.123-125. – 0,2 друк. арк.

7. Гладченко Л.П. Фіскальний дефіцит у сучасній фінансовій політиці країн Заходу // Фінанси, облік і аудит: Наук. зб. – Вип. 1 / Відп. ред. А.М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2003. – С.58-67. – 0,4 друк. арк.