У дисертації узагальнені експериментальні дані та наведено нове вирішення наукової задачі, що виявляється у встановленні закономірностей формування видової структури та продуктивності сіяних і природних травостоїв залежно від режимів використання та добрив, розробці способу подовження пасовищного періоду з 140-150 до 200-210 днів протягом сезону за рахунок багаторічних трав, яка вирішена шляхом порівняння різних режимів використання лукопасовищних угідь та запровадження у пасовищному конвеєрі резервних загонів з метою збільшення питомої ваги в річному раціоні дешевих трав’янистих кормів і отримання конкурентноспроможної тваринницької продукції. 1.На темно-сірих опідзолених ґрунтах при посіві люцерно-злакової травосумішки формуються рослинні угрупування, в яких у перші три роки основна роль належить люцерні посівній (50-65 %), а на четвертому – злакам (61 %) і люцерні (31 %). На частку різнотрав’я, за винятком року посіву (37 %), припадає не більше 5-8 %. Внесення фосфорно - калійних добрив збільшує участь в травостої люцерни посівної (на 2-3 %) та злаків (на 2-3 %) при відповідному зменшенні різнотрав’я. На природних заплавних луках з багатовидовим (33 види) травостоєм основна роль належить різнотрав’ю (51-56%), в меншій мірі дрібним осокам (23-30%), злакам (12-22%) і незначно бобовим (2-6%). Застосування повного мінерального добрива сприяє збільшенню злаків та зменшенню різнотрав’я і осок. 2. Більшу продуктивність сіяні люцерно-злакові травостої забезпечують при проведенні першого укосу на початку цвітіння і збиранні отав у фазі галуження люцерни посівної (107,7-130,7 ц/га сухої маси, 69,9-85,2 кормових одиниць) та за сінокосозміни (відповідно 101,6-124,6 та 70,4-86,1 ц/га). Раннє скошування травостою з проведенням всіх укосів у фазу галуження люцерни посівної знижує збір сухої маси на 14-24%, кормових одиниць – 8-10%, хоча покращує розподіл урожаю за укосами. Фосфорно-калійні добрива не змінюють розподіл урожаю люцерно-злакових травостоїв за укосами, але підвищують їх продуктивність на 20-23 % порівняно з варіантами без добрив. Природні луки більший збір сухої маси (30,7 без добрив і 51,0 ц/га на фоні N135P60K120) та кормових одиниць (відповідно 17,7 і 30,3 ц/га) забезпечують при проведенні першого укосу на початку цвітіння і збиранні отави у фазі кущення-початку трубкування злакових трав. 3. Рослинна маса сіяних люцерно-злакових травостоїв добре забезпечена органічними поживними речовинами та мінеральними елементами при дещо звуженому співвідношенні Са:Р (1,39-1,59 при нормі 1,5-2) та протеїновому відношенні (3,2-4,4 при нормі 5-6). Збільшення інтенсивності використання у ранні фази розвитку трав підвищує у рослинній масі вміст сирого протеїну (з 14,7-16,0% до 17,9-19,2%), знижує кількість клітковини (з 29,1-29,9 до 25,9-27,0 %) та дещо погіршує протеїнове відношення й співвідношення Са : Р (відповідно з 3,8-4,4 до 3,2-3,5 і з 1,56-1,59 до 1,39-1,42). Трав’яна маса природних різнотравно-лучнотонконогових заплавних лук менш забезпечена протеїном (13,2-15,6 %) і більше клітковиною (29,3-32,6%) порівняно із сіяними люцерно-злаковими травостоями та має краще протеїнове відношення (4,6-5,5) й співвідношення Са:Р (1,44-1,78). Режими використання мало вплинули на зміну хімічного складу рослинної маси природних лук. Застосування на люцерно-злакових травостоях фосфорно-калійного, а на природних – повного мінерального добрива сприяє підвищенню вмісту в рослинній масі протеїну та зменшенню клітковини. 4. Найбільшу масу коріння у 0-20 см горизонті ґрунту мають сіяні лю-церно-злакові травостої (172,4-175,8 ц/га сухої речовини) та природні луки (100,8-112,2 ц/га) за режиму з проведенням першого укосу на початку цвітіння і збиранням отав у фазі галуження бобових та кущення-початку трубкування злаків. Проведення всіх укосів у ранні фази розвитку трав зменшує накопичення кореневої маси (на сіяних люцерно-злакових травостоях на 18-20%, природних – 16-21%). Основна маса коріння (87-93%) на обох типах лук розміщена в 0-10 см горизонті. Застосування добрив сприяє збільшенню його запасу (на сіяних на 2-3%, природних – 11,3-15,9 %). 5. Під люцерно-злаковим травостоєм в кінці третього року використання в 0-20 см горизонті ґрунту відмічається тенденція до зростання вмісту гумусу (на 0,07-0,14 %) та лужногідролізованого азоту (з 9,4-10,2 до 9,5-10,4 мг на 100г ґрунту), зменшення кількості рухомого фосфору (з 26,6-30,0 до 18-21) і калію (з 34,8-37,8 до 19-20,7 мг на 100 г ґрунту) й підвищення кислотності ґрунтового розчину (з 6,2-6,3 до 5,9-6,1). На природних луках в тому ж 0-20 см горизонті ґрунту вміст гумусу збільшується на 0,03-0,12 %, рухомого фосфору - 0,1-0,3мг, обмінного калію – 0,1-1,5 при зниженні вмісту лужногідролізованого азоту на 1,4-2,4 мг на 100 г ґрунту за незмінної кислотності ґрунтового розчину. Режими використання на обох типах лук мало впливають на фізико-хімічні показники ґрунту. Удобрення сприяє підвищенню вмісту рухомих форм NPK в ґрунті. 6. На люцерно-злакових травостоях найбільший дефіцит азоту, фосфору і калію в системі “рослина-добриво” спостерігався за проведення першого укосу на початку цвітіння і збиранні отав у фазі галуження люцерни посівної (283-384 кг/га азоту, 101-120 – фосфору і 307-338 кг/га калію). На природних луках застосування мінеральних добрив в дозі N135Р60К120 забезпечує позитивний баланс азоту і фосфору, але не компенсує винесення калію, дефіцит якого сягає 14-24 кг/га. На варіантах без добрив відмічався негативний господарський баланс по всіх елементах живлення рослин. 7. Застосування резервних загонів із багаторічних трав з різним початком відростанням літньо-осінніх отав (з 15 липня, 1 і 15 серпня) дозволяє в достатній кількості забезпечити безперебійне надходження високоякісної рослинної маси з 15 серпня до випадання снігу і за рахунок цього подовжити пасовищний період на 50-60 днів. Поєднання у конвеєрі пасовища і резервних загонів з різними початковими строками відростання осінньої отави дозволяє подовжити пасовищний період із 140-150 до 200-210 днів. 8. Сіяний люцерно-злаковий травостій забезпечує високий умовно чистий прибуток (2910-3272 грн/га) та рентабельність (218-578%) і відносно низьку собівартість 1 ц кормових одиниць (7,9-16,9 грн.). Дещо кращі показники економічної ефективності забезпечує сінокосозміна (умовно чистий прибуток 3247-3272 грн/га, рентабельність 240-597%, собівартість 7,7-15,8 грн/ц). Щорічне застосування фосфорно-калійних добрив практично не змінюючи прибуток, підвищує собівартість (з 7,7-8,1 до 15,8-16,9 грн/га) і майже в 2,4-2,6 раза знижує рентабельність (з 552-597 до 218-240%), хоча вихід валової та обмінної енергії на цих варіантах був вищим. Більший збір валової (194,1 на варіанті без добрив і 236,4 ГДж/га на фоні Р60К120) та обмінної (відповідно 88,9 і 108,5 ГДж/га) енергії забезпечує проведення першого укосу на початку цвітіння і збирання отав у фазі галуження люцерни посівної. За всіх режимів використання коефіцієнт енергетичної ефективності (КЕЕ) є досить високим (9,3-10,2). Енергоємність 1 ц кормових одиниць знаходиться в межах 120,8-130,5 МДж. На природних луках найвищий умовно чистий прибуток (351-776 грн/га) і найменшу собівартість 1 ц кормових одиниць (10,5-42,2 грн) забезпечує проведення 1-го укосу на початку цвітіння і збирання отави у фазі кущення-початку трубкування злакових трав. За цього режиму використання одержано найбільший вихід обмінної енергії (21,7-36,5 ГДж/га) та коефіцієнт енергетичної ефективності (2,7-6,0). Внесення добрив суттєво збільшує витрати, собівартість 1 ц кормових одиниць та зменшує рентабельність виробництва. 9. Створення зеленого конвеєру на основі люцерно-злакових культурних пасовищ та резервних загонів (з початком відростання 15 липня, 1 серпня і 15 серпня) забезпечує одержання досить високого умовно чистого прибутку (3904-4205 грн./га) за досить низької собівартості 1 ц кормових одиниць (13,0-16,3 грн.) та високих показників енергетичної ефективності (104,7-120,7 ГДж/га обмінної енергії за КЕЕ – 10,4-12,3). |
