Анотація до роботи:

Колеснікова І.П. Оптимізація епідеміологічного нагляду та удосконалення тактики вакцинопрофілактики епідемічного паротиту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.02.02 – епідеміологія. – Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.

У дисертації представлено результати багатофакторного аналізу проявів паротитного епідемічного процесу в Україні у доприщепний період (1954-1981 рр.) та за умов проведення вакцинопрофілактики (1982-2002 рр.). Результати вивчення популяційного протипаротитного імунітету слугували обґрунтуванням змін, внесених до Календаря профілактичних щеплень. Встановлено низький рівень захищеності від паротитної інфекції новонароджених (44,00 % сприйнятливих), що пов’язано з незадовільним станом специфічного імунітету їхніх матерів. Даним дослідженням в умовах України доведено низьку реактогенність та достатньо високу імуногеннсть і епідеміологічну ефективність вакцин, котрі містять вірус епідемічного паротиту зі штамів Urabe AM 9, RIT (похідний від Jeryl Lynn), Ленінград-3-Загреб, що дозволяє рекомендувати їх для специфічної профілактики паротиту в Україні. Встановлено дещо знижену імуногенність та епідеміологічну ефективність вакцини зі штаму Ленінград-3 порівняно з вищезазначеними препаратами. Проведені дослідження дозволили розробити систему епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією, включаючи використання комп’ютерних технологій. Застосування комп’ютерних програм “УкрВак-01” та “УкрВак-R” сприяє поліпшенню контролю за розподілом і використанням імунобіологічних препаратів, спрощенню й стандартизації обліково-звітної документації по імунопрофілактиці, дозволяє у стислий термін проводити поглиблений аналіз усіх кількісних та якісних показників імунопрофілактики.

1. Багатофакторний аналіз проявів епідемічного процесу є провідною умовою удосконалення стратегії та тактики боротьби з епідемічним паротитом за рахунок об’єктивної оцінки епідемічної ситуації.

2. Запровадження специфічної профілактики епідемічного паротиту в Україні призвело до зниження рівня захворюваності у 4 рази з середнім темпом спаду в 70,03 %. Подовжилась до 10 років тривалість міжепідемічного періоду. Зменшилися показники ураженості організованих колективів до 4,80–12,90 %. Збереглася властива паротиту сезонність та переважна ураженість міського населення.

3. Особливістю епідемічного процесу паротитної інфекції в сучасних умовах стало значне підвищення захворюваності у старших вікових групах: з 1994 р. найбільш ураженою групою стали школярі 7-14 років, з 3,50 до 18,70 % зросла питома вага захворілих підлітків, підвищення рівня захворюваності серед яких перевищує загальні темпи приросту в 4-5 разів. Значний прошарок незахищених від епідемічного паротиту осіб серед підлітків та дорослих (28,85–37,11 %) свідчить про реальну можливість розвитку спалахів епідемічного паротиту в молодіжних колективах, зокрема у військових частинах, учбових закладах, а також про необхідність застосування у таких випадках термінової вакцинопрофілактики паротиту серед дорослих.

4. Всі вакцини, які застосовуються в Україні для специфічної профілактики епідемічного паротиту, належать до слабкореактогенних. Сильні післявакцинальні реакції відмічалися у 0,25–1,00 % щеплених дітей. Післявакцинальних ускладнень не зареєстровано. Сероконверсія до паротитного компоненту вакцин “Trіmovax”, “Priorix”, MMR та “Imovax Oreillons” становить 88,89–98,36 %, а коефіцієнт епідеміологічної ефективності дорівнює 95,46–100,00 %. Виявлено дещо знижену імуногенність та епідеміологічну ефективність ЖПВ зі штаму Ленінград-3, сероконверсія якої в різних вікових групах щеплених складає 66,67–83,33 %, а коефіцієнт ефективності становить 68,84 %.

5. Дослідження популяційного протипаротитного імунітету в Східному та Західному регіонах України показало, що від 33,98 до 90,48 % дітей різного віку, раніше щеплених ЖПВ зі штаму Ленінград-3, не захищені від епідемічного паротиту.

6. Встановлена наприкінці 90-х рр. висока питома вага сприйнятливих до паротитної інфекції серед дітей 6-річного віку (42,85 %) та 15-річних юнаків (48,08 %) обумовила необхідність введення вікових ревакцинацій проти епідемічного паротиту у 6 років (всім дітям) та у 15 років (юнакам), що відображено у діючому Календарі профілактичних щеплень.

7. Незадовільний стан протипаротитного імунітету породіль віком 20-40 років та їхніх новонароджених дітей (30,00 та 44,00 % сприйнятливих відповідно) потребує корекції специфічного імунітету в жінок дітородного віку.

8. Діти першого року життя, котрі знаходяться на штучному вигодовуванні, належать до групи “ризику” стосовно епідемічного паротиту. Наявність значного прошарку неімунних (66,67 %) серед дітей першого року життя, що знаходяться на штучному вигодовуванні, може обумовити підвищення рівня захворюваності серед осіб, які ще не досягли прищеплювального віку.

9. В діючу систему епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією безперечно має бути впроваджений моніторинг стану специфічного популяційного імунітету та ефективності вакцино-профілактики. Система епідеміологічного нагляду щодо імунопрофілактики епідемічного паротиту повинна складатися з трьох взаємопов’язаних функціональних підсистем: інформаційної, діагностичної та управлінської. Повна, якісна та оперативна реалізація інформаційної підсистеми можлива лише за умов застосування нових комп’ютерних технологій.

10. Розроблені з нашою участю та зареєстровані в МОЗ України комп’ютерні програми “УкрВак-01” та “УкрВак-R” дають можливість якісно й оперативно вести обліково-звітну документацію, планувати профілактичні щеплення, прискорити моніторинг імунопрофілактики та аналіз її основних показників серед дітей та підлітків України.

Публікації автора:

1. Колеснікова І.П. Ретроспективний аналіз захворюваності на епідемічний паротит в м. Харкові за 1994-1998 рр. // Дитячі інфекції. – 1999. – Вип. 25. – С. 118-123.

2. Колеснікова І.П. До проблеми епідемічного паротиту на сучасному етапі // Дитячі інфекції. – 1999. – Вип. 26. – С. 112-116.

3. Колеснікова І.П. Захворюваність на епідемічний паротит у Харківській області в доприщепний період та за умов проведення планової вакцинопрофілактики // Дитячі інфекції. – 2000. – Вип. 27. – С. 134-138.

4. Колеснікова І.П. Результати ревакцинації проти епідемічного паротиту дітей з різним вихідним рівнем специфічного імунітету // Дитячі інфекції. – 2001. – Вип. 28. – С. 73-78.

5. Колеснікова І.П. Ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на епідемічний паротит в Україні в доприщепний період та за умов проведення планової вакцинопрофілактики // Дитячі інфекції. – 2002. – Вип. 29. – С. 133-141.

6. Колеснікова І.П. Досвід застосування комбінованих вакцин для профілактики кору, епідемічного паротиту та краснухи в Україні // Медицина сьогодні і завтра. – 2002. – № 1. – С. 107-110.

7. Колесникова И.П. Влияние массовой иммунопрофилактики на интенсивность и динамику паротитного эпидемического процесса в восточном регионе Украины // Експериментальна і клінічна медицина. – 2001. – № 2. – С. 49-52.

8. Колеснікова І.П. Результати вивчення реактогенності вакцини “Priorix” у м. Харкові // Експериментальна і клінічна медицина. – 2002. – № 1. – С. 100-102.

9. Колеснікова І.П. Дослідження протипаротитного імунітету у дітей та підлітків Західної України // Експериментальна і клінічна медицина. – 2003. – № 1. – С. 165-168.

10. Колеснікова І.П. Післявакцинальні реакції та реактогенність протипаротитних вакцин // Сучасні інфекції. – 2001. – № 4. – С. 44-47.

11. Колеснікова І.П. Поствакцинальний протипаротитний імунітет у дітей молодшого віку // Сучасні інфекції. – 2001. – № 3. – С. 87-91.

12. Колеснікова І.П. Проблеми епідеміологічного нагляду за імунопрофілактикою епідемічного паротиту // Сучасні інфекції. – Київ, 2002. – № 1. – С. 49-52.

13. Колесникова И.П. Результаты иммунологического контроля за напряженностью популяционного противопаротитного иммунитета // Сучасні інфекції. – 2002. – № 2. – С. 40-44.

14. Колеснікова І.П. Вплив масової вакцинопрофілактики епідемічного паротиту на вікову структуру захворілих // Сучасні інфекції. – 2002. – № 3. – С. 92-98.

15. Колеснікова І.П. Імунологічна ефективність ревакцинації проти епідемічного паротиту 15-річних підлітків // Сучасні інфекції. – 2002. – № 4. – С. 24-28.

16. Колеснікова І.П. Дослідження імунологічної ефективності ревакцинації проти епідемічного паротиту 6-річних дітей // Інфекційні хвороби. – 2002. – № 1.– С.18-21.

17. Колеснікова І.П. Стан протипаротитного імунітету у дітей м. Харкова // Інфекційні хвороби. – 2002. – № 2.– С. 30-33.

18. Колеснікова І.П. Стан післявакцинального протипаротитного імунітету у дітей другого року життя, щеплених російською моновакциною // Інфекційні хвороби. – 2003. – № 3. – С. 35-38.

19. Колеснікова І.П. Стан протипаротитного імунітету у породіль, новонароджених та дітей першого року життя // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 2001. – № 5. – С. 13-16.

20. Колеснікова І.П. Дослідження напруженості протипаротитного імунітету у дитячого населення Закарпаття // Врачебная практика. – 2002. – № 1. – С. 101-104.

21. Колеснікова І.П. Стан післявакцинального протипаротитного імунітету у дітей, щеплених вакциною “Trimovax” // Врачебная практика. – 2002. – № 2. – С. 99-103.

22. Колеснікова І.П. Результати вивчення ефективності ревакцинації проти епідемічного паротиту російською моновакциною 6-річних дітей // Врачебная практика. – 2002. – № 5. – С. 59-63.

23. Колеснікова І.П. Шляхи вдосконалення епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією // Врачебная практика. – 2003.– № 1.– С. 73-78.

24. Колеснікова І.П. Вивчення напруженості післявакцинального протипаротитного імунітету у дітей, щеплених вакциною “Priorix” // Врачебная практика. – 2003. – № 3. – С. 66-70.

25. Колеснікова І.П. Результати дослідження реактогенності вакцини MMR в Закарпатті // Проблеми медичної науки та освіти. – 2003. – № 1. – С. 60-63.

26. Колесникова И.П., Клещар Л.А., Шарапова Т.Д. Использование компьютерных технологий в процессе подготовки специалистов медико-профилактического профиля // Врачебная практика. – 2003. – № 4. – С. 117-120. (Особистий внесок – участь у первинному впровадженню програмного забезпечення, методологічна розробка плану проведення практичних занять, узагальнення та підготування матеріалів до публікації).

27. Клещар Л.О., Бондарева Н.М., Колеснікова І.П., Лешко О.П., Коврига М.В., Акименко О.О., Хижняк В.М. Захворюваність на епідпаротит серед населення м. Харкова та стан активної імунопрофілактики // Збірка матеріалів підсумкової регіональної науково-практичної конф. “Епідеміологія, екологія та гігієна”. – Харків, 1999. – Вип. 3. – С. 40-42. (Особистий внесок – аналіз даних річних звітів СЕС м. Харкова про інфекційну захворюваність, аналіз анкет та щоденників нагляду за щепленими дітьми, статистична обробка, узагальнення результатів, підготовка до публікації).

28. Колеснікова І.П. Вивчення імуноструктури населення до вірусу епідемічного паротиту // Анали Мечниковського інституту. – 2001. – № 1. – С. 3-6.

29. Чудна Л.М., Колеснікова І.П., Брижата С.І., Красюк Л.С. Сучасні аспекти епідеміології та профілактики епідемічного паротиту // Матеріали Міжнародної науково-практичної конф., присвяченої пам’яті Л.В. Громашевського. – Київ, 2002. – С. 153-157. (Особистий внесок – аналіз даних статистичних річних звітів, що надходили до МОЗ України у 1982–2001 рр., аналіз стану популяційного протипаротитного імунітету, статистична обробка та узагальнення отриманих даних, підготовка до публікації).

30. Клещар Л.О., Ахундов А.Р., Колеснікова І.П., Лешко О.П., Коврига М.В., Ботіров Н.З., Сосновська Т.І., Маслійова Т.В., Гамора І.К., Козлова С.С., Д’яченко О.В. Результати моніторингу безпечності та імунологічної ефективності вакцин, що застосовуються для профілактики епідемічного паротиту в м. Харкові // Збірка матеріалів підсумкової регіональної науково-практичної конф. “Епідеміологія, екологія та гігієна”. – Харків, 2002. – Вип. 5. – С. 128-133. (Особистий внесок – аналіз анкет та щоденників нагляду за щепленими дітьми, серологічне обстеження 225 щеплених дітей перед та після вакцинації, статистична обробка та узагальнення отриманих результатів, підготовка до публікації).

31. Клещар Л.О., Ахундов А.Р., Колеснікова І.П., Якубовський В.В., Ботіров Н.З., Шарапова Т.Д., Сосновська Т.І., Маслійова Т.В., Гришко Н.В. Удосконалення діючої системи епідеміологічного нагляду за імунопрофілактикою дитячого населення за допомогою комп’ютерних технологій // Збірка матеріалів підсумкової регіональної науково-практичної конф. “Епідеміологія, екологія та гігієна”. – Харків, 2002. – Вип. 5. – С. 124-127. (Особистий внесок – участь у розробці та первинному впровадженню комп’ютерного програмного забезпечення з імунопрофілактики дітей та підлітків, узагальнення отриманих результатів, підготовка до публікації).

32. Клещар Л.О., Ахундов А.Р., Колеснікова І.П., Милий А.В., Драпеза О.Б., Соколов А.В., Левіта Л.Є., Комарова С.М. Результати дослідження імунологічної ефективності ревакцинації живою паротитною вакциною зі штаму Ленінград-3 // Збірка матеріалів підсумкової регіональної науково-практичної конф. “Епідеміологія, екологія та гігієна”. – Харків, 2002. – Вип. 5. – С. 144-147. (Особистий внесок – серологічне обстеження 97 щеплених осіб перед та після ревакцинації, статистична обробка, узагальнення отриманих результатів, підготовка до публікації).

33. Колесникова И.П. Заболеваемость эпидемическим паротитом в Украине на современном этапе // Материалы всероссийской научно-практической конф. “Детские инфекции на рубеже ХХI века: настоящее и будущее”. – Санкт-Петербург, 5-7 октября 1999 г. – С. 46.

34. Колеснікова І.П. Шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду за імунопрофілактикою паротитної інфекції // Збірник тез конф. молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”. – Харків, 2002. – С. 89.

35. Колеснікова І.П. Оптимізація діючої системи епідеміологічного нагляду за паротитною інфекцією // Збірник тез конф. молодих вчених “Медицина третього тисячоліття”. – Харків, 2003. – С. 154-155.