Анотація до роботи:

Борщов С.П. Оптимізація інтенсивної терапії хворих з гострими інгаляційними отруєннями мастиками – гідроізолянтами (клініко – експериментальне дослідження). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом – 14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія. – Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню механізмів токсичної дії МГ при інгаляційному впливі на організм, обґрунтуванню та впровадженню методів диференційованої інтенсивної терапії хворих з гострими інгаляційними отруєннями МГ в залежності від стадії та важкості отруєння. Подано результати клініко – експериментального дослідження токсичних властивостей МГ. Визначено хімічний склад та токсичність парів МГ. Вивчено перебіг гострих інгаляційних отруєнь МГ в клініці та в експерименті на щурах. Встановлено критерії важкості та запропоновано комплекс першочергових заходів інтенсивної терапії. Вивчено вплив методів гемодіалізу з ультрафільтрацією та провокаційної гіперосмолярної діареї з елементами сорбції на стан хворих з гострими інгаляційними отруєннями МГ важкого ступеня. Розроблено показання до диференційованого призначення гемодіалізу з ультрафільтрацією та провокаційної гіперосмолярної діареї з елементами сорбції в комплексі інтенсивної терапії хворих з гострими інгаляційними отруєннями МГ важкого ступеня.

1. Етіологічними факторами (хімічними сполуками), що обумовлюють токсичність парів мастик-гідроізолянтів є хлоровані вуглеводні.

2. Поєднана токсична дія суміші перевищує токсичну дію окремих компонентів (відбувається потенціювання токсичної дії). Пари мастик – гідроізолянтів за токсичністю відносяться до першого класу небезпеки.

3. При отруєнні мастиками-гідроізолянтами має місце поліорганне ураження. Порушення свідомості різного ступеню, на момент поступлення хворих до лікарні, є прогностично несприятливим чинником. Основними критеріями важкості отруєння є ступінь ураження печінки та нирок. Морфологічні зміни печінки та нирок, що виявляються незначними мікроциркуляторними порушеннями та набряком тканин при легких отруєннях, у випадках важкого отруєння характеризуються вираженими деструктивно – дистрофічними змінами аж до некрозу та повної руйнації мікроструктури органів.

4. Клінічний перебіг захворювання відзначається стадійністю (4 стадії). Особливістю клініки гострих інгаляційних отруєнь мастиками – гідроізолянтами є наявність прихованого (латентного) періоду, що утрудняє діагностику на догоспітальному етапі.

5. Першочерговими заходами інтенсивної терапії є антидотна терапія (ацетилцистеїн в першу добу з моменту отруєння), проведення екстракорпоральної детоксикації при виявленні хлорованих вуглеводнів в біосередовищах організму хворих та призначення гепатопротекторної терапії.

6. Гемодіаліз з ультрафільтрацією, у якості першочергових заходів інтенсивної терапії, необхідно призначати при наявності клінічного синдрому важкої гострої ниркової недостатності, зокрема при гіперкаліемії > 6.5 ммоль/л, ознаках критичного рівня гіперволемії (набряк легень, головного мозку), клінічних ознаках азотемії (порушення свідомості, диспепсичні явища).

7. Проведення гемодіалізу з ультрафільтрацією в стислі строки знижує рівень калію плазми та усуває загрозливі прояви гіпергідратації, однак не впливає на летальність хворих з важкими отруєннями мастиками-гідроізолянтами в соматогенній фазі у зв’язку з нетривалістю позитивного ефекту.

8. Метод провокаційної гіперосмолярної діареї з елементами ентеросорбції дозволяє ефективно регулювати водно-електролітний баланс організму хворих з важкими отруєннями мастиками-гідроізолянтами, стабілізує рівень калію плазми, попереджує гіпергідратацію організму та зменшує летальність хворих з важкими отруєннями мастиками-гідроізолянтами.

9. Оптимізація інтенсивної терапії досягається шляхом диференційованого підходу до використання методу провокаційної гіперосмолярної діареї та гемодіалізу з ультрафільтрацією в комплексі лікування. Консервативне ведення хворих зменшує вірогідність ускладнень при інвазивних екстракорпоральних методах лікування, а використання гемодіалізу з ультрафільтрацією дозволяє швидко знизити рівні калію та води у разі недостатнього ефекту при проведенні гіперосмолярної провокаційної діареї.

Публікації автора:

1. Алексеенко Н.В, Боброва В.И., Борщёв С.П., Падалка В.Н, Шлапак И.П. Отравления мастиками-гидроизолянтами: особенности клиники и диагностики // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика / Київ, 2003. – Вип. 11, кн. 3. – С. 104-110. Дисертант брав участь у підборі клінічного матеріалу, особисто обстежував хворих, призначав лікування.

2. Борщёв С.П., Шлапак И.П. Этиологические аспекты острых ингаляционных отравлений мастиками-гидроизолянтами // Современные проблемы токсикологии. – 2003. – № 1. – С.38-40. Дисертант особисто доставляв зразки мастик-гідроізолянтів для проведення хімічних досліджень. Особисто проведено аналіз і узагальнення результатів досліджень. Проводив лікування і обстеження хворих, пошук літературних джерел.

3. Борщов С.П. Токсичність мастик-гідроізолянтів // Військова медицина України. – 2003. – Т. 3, № 1-2. – С. 91-94.

4. Борщёв С.П. Эффект применения провокационной гиперосмолярной диареи в комплексе интенсивной терапии больных с острыми ингаляционными отравлениями тяжелой степени мастиками-гидроизолянтами // Український медичний часопис. – 2003. – № 2 (34)-III/IV. – С.128-131.

5. Борщёв С.П., Недопитанская Н.Н. Изменения микроструктуры органов при острых ингаляционных отравлениях мастиками-гидроизолянтами // Современные проблемы токсикологии. – 2003. – № 2. – С. 91-95. Особисто дисертанту належить ідея статті, здобувачем самостійно проведено порівняльний аналіз ушкоджень мікроструктури органів піддослідних тварин в різні терміни з моменту отруєння та змін в органах загиблого пацієнта. Проведено пошук літературних джерел.

6. Борщёв С.П. Мастики – гидроизолянты: химический состав, токсичность, диагностика и интенсивная терапия острых ингаляционных отравлений // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва – 2003. – Т. 4, № 4. – С. 53-58.

7. Олексієнко Н.В., Курапов Є.П., Недашківський С.М., Шлапак І.П., Падалка В.М., Борщов С.П. Комбінована провокаційна осмотична діарея – метод лікування при гострих екзогенних отруєннях // Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 90/2000 від 26.10.2000. Дисертантом проведене дослідження впливу методу на хворих з гострими інгаляційними отруєннями мастиками – гідроізолянтами важкого ступеню. Приймав участь в оформлені заявки.

8. Алексеенко Н.В, Боброва В.И., Борщев С.П., Падалка В.Н, Шлапак И.П. Особенности клиники и диагностики острых ингаляционных отравлений мастиками-гидроизолянтами // Тези доповідей І з’їзду Токсикологів України. Київ, 2001. – С. 56. Дисертант брав участь у підборі клінічного матеріалу, підготовці доповіді. Особисто повідомив результати роботи на з’їзді.

9. Борщёв С.П., Шлапак И.П., Падалка В.Н. Острые ингаляционные отравления мастиками-гидроизолянтами: химические соединения, вызывающие интоксикацию // Організація токсикологічної допомоги в Україні: Тези доповідей наук.-практ. конф. – Київ, 2002. – С. 31-32. Дисертант брав участь у підборі клінічного матеріалу, узагальнені результатів досліджень зразків мастик-гідроізолянтів. Особисто повідомив результати роботи на конференції.

10. Падалка В.М., Борщов С.П., Шлапак І.П., Боброва В.І., Олексієнко Н.В., Недашківський С.М. Особливості клініки та лікування при отруєнні мастиками-гідроізолянтами (герметиками) // Інформаційний лист МОЗ України № 71 – 2003. Дисертант приймав участь у підборі матеріалу, дослідженні ефективності запропонованого лікування. Займався підготовкою необхідної документації.