Анотація до роботи:

Нечай О.П. Оптимізація діагностики та хірургічного лікування медулярного раку щитоподібної залози. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. – Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2007.

Дисертацію присвячено проблемі медулярного раку щитоподібної залози та спрямовано на поліпшення результатів діагностики та хірургічного лікування даного захворювання. Доведено доцільність дослідження рівня кальцитоніну у крові хворих за наявності підозри на РЩЗ за даними ТАПБ (патент України на корисну модель № 22831). За допомогою розробленого алгоритму діагностики визначалася форма МРЩЗ серед обстежених хворих: спорадична складала 76,71 %, спадкова – 23,29 %, що відповідає міжнародним статистичним даним. Тобто, на сучасному етапі запропанований алгоритм дає можливість уникнути застосування складних, вартісних молекулярно-генетичних досліджень у діагностиці МРЩЗ. На підставі даних про велику частоту реґіонарних метастазів (43,84 %) і неефективність ад’ювантної терапії за МРЩЗ доведено доцільність застосування операції екстрафасціальної тиреоїдектомії з обов’язковою центральною дисекцією лімфовузлів і модифікованою латеральною дисекцією, продемонстровано небезпеку виконання органозберігаючих операцій і необхідність здійснення остаточної тиреоїдектомії з дисекцією лімфовузлів після первинно нерадикальної операції. Запропоновано комплексну систему моніторингу хворих на МРЩЗ у післяопераційному періоді, яка крім загальноклінічних досліджень включає обов’язкове визначення кальцитоніну та сканування з РФП – ^99mTc-карбомеком, ¹³¹І-мета-йодбензилгуанідином.

Медулярний рак щитоподібної залози належить до найагресивніших форм тиреоїдних пухлин, для якого єдиним і найефективнішим методом лікування є хірургічний. Рання діагностика та встановлення форми захворювання (спорадична або спадкова) забезпечує можливість вчасного та адекватного хірургічного лікування. Результати роботи значною мірою оптимізують передопераційне обстеження на сучасному рівні медицини, визначають найефективніші методики оперативного лікування та післяопераційного моніторингу.

1. Визнаючи вирішальну диференційно-діагностичну роль ТАПБ в обстеженні хворих із вузлами у щитоподібній залозі, слід зазначити необхідність доповнення стандартного цитологічного дослідження імуноцитохімічним визначенням кальцитоніну у пунктаті, а також можливість помилки у ході обстеження пацієнтів із багатовузловим зобом.

2. Підвищений рівень кальцитоніну у крові (>28 пкмоль/л) є високоінформативним та економічно доцільним критерієм діагностики медулярного раку у хворих на вузловий зоб із підозрою на рак за цитологічним висновком. Це складає сутність запатентованого способу передопераційної діагностики медулярного раку щитоподібної залози. Рівень кальцитоніну у крові також відображає ступінь онкологічного процесу за МРЩЗ.

3. Рівень кальцитоніну у крові є найвагомішим показником у моніторингу хворих на медулярний рак щитоподібної залози на етапах комплексного лікування та біохімічним критерієм вилікування, яке спостерігалось у 55,7 % прооперованих хворих.

4. Використання запропонованого алгоритму клініко-генеалогічного обстеження дозволило диференціювати медулярний рак щитоподібної залози на спадкову (13 випадків – 23,3 %) та спорадичну (56 випадків – 76,7%) форми, виявити захворювання серед родичів пацієнта (7 випадків – 9,59 %) і компонентів синдрому множинної ендокринної неоплазії (10 випадків – 13,7 %). Результати, отримані завдяки використанню алгоритму, співпадають за відсотковим співвідношенням форм медулярного раку з літературними даними, отриманими шляхом молекулярно-генетичного тестування.

5. З огляду на велику частоту регіонарних метастазів (43,8 %) і неефективність ад’ювантної терапії адекватним обсягом операції за медулярного раку щитоподібної залози слід визнати екстрафасціальну тиреоїдектомію з обов’язковою серединною та латеральною одно- або двобічною модифікованою дисекцією шиї. Враховуючи, що всі 5 хворих із категорією пухлини Т₁ не мали регіонарних метастазів, у такому випадну достатнім обсягом операції можна визнати екстрафасціальну тиреоїдектомію з серединною дисекцією шиї під контролем експрес-гістологічного дослідження.

6. Найбільші шанси на одужання або тривалу ремісію без рецидивів мають пацієнти з Т₁-Т₂ пухлинами, яким виконано радикальні операції. У хворих із Т₃ і Т₄ пухлинами у 40 % і 80 % випадків відповідно трапляються рецидиви у вигляді реґіонарного та віддаленого метастазування, що вочевидь вказує на важливість раннього виявлення та хірургічного лікування пацієнтів із МРЩЗ.

7. Віддалені результати хірургічного лікування хворих із спадковою формою МРЩЗ суттєво гірші, ніж для хворих зі спорадичною формою. Одужання або ремісія сталися у 52,9 % і 72,7 %, рецидив у вигляді регіонарних метастазів – у 17,6 % і 9,1 %, віддалені метастази – у 29,4 % і 18,2 % випадків відповідно (р<0,05).

8. Діагностичне сканування хворих на медулярний рак щитоподібної залози з ^99mTc-карбомеком і ¹³¹I-мета-йодбензилгуанідином є важливим інструментом пошуку метастазів раку за високому вмісту кальцитоніну у крові.

Публікації автора:

1. Нечай А.П., Черенько С.М., Ларин А.С. Роль изучения уровня кальцитонина у больных медуллярным раком щитовидной железы // Злоякісні новоутворення / Збірка наукових робіт. – Вип. 5. – Київ, 2003. – С. 114-115.

2. Черенько С.М., Ларин А.С., Нечай А.П. Медуллярный рак щитовидной железы: современное состояние проблемы и результаты собственных исследований // Пробл. ендокрин. патол. – 2002. – № 1. – С. 10-15.

3. Нечай О.П., Ларін О.С., Черенько С.М. Роль скринінгових досліджень у діагностиці та лікуванні хворих на медулярний рак щитоподібної залози // Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія. – 2007. – №1(18). – С. 16-19.

4. Солодянникова О.И., Джужа Д.А., Нечай А.П., Козак О.В., Саган Д.Л. ¹³¹I-мета-йодобензилгуанитидин в комплексном лечении медуллярного рака щитовидной железы // Променева діагностика, променева терапія. – 2004. – №4 – С. 99-101.

5. Солодяникова О.І., Мечев Д.С., Джужа Д.О., Нечай О.П., Сукач Г.Г. Радіонуклідна терапія медулярного раку щитоподібної залози // Український Радіологічний Журнал. – 2005. – том XIII. – №3 – С. 392-394.

6. Солодянникова О.И., Сукач Г.Г., Джужа Д.А., Нечай А.П. Лекарственное сопровождение радионуклидной терапии при медуллярном раке щитовидной железы // Онкология. – 2007. - том 9 - №3 – с. 248-252.

7. Пат. 22831, Україна, u 2006 13827 Спосіб доопераційної діагностики медулярного раку щитоподібної залози / Нечай О.П., Черенько С.М., Ларін О.С. Заявл. 26.12.2006; Опубл. 25.04.2007, Бюл. №5, 2007 р., С. 1-4.

8. Нечай О.П., Черенько С.М., Горобейко М.Б., Мамонов О.В. Особливості перебігу та лікування медулярного раку щитоподібної залози // Ендокринологія. – 2001. – Т. 6, додаток. – с. 211.

9. Нечай А.П., Шептуха А.И., Сичинава Р.М. Роль изучения уровня кальцитонина у больных медулярным раком щитовидной железы на ранних этапах лечения // Матеріали ХХI з`їзду хірургів України, 5-7 жовтня 2005 р. – Запоріжжя, 2005. – том 2. – С. 249-250.

10. Нечай О.П., Ларін О.С., Черенько С.М. Роль скринінгових досліджень у діагностиці та лікуванні медулярного раку щитоподібної залози // Современные аспекты хирургического лечения эндокринной патологии: Материалы 1-го Украинско-Российского симпозиума по эндокринной хирургии с международным участием (13-14 октября 2006 г., Киев, Украина): Киев, 2006. – С. 31-33.

11. Черенько С.М., Ларин А.С., Нечай А.П. Медуллярный рак щитовидной железы: перспективы контроля над патологией и реалии современного состояния диагностики и лечения // Материалы X (XII) Российского симпозиума по хирургической эндокринологии (Смоленск, 12-14 сентября 2002 г.). – Смоленск, 2002. – С.419-421.

12. Черенько С.М., Ларин А.С., Нечай А.П. Обоснование объема оперативного вмешательства при различных вариантах медулярного рака щитовидной железы // Материалы 12 (14) Российского симпозиума по хирургической эндокринологии с международным участием (Ярославль, 21-23 сентября 2004 г.). – Ярославль, 2004. – С. 271-272.