У висновках дисертації підбито підсумки виконаного автором дослідження професійного самовизначення випускників ВНЗ в умовах становлення ринку праці в Україні. Визначено можливості впливу вищої школи на оптимізацію цього процесу. Комплексне вивчення чинників, що впливають на кон'юнктуру ринку праці, виявило нестабільний і несприятливий характер соціального середовища, у якому відбувається процес професійного самовизначення випускників. Ці умови в сукупності зі зниженням регулюючої функції держави у сфері зайнятості молоді актуалізують саморегуляцію й мобілізацію особистісних ресурсів майбутніх фахівців у реалізації свого професійного вибору і соціальних настанов у працевлаштуванні. Формування самостійних поведінкових проектів і гнучкості самосвідомості розглянуто через призму адаптаційного потенціалу, під яким розуміється рівень розвитку особистісних і професійних ресурсів випускника, що забезпечують йому успішну реалізацію соціально-професійного вибору. Виявлено, що соціально-психологічна адаптація майбутніх фахівців має амбівалентний характер, який виявляється в суперечливих соціальних настановах у працевлаштуванні, значній диференціації ціннісних орієнтацій у професійно-трудовій сфері, соціальному самопочутті. Тільки половині студентів-випускників властиві соціальний оптимізм, відчуття сприятливості життєвих перспектив. Третина респондентів приймає соціальну реальність як даність, що дозволяє їм зберігати себе в ній. Кожний десятий не бачить перспектив для самореалізації. Для більшості дослідженої групи студентської молоді властива пасивна стратегія соціально-психологічної адаптації. Тільки кожний п'ятий-шостий студент-випускник націлений на творчу самореалізацію в майбутній трудовій діяльності, лише 49% майбутніх фахівців демонструють стійкість професійного вибору. Підкреслено, що виявлені тенденції соціально-психологічної адаптації зумовлюють необхідність цілеспрямованого впливу вищої школи на посилення адаптаційного потенціалу випускників. Він може здійснюватися через систему “гуманістичних” освітніх технологій, пріоритетними серед яких визначені самостійна робота студентів, індивідуалізація навчання і педагогіка партнерства. У підвищенні конкурентоспроможності випускників ВНЗ великого значення набуває спеціальна підготовка до самостійного й успішного працевлаштування. У праці обгрунтовано і схарактеризовано її основні технології: інформування, консультування, психологічне забезпечення, планування кар'єри. Для практичної реалізації системи спеціальної підготовки розроблено організаційно-функціональну модель служби планування кар'єри, що функціонує у ВНЗ. Її діяльність орієнтована на стимулювання саморегуляції й мобілізації особистісних ресурсів майбутніх фахівців у працевлаштуванні. Вона є дійовим механізмом оптимізації професійного самовизначення випускників ВНЗ в умовах становлення ринку праці в Україні. |