У дисертаційній роботі на підставі клініко-лабораторних, імунологічних і інструментальних досліджень вивчені клініко-імунологічні особливості перебігу негоспітальної пневмонії у хворих із такими факторами ризику, як зловживання алкоголем, табакокуріння, вживання наркотиків, захворювання печінки, та на основі цього обґрунтоване вирішення актуальної задачі пульмонології – оптимізації лікування негоспітальної пневмонії шляхом включення респіраторного фторхінолону – левофлоксацину та протизапального препарату – фенспіриду з локальною дією на респіраторний апарат. 1. У хворих на негоспітальну пневмонію з факторами ризику (зловживання алкоголем, табакокуріння, патологія печінки ) у порівнянні з хворими без таких факторів, виявлено більш тяжкий перебіг із вираженим інтоксикаційним синдромом, який супроводжувався суттєвим підвищенням показників активності запального процесу (ШОЕ, СР білок, лейкоцитоз, анемія), переважно у осіб молодого віку чоловічої статі. У осіб, які вживали наркотики, крім вищезазначеного більш часто виявлялось пізнє звернення за медичною допомогою, зниження маси тіла, більша розповсюдженість інфільтративного процесу, парапневмонічний плеврит і як наслідок цього, майже виключно тяжкий перебіг. 2. У хворих на негоспітальну пневмонію з факторами ризику встановлена більш виражена дисфункція в імунологічному статусі, ніж у хворих без факторів ризику, що проявилось в депресії Т-системи імунітету, а саме, зниженні загальної кількості Т-лімфоцитів (СD3+), їх функціональної активності, а також суттєвим зниженням Т-супресорів (СD8+). Ці показники були найнижчими у хворих із наркоманією. Зміни в В-системі імунітету проявились суттєвим підвищенням функціональної активності В-лімфоцитів у хворих із наркоманією в порівнянні з хворими без факторів ризику. 3. Виявлені зміни цитокінового профілю за даними вмісту ІЛ-1, ФНП- та ІФ–, а саме, їх підвищення у хворих на негоспітальну пневмонію з факторами ризику, особливо у хворих із наркоманією, що може бути обумовлено більш вираженим імунно-запальним процесом. 4. У хворих на негоспітальну пневмонію з факторами ризику частіше виявлялись низькомолекулярні фізіологічно активні речовини Y фракції з молекулярною масою нижче 200 D за даними високоефективної рідинної хроматографії у порівнянні з хворими без факторів ризику. В експерименті in vitro вони виявили імуносупресивну дію в концентрації, яка циркулює в крові хворих на негоспітальну пневмонію з факторами ризику, та імуностимулюючу – в концентрації меншій в 5 разів. 5. Традиційна терапія (цефтриаксоном та мідекаміцином) у хворих на негоспітальну пневмонію з факторами ризику (зловживання алкоголем, табакокуріння, патологія печінки) призводило до клінічного одужання за 18,9 ± 2,2 дня проти 14,5 ± 1,2 дня у хворих без факторів ризику, без нормалізації змінених імунологічних показників, цітокінового профілю, низькомолекулярно фізіологічно активних речовин. 6. Включення хворим на негоспітальну пневмонію з факторами ризику (зловживання алкоголем, табакокуріння, патологія печінки) до комплексної (цефтриаксон та мідекаміцин) терапії протизапального засобу фенспіриду призводило до покращання результатів лікування: зменшення кашлю на 3,0 ± 1,5 дні, тривалості лікування – на 1,1 ± 0,5 дня, суттєвого зменшення рівня ІЛ-1 та нормалізації ФНП- . 7. Застосування у хворих на негоспітальну пневмонію з факторами ризику (зловживання алкоголем, табакокуріння, патологія печінки) респіраторного фторхінолону левофлоксацину та протизапального засобу фенспіриду виявилось найбільш ефективним, та призвело до одужання на 12,7 ± 1,3 день (на 6,2 ± 0,9 дня раніше ніж лікування цефтриаксоном і мідекаміцином) і нормалізації основних імунологічних показників, як і в контрольній групі, нормалізації ФНП-, суттєвого зниження ІЛ-1 та ІФ– , але не до контрольних цифр. 8. Терапія у хворих на негоспітальну пневмонію, які вживали наркотики, левофлоксацином та фенспіридом виявила достатньо високу ефективність з одужанням на 15,2±1,2 день та суттєві зміни в бік нормалізації імунологічних показників за виключенням ІФ –. |
